Розділ 26. Інша вантажна дорога

Д117 увечері Даніель уже збирався зняти черевики, коли Ганна передала до дому два слова: вантажівка чекає. Це не був наказ іти. Ніна закрила його папку долонею й нагадала, що нічний відпочинок після Д116 повернув заряд до ста, а плече не відновив. Даніель узяв легку копію схеми, залишив важкий футляр Маркові й попросив Ганну сказати, де саме вона хоче бачити його. Вона відповіла: на дорозі біля складу, не в портовому відсіку. Рішення щодо землі ухвалюватимуть люди, які нею користуються.
На автомобільному мосту західний пост перевірив його вечірній прохід. Східний затримав їхню машину за цистерною, що поверталася від водного рейсу. Даніель не назвав ці хвилини відпочинком: він сидів прямо, щоб не впиратися лівою рукою в двері, й стежив, чи не закриється пропуск до початку огляду. Коли вони доїхали до східної стіни складу, сонце вже торкалося даху старої вагової. Її вікно було темне. Мартина родина тимчасово жила в районній кімнаті, але ключ від вагової лишався в Марти. Ганна попросила міського розмітника не малювати через ті двері лінію приймача. Ніхто не отримав їх як порожнє приміщення.
С-2 був не тріснутою вузькою плитою. За східною стіною складу, по інший бік зливового каналу, лежала вантажна кишеня з бетонною основою, давно відведена під нежитлову стоянку тари. Міська служба показала право власності на кишеню і креслення можливого відводу від складського сервісного колектора. Цих паперів не вистачало, щоб ставити обладнання. Уранці тут пройшли три навантажені вози й машина з трубами; їхня дорога огинала кишеню саме по тій смузі, яку розмітник порахував запасом до приймача.
Ганна покликала Саву, місцевого вантажника, і водійку Дарку. Сава не сперечався з намальованою площею, а поставив віз біля кута та попросив Даніеля подивитися на заднє колесо. Якщо майбутня рама вийде на дві долоні далі, колесо залишиться над краєм зливового каналу. Дарка відчинила дверцята машини і сказала, що повний кузов поверне ще ширше. Вона не погоджувалася «потім їздити обережно». Її рейс до складу був оплачений на завтрашній ранок, і сьогоднішнє рішення могло зробити його невиконуваним.
Міський розмітник запропонував тимчасово перевести вантаж через прохід Лесі. Леся, яка стояла за власною огорожею, не підвищила голосу.
— Там ходять мої діти й вода, — сказала вона. — Учора вони мали вихід. Сьогодні він не став вашою дорогою.
Мирон показав шланг, який вони разом завели поза сухим службовим ходом після Д110. Він лежав там, де міський план тепер ставив кут запобіжної огорожі С-2. Якщо пересунути лише стрічку, шланг можна було побачити. Якщо поставити тверду раму, його накриють кріпленням. Даніель згадав, як дві слабкі ділянки їхнього шляху тоді довелося проходити по черзі. Сьогодні він не торкнувся шланга: його сила не могла зробити воду й вихід чужими.
Ганна попросила розмітника згорнути план. Він спершу відмовився: за ним уже виписали кріплення та окремий вимірювальний стенд. Тоді Дарка завела порожній кузов на запропонований північний обхід, який на схемі був тонкою сірою лінією. В’їзд існував, але на повороті до східної брами стара підпора торкнулася дзеркала. Вона зупинила машину, не чекаючи Даніелевого слова. Сава з місцевим сторожем перевірив, кому належить підпора: не будинку, а самому складському козирку. Зняти її без заміни означало лишити людей під дахом без надійного проходу. Розмітник уже хотів повернути вантаж через Лесю, та Сава показав другий, ширший поворот по зовнішньому краю кишені. Там стояли чужі порожні піддони.
Начальник складу не назвав піддони нічийними. Він знайшов їхній номер, викликав власника й запропонував оплачений переїзд на верхній складський майданчик, який той уже орендував для наступної партії. Власник приїхав не для того, щоб дати місту згоду на весь Д120, а щоб перевірити, чи його тара не стоятиме під дощем. Ганна показала накриття; Сава з двома вантажниками переніс перший стос піддонів звичайною лебідкою. Даніель лишився за білою межею руху, правою рукою притримав тільки свій аркуш. За другий стос власник вимагав записати простій людей. Начальник заніс його в накладну. Без цієї ціни вантажна дорога з паперу не переходила на землю.
