Розділ 37. Після дванадцятої години

Д119 о двадцятій сорок Даніель знову сидів збоку від столу Леона в західному штабі. Емма не дала йому нового дозволу на силу; він прийшов почути один звичайний вечірній імпульс, а не заступити оператора. Пов’язка під рукавом нагадувала про себе щоразу, коли він намагався покласти праву кисть на край столу. Софія принесла два вже підписані місцеві акти Д-2 і С-2, але місце для Н-2 ще не мала чим закрити. Його новий ряд ішов від пів на першу дня; до пів на першу ночі залишалося понад три години.
О дев’ятій вечора Леон назвав три портові голоси окремо. На депо Лада читала звичайний пік зі своєї діючої лінії, не вмикала спільного переходу. Складська чергова назвала С-7 у вже врахованому внутрішньому ході, температуру Рути й прохід для вантажу. Орися на Н-2 прочитала свій номер незавершеного дванадцятигодинного ряду перед тим, як занотувати вечірній імпульс. Даніель почув, як у її голосі з’явилася пауза між двома манометрами: тиск опустився до двохсот вісімнадцяти на одному й двохсот дев’ятнадцяти на другому. Обидва лишалися вище погодженої нижньої межі двісті десять. У Назара на крані вода йшла рівно, Соломіїні пральні працювали звичайно. Диспетчер запропонував вимкнути одну пральну машину, щоб смуга виглядала спокійніше. Соломія відмовилася: якщо охолодження приймача витримує лише за зупиненої її роботи, дозвіл їй не підходить. Орися залишила реальний хід на стрічці.
Н-2 підняв власний пік до 18,9 одиниці за основним датчиком; другий дав сусідню величину в межах калібрування. Орися назвала також найбільший на цю мить сервісний вхід 33,9, воду й температуру. Софія не сказала «Н-2 пройшов». Вечірній імпульс припав на восьму з половиною годину нового ряду; потрібні дванадцять ще не минули, а розсіювання рахувалося до кінця. Леон поставив на міській смузі слово проміжно. Наступний плановий імпульс буде Д120 о дев’ятій ранку, уже після запропонованого фінального вікна. Ніхто не мав права вставити нову «звичайну дев’яту» серед ночі, щоб полегшити розклад.
О двадцять першій восьмій перший пост побачив рух стража вздовж зовнішнього ребра живої лінії. Другий підтвердив місце з іншої точки. Він не дійшов до перевіреного засуву й пішов по тому самому службовому ребру, а не в південну галерею. Олеся на Н-2 наказала прибрати вільний візок із сухих сходів і повторити шлях виходу працівницям зміни. Вона не назвала відсутність удару сьогодні захистом на завтра. Якщо рух повернеться до засуву, два постові мають сказати це раніше, ніж хтось утягне новий аркуш до стенда; тоді ряд обірвуть. Даніель знав, що скінчити дванадцять годин можна тільки поряд із таким правом на втрату.
Софія показала йому справу Ірини. Після сухого відношення 3:2 на збереженій деталі Д100 метрологиня залишила одну невідповідну точку відкритою, зате відділила три реальні міські входи. На Д-2 та С-2 два датчики з незалежними нулями провели звичайні калібровані ходи до власних фізичних упорів і назад. Вони не змінили граничного режиму й не витратили тестової касети. Малі та великі ходи були підписані операторами: криві не тримали однакової пропорції на всій довжині, тому коефіцієнт півтора зі стенда не став міським множником. Ірина побудувала верхні огинаючі з похибкою для кожного з двох, які Софія вже бачила на повних смугах. Для Н-2 Ірина додала до пакета окремий сухий хід Д119 12:12, виконаний перед стартом нового ряду за того самого штатного стану порту, але його остаточна огинаюча чекала живої дванадцятої години. Даніель хотів дописати третю цифру олівцем. Права кисть заболіла, і він залишив місце порожнім.
О двадцять другій п’ятій він пішов додому. Нічний маршрут західним берегом не перетинав річки; до порту він не йшов. Павел зустрів його о двадцять другій двадцять четвертій, показав прийняті сьогодні домашні воду й їжу та дві різні чинні грамоти на стіні. Даніель попросив не передавати йому проміжних показників до кінця спокою. Він хотів бути в курсі, бо страж лишався десь біля живої лінії. Та заряд тридцять п’ять не перетвориться на сто від читання повідомлень, і Емма завтра оцінюватиме рану незалежно від заряду.
О двадцять другій тридцять він ліг у тихій кімнаті з рукою на подушці. Павел вимкнув телефонний дзвінок тільки в його кімнаті, залишивши черговий зв’язок для небезпеки внизу. Якщо її оголосять, Даніеля розбудять і відлік скінчиться; Н-2 від цього не отримає виміряної години. Перші хвилини він чув нічні кроки й відчував місце удару на передпліччі. Потім сон вирівняв дихання. Ніна не приносила йому списки порцій або міські графіки. Ніякого навику, тремору чи перерваного покою не було.
На східному березі Орися Д120 о 00:30 закрила і підписала свою дванадцяту годину без пропуску. Даніель цього не бачив: його тринадцятий повний десятихвилинний відрізок спокою закінчився лише о 00:40. Коли він прокинувся, вікно показало 100: тридцять п’ять плюс шістдесят п’ять. Права рука лишалася забинтованою й болючою. Павел передав йому коротку записку з міського зв’язку: «Ряд закрито. Числа й права перевіряють. Не загальний дозвіл». Даніель не встав з ліжка заради третього неперевіреного підпису.
