Розділ 30. Окремий стенд

Після насосної Даніель не сів одразу біля рами ще раз. У Даниловому журналі було повернене звичайне керування портом, дві точки води, повторно придатний упор і незавершений шлях термінального стража за зовнішнім ребром. Це були різні рядки. Жоден не означав, що місто від’єднане від центрального керування. Орися тримала Н-2 закритим після перерваної трьохгодинної проби; Лада й начальник складу продовжували свої окремі дванадцятигодинні смуги від 06:00. Даніель знав про них тільки з переданих номерів, не бачив їхнього майбутнього кінця.
Марк посадив його в машину до міської майстерні на східному березі. Шлях не перетинав річку, але й не був відпочинком: Даніель тримав хворе плече, вдивлявся в дзеркало за машиною й дослухався до зв’язку про стража. Леон домовився, що постові залишаться поза його досяжністю та не підуть слідом за істотою лише для кращого опису. Якщо вона поверне до іншого діючого вузла, служба закриє шлях людей звичайними огорожами і сповістить операторів. Даніель не отримав завдання патрулювати її на новому рівні.
О десятій рівно в тихій кімнаті майстерні він ліг із лівою рукою в підтримці. Заряд був двадцять п’ять; позначка тридцять першого рівня не додала жодної одиниці. Міська інженерка хотіла показати йому окремий калібрувальний стенд, але Марк попросив зачекати. Із коридору долинали кроки, тому Петро зачинив внутрішні двері й залишив одного чергового на зовнішньому зв’язку. Якщо виникне небезпека, той увійде; тоді спокійний відлік закінчиться й його не назвуть повними вісімдесятьма хвилинами. Ніхто не просив Даніеля читати показники або відповідати на повідомлення лежачи.
Він заснув не відразу. У пам’яті поворотна секція все ще йшла йому назустріч, а три числа на смузі 0,7, 8,1 і 6,4 складалися швидше, ніж він міг їх записати. Він повернувся на здоровий бік і перестав шукати ще одного ходу. Не було активних міток, навику чи тремору; дихання вирівнялося. О десятій сорок він прокинувся, побачив порожній стіл, знову заплющив очі. Показник заряду мав би дійти до сорока п’яти, але він не кликав нікого підтверджувати його. На вулиці пройшла вантажівка, кімната не рушила разом із нею.
Одинадцята двадцять принесла вісім повних десятихвилинних відрізків спокою. Коли Даніель сів, заряд показував шістдесят п’ять: двадцять п’ять плюс сорок. Марк записав обидва часи, а не тільки кінцеве число. Даніель перевірив, чи може без болю встати, не знімаючи підтримки. Плече все ще боліло на старому місці, та гострого нового ривка не було. Права рука лишилася рукою для легкої ручки, не для важкого стенда. Він не вирішив сам, що це медичний допуск.
Емма приїхала з клініки через автомобільний міст. Західний пост зафіксував її виїзд, східний затримав машину за рейсом із медичними посудинами; у клініці її зміну на цей час прийняла інша лікарка. Емма не привезла згоди на спільне дев’яностосекундне вікно. Вона привезла сумку для огляду й лист, у якому чітко відділила майбутнє випробування Даніеля від ризику для її пацієнтів. Даніель хотів сказати, що вже знає цей рядок. Вона попросила спершу сісти й дати їй подивитися плече.
Емма зняла тільки зовнішню частину підтримки, перевірила чутливість пальців, рух без ваги й старе місце ушкодження. Подивилася обидві кисті на тремор, спитала, чи був він після Контуру та під час відпочинку. Марк дав запис сили й тривалості, але не відповідав замість Даніеля. Той сказав про тупий біль, який був ще вранці, і про відсутність нового різкого болю. Емма змусила його показати, як він тримає легкий стрижень правою, не піднімаючи тяжкої деталі. Підтримку повернула сама. На її аркуші стояло: одна окрема контрольована проба на ізольованому механічному стенді; без роботи біля живого порту, без перенесення людей; припинити при болю або треморі. Це був обмежений медичний допуск, який вона могла відкликати. На іншому аркуші клінічне «ні» до загального вікна залишилося без змін.
У відкритий зв’язок майстерні прийшов короткий запит від лікарки, яка замінила Емму в клініці. Один із пацієнтів почув про стража на східному березі й хотів знати, чи їхню відокремлену лінію вже зробили частиною міського досліду. Емма відповіла сама: ні, окрема подача справна й готова працювати за своїм порядком; палати поки на звичайному вводі, загального дозволу не видано. Вона не попросила Даніеля сказати хворому, що тепер має більшу силу. Даніель бачив, як після розмови вона внесла час у клінічний лист і попросила чергову передати пацієнтові саме відповідь про його розетку, не про рівень чужої людини. Тоді повернулася до стенда. Її відмова не зникла від того, що вона дозволила йому одну пробу.
Міська інженерка провела їх до технічної кімнати, де стояв гідравлічний стенд для великих муфт. Його донорський привід, дві мірні шкали й бетонний приймальний фундамент пройшли звичайну перевірку до появи Даніеля. Марк окремо попросив показати серійний номер датчика та акт на двадцять шість кілоньютонів механічної здатності рами. Стенд не був приєднаний до жодного з трьох міських граничних портів, не брав енергії з шести тестових чи чотирнадцяти післяпускових касет; майстерня оплатила насос привода своїм звичайним акумулятором. Операторка тримала механічний стоп і право зняти тиск незалежно від Даніелевого слова.
