Розділ 31. Час без роботи

Після стенда Даніель ще сидів у майстерні, коли операторка прибрала з приймального вушка його крейдяну риску. На особистому вікні стояв нуль. Двадцять чотири кілоньютони, витримані окремою рамою, не полегшували тепер болю в плечі. Емма перевірила пальці й повторила: до кінця Д118 жодної силової роботи. Він чув, як за перегородкою сперечалися про східний ремонтний двір, де лишилися монтажники, і втримався від запитання, чи потрібен там він.
Марк поклав на стіл два аркуші. Перший засвідчував калібрування P4 на стенді. Другий був порожнім місцем для окремої перевірки польового привода й реакційного фундаменту. На ньому не стояло ні підпису майстра, ні межі допустимого ходу.
— Навіть якщо фундамент такий самий бетонний, — сказав Марк, — це не той бетон. Я не впишу туди двадцять шість із сьогоднішнього стенда.
Даніель кивнув. Після насосної йому хотілося вірити цифрі на папері сильніше, ніж людям, які її вимірювали. У насосній саме люди знайшли ослаблену пластину й двічі навантажили упор після удару. Тут уже інші майстри мали зробити те саме без його присутності. Марк зателефонував Ладі; вона не попросила привезти Даніеля. Вона попросила другого звичайного датчика та часовий проміжок, коли ремонтний двір може зупинити вантажний прохід, не закривши пожежного.
Емма збиралася назад до клініки. Вона могла підвезти Даніеля на західний берег, але відразу попередила, що дорога не стане відпочинком. Він і не назвав її ним. На східному посту їх затримали, поки водій із цистерною закінчив огляд пломби. Даніель стояв під навісом, не тримаючи важкої сумки Емми, й дивився на відокремлену смугу автомобільного моста. Далі західний пост звірив обидва записи й пропустив машину до міста. Пішохідний міст за течією лежав видимий між дахами, але його східні сходи лишалися перекритими; скороченого шляху звідти не було.
О пів на третю вони зупинилися біля клініки. Емма мала повернутися до зайнятої лінії й вечірньої зміни, а Даніель — додому. Вона не дала йому дозволу «на завтра» наперед. Спершу треба було побачити, скільки спокою він насправді витримає після нинішнього ходу, і перевірити старе плече знову. Якщо польова опора пройде свої випробування, він прийде з їхніми первинними смугами. Якщо ні — ніхто не підмінить міру словом «терміново».
Удома Ніна відсунула від дверей ящик з водою, щоб Даніель міг пройти, не чіпляючись підтримкою. Вона не знімала показників із його вікна. Її цікавило, чи матимуть двадцять три мешканці воду вранці. На домашній дошці лежали окремі акти Д117: їжа о шостій другій, вода о шостій двадцять третій. Павел закрив сьогоднішню видачу й не переносив невитрачені числа з чужого районного журналу. Залишок мав з’явитися тільки після його нічного звірення.
— Машина з району завтра не може зайти раніше полудня, — сказала Ніна. — Це не означає, що вона вже наша. Ранок я видала з того, що ми прийняли вчора. Якщо план зміститься, я сама проситиму наступний рейс.
Даніель розгорнув на столі лист про домашню енергію. Постачальник і два приймальники засвідчили фонд Д118–124 ще вчора ввечері, до зміни доби. З міським звичайним сервісом було так само: три оператори прийняли двадцять одну добову касету для своїх діючих вузлів, окремо від чотирнадцяти післяпускових. Ніна відсунула його лист убік, бо він не відповідав на питання про питну воду. Від цього простого руху Даніель відчув, як легко було б назвати одним словом «запас» речі, які ні в кого не можна позичити без нового рішення.
Люсі не було за столом: вона лишалася пацієнткою клініки, не двадцять четвертою мешканкою. Павел відвів Даніелеві місце біля стіни, щоб ліву руку не зачепили ліктем. Коли хтось спитав, чи справді тепер у нього вищий рівень, Даніель відповів про окремий стенд і порожній заряд. Він не розповів дітям про двадцять чотири як про обіцянку захистити їх від будь-якого міського збою. За їхнім вікном звичайне світло горіло від прийнятого домашнього фонду, не від його нового числа.
Після вечері прийшло повідомлення від Лади. У ремонтному дворі вона залишила вільним пожежний проїзд і перенесла підготовку польового привода на зовнішню смугу. Для звичайної проби фундаменту доведеться відкласти два підвезення кріплень до Д-2. Вона не писала, що Д-2 від того став гіршим або кращим приймальником; його дванадцятигодинний ряд ще перевіряла інша зміна. Слова про відкладені кріплення означали лише, що кожна година, взята на безпечну опору, забиралася з монтажного запасу перед Д120.