О 00:52 Софія подзвонила сама. Вона говорила з міського штабу за первинними копіями, які Орися та Ірина передали з локального термінала; паперові оригінали залишалися в насосній у власників смуги. Початок Д119 12:30, кінець Д120 00:30, між ними без зупинки клапана, живлення стенда чи двох постів. На кожному часовому краї були водні й температурні показники, а Соломія з Назаром дали свої незалежні записи води, не просто повторили Орисяні числа. Найнижчий квартальний тиск під час вечірнього імпульсу лишився 218 кілопаскалів за погодженої межі 210; охолоджувальна вода зберігала витрату, південні сходи лишалися вільними. Два постові записали рух стража по зовнішній лінії, без входу до галереї й без удару по випробуваному засуву. Він залишався там, де міг повернутися; порт працював увесь час.
Ірина прочитала з власної калібровки не зручні середні, а межі Н-2. Початок 14,2 ±0,3, власний імпульс 18,9 ±0,4, найбільший сервісний вхід 33,9 ±0,5. Верхня сума 14,5 + 19,3 + 34,4 = 68,2, верхній вхід 34,4 при дозволених 35. Її сухий хід Д119 12:12 до фізичного упора та живий вечірній запис дали власну огинаючу насосного порту з похибкою; вона не множила її на півтора через деталь Д100. При каліброваній місткості 100 галерея за ці повні дванадцять годин розсіяла 61,6 одиниці, більше вимоги 60; найбільший тепловий підйом був 3,4 градуса при межі 4. Локальна рамка до запуску витримала механічну модель двадцяти кілоньютонів у двох напрямах, окремо від засуву для стража. Лінія дала 36,0 одиниці за дев’яносто секунд при межі 35, звичайний повернений хід завершився за 38 секунд. Софія повторила назви двох різних рам: одна захищала людей від зовнішньої лінії, друга приймала реакцію самого Н-2. Даніель не мав права скласти їхні межі в одну чарівну опору.
Ірина не обмежилася одним числом із Д119 21:00. Вона поклала поряд три точки сухого ходу до фізичного упора й три відповідні записи повернення, зроблені з двома незалежними нулями. На малому вході насосний порт віддавав частку швидше, ніж деповський; біля останнього механічного ходу його нахил навпаки спадав. Якби місто взяло стендові шість поділок замість чотирьох і просто помножило на півтора кожну насосну точку, воно б або відкинуло справний хід без причини, або прогледіло інший край кривої. Ірина залишила у верхній огинаючій найбільшу сумісну з похибкою величину по всьому дозволеному ходу, а Данило звірив, що його справжній упор не стоїть далі на півсантиметра, ніж на калібровці. Другий оператор окремо повторив звичайний зворотний хід. Софія попросила в них не висновку «так само, як Р-6», а власні три портові криві з підписами Лади, складської чергової та Данила. Д100 лишався окремою неповністю поясненою точкою стенда; міську верхню межу тепер доводили прямими вимірами, не виправданням старої моделі.
Після вимірів Данило попросив користувачів сказати про право. Перш ніж назвати свій підпис, Назар попросив Орисю показати останні пів години окремо. У нього саме починалося замішування ранкового тіста; тиск уночі міг змінитися після вечірнього піка. Вона прочитала два кінцеві манометри й дала йому хвилину самому відкрити кран до потрібного потоку. Соломія попросила помічницю ще раз пройти південними сходами, тепер уже після перестановки нічних ящиків. Помічниця повернулася й сказала, що один ящик стоїть на першій сходинці. Олеся через зв’язок веліла його зняти до підпису. Власник галереї хотів написати початок права від 00:30, ніби часовий ряд сам звільнив сходи. Назар заперечив: під час останньої перевірки права ще не було, а його кран не належить власникові галереї. Данило погодився назвати фактичний час після повторного проходу, хоч це скорочувало Софії запас на нічну підготовку. Даніель слухав із дому і знав, що її майбутній відлік тепер залежить від коробки на сходах, не від його заряду сто.
Назар підтвердив свій кран і прийняв експлуатацію Н-2 лише до Д122 09:00, з негайним відкликанням при втраті тиску. Соломія окремо підтвердила воду, вихід працівниць і ту саму межу часу; її нічна помічниця була на сходах під час останньої години. Муніципальний власник звірив їхні підписи й видав своє право для галереї, не підмінивши їхню згоду. Орися з Данилом підписали робочу придатність водного ходу, Олеся — людський вихід і заслін лише до випробуваного піка. Це сталося о першій вісімнадцятій, не заднім числом о пів на першу. Якщо вода або страж змінять умови, у них залишається «стоп».
О першій двадцять сім Софія поклала три окремі місцеві пакети поруч: Д-2, С-2, Н-2. Метрологиня засвідчила три різні верхні криві — 68,3, 68,4 і 68,2 з включеною похибкою — при входах не вище 35, а Марк передав окремі виміри механіки, сервісних ліній та звичайних повернень. Даніель чув, як Софія не поставила під ними слова «місто ізольоване». Клініка ще мала знову перевірити своїх людей і ресурс для однієї дозволеної оборотної спроби; три портові команди мусили самі підтвердити готовність. Шість тестових і чотирнадцять післяпускових добових касет лишалися запечатаними. Софія сказала, що на нічному столі з’явилися всі три адреси з правами, але не прозвучало загального відліку. Даніель відповів, що почув. Він вимкнув зв’язок до того, як хтось міг покликати його до порту з перев’язаною рукою. До ранку страж лишався на лінії, а рішення про місто — попереду.