Перед тим як поставити рухому тягу, операторка помітила вологу під однією ногою рами. Майстерня мила підлогу після ранкового ремонту. На сухому аркуші рама витримувала двадцять шість, на слизькій підлозі та сама цифра не доводила, що вона не повзе. Інженерка наказала зняти тиск і перенести підп’ятник на закладений у бетоні сухий отвір. Це забрало час у її іншого замовлення: люди з пошкодженою міською муфтою вже чекали біля дверей. Вона вийшла й назвала їм нову чергу, не вигадала, що Даніель має право випередити всіх лише через рівень. Їхній майстер вирішив зачекати, бо без каліброваної рами сьогодні однаково не міг закінчити роботу. Після перенесення операторка дала повний звичайний контрольний натяг, Марк перевірив суху риску під ногою та вихід для людей. Лише тепер аркуш на двадцять шість стосувався саме цього встановлення.
Даніель не підходив до живого привода, доки операторка не прокрутила його малим ходом без нього. Передача міняла напрям у середині короткого робочого відрізка; через це звичайна рука на важелі не могла бути його кінцевою опорою. Марк поставив неживе приймальне вушко на випробуваному фундаменті, друге — на рухомій сталевій тязі. Між кінцями було менше десяти метрів, від Даніеля до кожного — менше восьми. Він поставив дві мітки касанням по пів секунди; між точками пройшов три справжні секунди й відійшов до позначеної сухої лінії. Навіть тепер, із допуском тридцять першого рівня, мітки не виникали на відстані. Огляд за п’ять показав напрям напруження в тязі, не твердість бетону; її вже підтвердили звичайні люди.
Операторка спитала, чи він готовий до зміни напряму. Даніель попросив дати йому один порожній хід за її керуванням, без навику. На ньому він побачив, де звичайний стоп знімає вагу, а де донорський привід іще тягне. Лише тоді вона повернула його до вихідної риски. Марк перевірив, що порожній хід не зсунув приймальне кріплення. Емма залишилася біля аварійної кнопки, не біля шкали, де могла б підмінити інженерку.
Від першого дотику до деталі до оплати режиму минуло двадцять чотири секунди з Оглядом і порожнім ходом; Марк назвав час уголос. Даніель оплатив Зчеплення за двадцять і новий сильний діапазон P4 за сорок. Разом з Оглядом це забрало всі його шістдесят п’ять; заряд упав до нуля до початку сильного ходу. Він не міг додати Контур, Якір або ще один запуск із порожнього запасу. Операторка подала механічне джерело. На першій шкалі підійшли двадцять чотири кілоньютони, на незалежній контрольній — те саме значення в межах їхньої калібровки. Даніель відвів навантаження з тяги в масивний приймач, не в плече. Коли привід змінив напрям, він не тримав стару частку назустріч новій: відпустив її та знову прийняв у межах тієї самої пари. Сильна робота тривала п’ять секунд сумарно, загальне Зчеплення — вісім; мітки згасли до тридцять другої секунди від першої. Рулетка показала найбільший контрольований хід 0,4 метра й ще 0,15 у зворотному напрямі. За обома напрямами сумарна передана робота була меншою за чотирнадцять кілоджоулів при межі P4 двадцять чотири. Звичайний стоп операторки прийняв кінець руху, а не Даніелеве тіло.
— Зупинити, — сказала Емма, коли він видихнув.
Вона не звинувачувала його в помилці. Проба завершилася; другого запуску заради красивішої стрічки не буде. Операторка провела порожнє повернення без навику, Марк звірив обидва датчики та нерухомість фундаменту. Емма подивилася руки Даніеля й старе плече ще раз. Тремору не було, але біль від напруження дихання посилився; вона повернула підтримку в щільніше положення й наказала на сьогодні не робити ще однієї силової роботи. Даніель прийняв це не як втрату рівня, а як межу тіла, яку заряд ніколи не скасовував.
Інженерка підписала тільки калібрування: на окремому справному стенді він керував сильним діапазоном до виміряних двадцяти чотирьох кілоньютонів, з перевіреним ходом, часом і роботою. Рівень тридцять один був уже зароблений у насосній; цей аркуш підтверджував опанування P4 після допуску, а не переносив його на кожну майбутню опору. Черговий цеху запитав, чи Даніель тепер може повернутися до насоса на випадок другого проходу стража. Марк показав нуль заряду й обмежений медичний допуск Емми. Черговий сам відправив у насосну звістку про стан Даніеля, а не його ім’я в списку зміни. Данило відповів, що там вистачає місцевих людей для звичайного керування й відходу, але зовнішня лінія лишається під спостереженням. Ця відповідь не обіцяла відсутності другого удару; вона не вимагала від людини з нулем сил удавати захист.
За вікном місто ще тримало три діючі граничні порти. Д-2 і С-2 не мали дванадцятигодинних кінцевих рядів, Н-2 не відновив свій ряд після аварії, клініка не дала згоди. Даніель сидів із нульовим зарядом і дивився, як операторка закриває стенд звичайним кожухом. Підсилений спосіб був у нього, але сьогоднішнє місто ще не мало права ним скористатися.