За десять хвилин Лада подзвонила ще раз. Перший звичайний натяг на старому анкері залишив олівцеву риску не там, де вона була до ходу. Не багато — кілька міліметрів, які майстер депо назвав усадкою. Він хотів зняти фото зверху й пустити другу пробу, бо день уже був втрачений на перенос проїзду. Лада попросила провести рукою по краю бетону й назвати те, що видно під гайкою. Там ішла тріщина старої закладки. На другому пості чекав вантаж, у майстерні бракувало людини для нового анкерування, а Даніель із вищим рівнем сидів за річкою. Жодна з цих речей не робила тріщину міцнішою.
Марк передав Даніелеві трубку тільки для пояснення наслідку: польова дія завтра може взагалі не мати безпечного адресата. Даніель спитав, чи Богданові доведеться лишатися під балкою на час нового кріплення. Лада відповіла, що зупинила його роботу й вивела всіх з-під рами. Вона взяла іншого майстра з нічної зміни, якому довелося залишити ремонт звичайної деповської заслонки. Ту заслонку тимчасово закріплять механічним клином і перевірятимуть щогодини; депо втратить швидкий вантажний хід до її ремонту. Таку ціну Лада могла записати в міському наряді. Підписати рухомий фундамент заради строку вона не погодилася.
— Якщо друга опора теж повзе, — сказала вона, — я закриваю цей хід і веду людей іншим боком. Не просіть його стати замість бетону.
Даніель відповів, що сам не прийме навантаження без її двох повних звичайних смуг. Коли зв’язок обірвався, його першим бажанням було перепитати про розмір тріщини, втрутитися в креслення, знайти швидший анкер. Він не був на місці й не мав права відбирати в майстрів рішення про бетон. Він лишив лист Маркові. Ніна бачила, як він кілька разів переводив погляд від телефону до годинника, і не пустила його в тиху кімнату, поки він не сказав уголос, що нічний тест не залежить від його відповіді. Це додало до вечора живих хвилин, яких він не зможе назвати відпочинком.
Марк хотів поговорити про завтрашню схему телефоном. Даніель відмовився від довгої розмови. Вони домовилися, що Марк надішле підписані результати Лади Еммі й самому Даніелю після перевірки, а не читатиме числа в слухавку, поки той лежить. Це рішення здалося Маркові незручним: у нього було замало людей для нічного огляду. Та він знайшов іншого кресляра. Даніель не міг назвати відпочинком години, коли сам допомагав би розставляти людей на польовій опорі.
О дев’ятнадцятій десять він ліг у тихій кімнаті з лівою рукою на складеній ковдрі. Ніна прибрала радіо. Павел сказав черговому не приносити йому домашніх листів до кінця відліку; небезпеку він, звісно, повідомить. Даніель вимкнув особистий запис вимірювань, але залишив видимий стан заряду. Нуль не змінився, коли він перші хвилини прислухався до кроків за дверима. Спокій не розпочинався від наказу собі заснути. Він почався, коли Даніель перестав напружувати руку в очікуванні чужого крику.
О двадцятій Ніна прочинила двері й побачила, що він не прокинувся. Вона не заходила. О двадцять другій десять минули рівно три години; ніхто не рахував поїздку від майстерні чи вечерю. О двадцять другій тридцять повні двісті хвилин після дев’ятнадцятої десять скінчилися. Двадцять десятихвилинних відрізків підняли заряд із нуля до ста. Надлишку понад сто вікно не зберігало. Даніель не встав заради перевірки; число залишалося до ранку, якщо він не запускав навик.
Перед світанком Павел приніс йому підписаний лист Лади, але не став будити раніше погодженого часу. Звичайний привід і реакційний фундамент на ремонтному дворі пройшли окремі контрольні ходи в обох напрямках. Під навантаженням двадцять п’ять кілоньютонів фундамент не змістився за допустиму риску; майстри зафіксували й місце для звичайного стопа. Папір стосувався конкретних анкерів і сьогоднішньої установки. Він ще не був медичним дозволом і не робив аварії бажаною.
Даніель прочитав лист на кухні, коли над містом не посвітліло повністю. Ніна поставила перед ним воду зі свого виданого домашнього обсягу й сказала, що він не зобов’язаний за цей ковток віддати районові ще одну руку. Він хотів відповісти, що їде лише на огляд. Потім побачив у листі від Лади: під фундаментом працюватиме технік Богдан, бо без його очей неможливо буде виставити звичайний хід. Людина там була не умовним числом у майбутній вправі. Даніель взяв аркуш і пішов до клініки на західному березі, не перетинаючи моста, щоб Емма вирішила саме про цю дію, а не про його сміливість узагалі.