Розділ 27. Обидва напрями

Опівночі Д118 домашній новий енергетичний фонд і окремий звичайний міський сервісний фонд набули чинності за вчорашніми актами. Даніель не бачив цієї миті: він спав після вантажного обходу. О третій прокинувся від болю в лівому плечі, а не від сигналу. Повний заряд не робив сон довшим. Ніна дала йому ранню частку з прийнятої домашньої їжі Д117 і воду з окремо прийнятої партії. Вона запропонувала їхати з Марком у машині, а не проходити міст пішки. Даніель погодився, хоча йому не подобалося сидіти без роботи, коли інші несуть інструмент.
На західному посту автомобільного мосту звірили ремонтний наряд старої насосної; на східному їх затримали, доки скінчиться виїзд нічної ремонтної машини. Марк назвав фактичний час прибуття Данилові по зв’язку. Учора він не поставив стару пластину назад і не залив пошкоджений край фарбою. Нова була вирізана з перевіреної заготовки ще ввечері, але кріпити її при водному імпульсі він не мав права. Вікно для сухого ребра починалося о четвертій. Коли вони зайшли у двір, місце гончого удару було огороджене, а важка машина з трубами так само стояла зовні. Водій не отримав потайного дозволу від того, що минула ніч.
Данило провів Даніеля в обхід внутрішнього коридору до сухого зовнішнього ребра. Олеся вже оглянула шлях виходу з ящиком інструменту; під час роботи там не стоятимуть ні люди, ні запасні труби. Місцевий зварник зняв пластину, край якої пошкодила гонча. Під нею один отвір мав витягнуту губу. Якби вони притиснули нову поверх старої, болт показав би потрібний натяг до першого зворотного удару. Марк наказав відвести живий водний вузол на його штатний захищений хід, але не зупиняти районну подачу. Данило перевірив власний манометр і двох чергових; лише тоді дав зварникові доступ до несучого ребра.
Стара губа не прийняла нової втулки. Зварник сам запропонував перенести отвір на цілу ділянку металу, а Марк спершу заперечив: там могла стати поперечина аварійного виходу. Олеся пройшла коридор з ящиком і показала, що при високому кріпленні його край не торкнеться плеча чергового. Не її плеча — вона нижча за свого напарника. Напарник пройшов теж. Після цього Марк дозволив інший отвір, поставив нову пластину й затягнув кріплення за звичайним ключем. Даніель тримав лише легкий номерний лист. Він не міг надати металу міцності, доки той ще був гарячим і не пройшов пробу.
Неподалік водна зміна готувала Н-2. Це була фільтрувальна галерея за південною стіною насосної, поза водним затвором і житловими кімнатами. Її колишній складський стелаж уже вивезли власники; Данило показав підписаний акт, не порожню підлогу замість нього. Приймач там ще тільки мав бути випробуваний. Вхідна лінія йшла від насосного місцевого колектора, але вимірювальний відвід Д118 можна було зупинити окремо від районної подачі. У тихій галереї це здавалося легким. Водяна чергова Орися не дозволила закрити насосний наряд, доки не привела двох користувачів нижнього кварталу до спільного крана. Вони мали знати, що станеться з тиском, якщо перевірка помилиться.
Один із них, старий пекар Назар, поставив повне відро під кран і попросив Орисю відкрити звичайну подачу. Вода йшла рівно, але він не приймав обіцянки, що так буде через дев’ять годин. Друга, чергова пральні Соломія, спитала про вихід її працівниць: вони ходили вздовж стіни до сухих сходів. Запропонована огорожа галереї лишала сходи на папері, та ворота відчинялися назустріч людям із повними кошиками. Орися пересунула їхні петлі на інший бік і пройшла сходами з Соломією. Соломія принесла справжній мокрий кошик і змусила Данила відчинити ворота з боку сходів, коли з галереї виходить інша людина. Клямка зачепилася за ручку кошика. Місцевий слюсар зняв зайвий гачок, Орися повернула ворота п’ять разів звичайною рукою. Кошик пройшов. Данило заплатив за цю затримку частиною часу до запуску стенда, але не записав сухі сходи «вільними» за старою схемою.
Тільки після цього водні користувачі підписали дозвіл на вимірювальний ряд із правом зупинки, не на остаточне перемикання й не на відмову від своєї води. Муніципальний власник галереї окремо дав місце стенду до закінчення проби. Данило зберіг за водною зміною клапан відсічення й шлях звичайного повернення. Він попросив Назара показати кран, де той першим помітить втрату тиску, й записав його місцевий номер, а не просто ім’я «користувач води». Назар повернувся до випічки; його робота не зупинялася для міського досліду. Соломія призначила свою помічницю на східці до завершення ранкового імпульсу, але лишила право викликати її назад до пральні, якщо там знадобиться вода.
Марк зібрав калібровану раму для старого насосного упора ще до п’ятої. Він поставив два незалежні покажчики: скільки бере звичайна конструкція і який залишок прийшов би Даніелеві, якби поруч був живий удар. Сам Даніель стояв поза напрямом тяги. Перший двадцятикілоньютонний хід у бік ріки дав 4,3 на упорі й 15,7 сумарного залишку. Данило не дозволив оголосити готовність по одному напряму. Коли рама потягла від ріки, метал не зламався, але покажчики стали на 3,9 і 16,1. Марк вимкнув тягу. Десята кілоньютона була малою лише для того, хто не мав тримати її тілом.
Зварник відмовився підтягнути болт під навантаженням. Вони відвели раму, оглянули край нової пластини й знайшли, як вона злегка сідала на фарбований виступ. Виступ зняли звичайним інструментом, підклали суцільну перевірену шайбу на несуче ребро й знову пройшли вихід. Олеся побачила, що шайба не звузила коридор; тоді Марк дозволив повну повторну пробу, а не лише малий «контрольний» ривок. Новий хід до ріки дав 4,4/15,6 кН, хід від ріки — 4,2/15,8. Два покажчики читали одночасно, їхні часові стрічки Марк скріпив з одним номером рами. У гіршому з прийнятих напрямів звичайний метал брав більше чотирьох, Даніелеві лишалося менше шістнадцяти разом, не на кожну можливу пару. Раніше відхилені 3,9/16,1 Марк не вирвав із журналу.
Данило прийняв упор для випробуваного двадцятикілоньютонного випадку тільки після того, як Олеся ще раз провела напарника з ящиком через аварійний вихід. Він повернув машину з трубами до робочого двору за окремим водним нарядом; водій дочекався, поки знімуть огорожу, й не проїхав по рамі. Даніель не ставив міток і не платив заряд. Випробування було про звичайну конструкцію, без якої його P3 у майбутньому мав би завеликий залишок. Данило попередив: інший пік, пошкодження або зсув кріплення знову скасують саме цей допуск.
До шостої лишалося обмаль часу. Орися привела його до огорожі Н-2, де місцева бригада окремо прийняла свій калібрований стенд і автономний заряджений блок із виміряною тривалістю понад дванадцять годин. У міському реєстрі стояли також підписані приймання окремих блоків депо й складу, їхнього пального та доступу до води; це не були шість тестових касет і не чотирнадцять добових на час після можливого запуску. Звичайні три діючі вузли вже мали власні Д118 серійні касети з прийнятого вчора фонду. Орися перевірила злив, відсічний клапан і вільні сходи. Вона сама назвала початковий показник Н-2 та початок дванадцятигодинної смуги.
О шостій рівно Леон передав із міського зв’язку три окремі голоси, не одне зведене «місто почало». Лада на Д-2 назвала свій номер тимчасового наряду, відкритий пожежний прохід і нульову риску власного стенда. Начальник складу на С-2 назвав свій прийнятий датчик, С-7 у чинному охолодженні Рути, вантажний обхід Сави й вихід Лесі. Орися назвала Н-2. Усі троє запустили свої дванадцятигодинні ряди на нежитлових адресах; жоден порт не змінив граничного стану. Шестигодинний або дев’ятигодинний шматок не став би повним рядом від того, що вони стартували одночасно. Софія попросила кожного зберігати сирий час і похибку окремо. Перші риски лежали на папері, кінцевих ще не існувало.
Після запуску Данило показав Леонові початковий системний журнал Д115. Складський оператор мав тоді місцевий дозвіл на короткий проміжний хід і повернув свій порт; депо та насосна лишалися в звичайному стані. Загального завершення не було. Леон шукав не міський дозвіл у паперовій папці, а системне поле, яке позначило б несанкціоновану зміну. У збереженій копії такого поля Д115 не було. Данило не дозволив прочитати тишу як сигнал небезпеки, що вже прийшла. Пошкоджена плита, три витрачені тестові касети та повернення складу були фактами; стража з них не випливало.
Данило повів двох постових зовнішнім шляхом діючих вузлів. Зареєстрований насосний порт, що видав K-Н його зміні, мав зовнішню граничну шафу; від нього маркована службова лінія йшла вздовж робочого водоводу до внутрішнього коридору старої насосної. Перший пост став за зовнішньою огорожею, другий — за сухими дверима перед внутрішнім відсіком. Вони звірили свої годинники та звичайні датчики стану лінії, а Данило з Леоном фізично пройшли видимий шлях між ними. В одній ніші старий кабель закінчувався мертвою заглушкою; Данило показав, що він не веде до діючого вузла. Ніхто не хотів потім назвати рухом по живій лінії тінь на нечинному проводі. Пости могли спостерігати, але їхній обхід не викликав нічого.
О дев’ятій ще належало перевірити звичайний імпульс. Даніель дивився на Н-2 з-за дозволеної межі й думав, що за три години можна довідатися багато про воду, але не те, що робилося за дванадцять. Орися закрила свою початкову стрічку прозорим кожухом від бризок. Вона сказала Назарові й Соломії, що при першій ознаці втрати тиску зупинить калібрований притік, хоч би як шкода було цих трьох годин. Данило погодився не як майбутній герой, а як відповідальний за їхній кран оператор.