Дарка повторила поворот уже з навантаженим тестовим кузовом. Сава поставив на нього звичайний баласт у межі дозволеної ваги, не людей. Перший задній кут пройшов близько до зливової решітки; місцевий дорожній майстер ударив по металу, знайшов вільну крайку й зупинив рейс. Він поставив штатну сталеву накладку на власні анкери, перевірив її під колесом порожньої машини, тоді під повним тестовим кузовом. Вода через зливовий канал пішла як раніше. На другому повороті Дарка сама попросила відсунути тимчасовий стовпчик ще на пів метра. Вона не хотіла отримати маршрут, який працює тільки з одним водієм в один сухий вечір.
Коли вантажівка дісталася брами й повернулася без заходу в Лесин прохід, Ганна пройшла цю дорогу пішки з Лесею та Мироном. Вони перевірили не лише їхній вихід, а й місце, де стоятиме шланг під майбутньою огорожею. Мирон пересунув шланг на власні два кріплення за сухою стіною; Рута з майстром підтвердила, що для її охолодження потік не змінився. Леся залишила за собою право зупинити будівництво, якщо ранком стійка зайде на позначені двері. Вона не підписувала чужий приймач, лише те, що сьогоднішня тимчасова розмітка не забрала їхній вихід і воду.
Софія відкрила свій польовий аркуш. Вихідний показник бетонної кишені виміряли окремо від тріснутої плити: він укладався в початкову смугу, але це була тільки перша риска. Міський випробувальний стенд мав показати місткість ста, реакцію рами, пропускну здатність лінії й розсіювання за повні дванадцять годин при живому охолодженні. Сьогодні для цього не минуло жодної години. Начальник складу дозволив лише тимчасову установку датчиків і вимірювальної рами, не роботу міського приймача. Ганна, міський власник і користувачі дороги підписали обмежений наряд до завершення першої проби Д118; окреме право експлуатації залишили порожнім.
Рута прийшла перевірити ще один рядок наряду. На кресленні міський технік намалював охолоджувальну решітку С-2 від того самого контуру, що тримав її робочий верстат. Вона попросила його пустити воду на паперовий приймач і одночасно показати, скільки залишиться в цеху. У нього не було виміряного числа. Рута не віддала свій вентиль «до першого поганого показника». Разом зі складським слюсарем вона перевела пробний теплообмінник на окреме відгалуження після робочого запобіжника, поставила власний термометр на цеховий зворотний хід і випробувала звичайний запуск верстата. Цех не зупинився, складський датчик отримав воду, але скільки тепла нова решітка справді відведе за дванадцять годин, не знав ніхто. Рута підписала лише цей доступ і своє право закрити пробний відвід, якщо її охолодження вийде з межі. Дарка, яка чекала з машиною, сказала, що для другого теплообмінника їй знадобиться окремий вантажний рейс: цей уже оплачено й заповнено. Софія залишила в аркуші порожнє місце для майбутнього рішення, не вписала туди другу решітку авансом.
Даніель здивувався, що його найбільший внесок за вечір — не запропонувати іншої доріжки. Він міг би сказати, що через слабку решітку проведе кузов навиком. Дарка відразу заперечила б: завтра там поїде інший водій без Даніеля. Ганна помітила його мовчання й запитала, чи він бачить іншу перешкоду. Він показав на зворотній шлях вантажників до верхнього майданчика: якщо піддони повернуться вночі, поворот зникне. Власник піддонів погодився поставити своє ім’я на табличці верхньої стоянки до кінця оплаченої проби. Сава отримав ключ від огорожі лише на ранковий рейс, а не право віддавати майданчик місту.
Коли все розійшлося, Ганна передала Даніелеві звістку Данила з насосної. На південь від старої стіни вони оглянули нежитлову фільтрувальну галерею Н-2; там теж не було готового приймача. Водна зміна відмовилася ставити вимірювальний відвід без завтрашньої присутності користувачів води. Данило не просив Софію вважати його насосний ключ дозволом забрати в них подачу. Марк тим часом отримав пластину для пошкодженого упора, але її ще треба було поставити й навантажити в обох напрямах. Даніель записав час зустрічі перед світанком, а не слово «готово».
Перед від’їздом начальник складу прийняв автономний вимірювальний блок С-2 від міської служби. Він перевірив заряд, серію запасної батареї й окремий паливний талон на час понад дванадцять годин, поставив їх під замок свого відсіку. Лада по зв’язку сказала Ганні, що зробила те саме для Д-2 тільки після нового проходу пожежного візка при встановлених тимчасових кілках; міський власник підписав право завтрашньої проби до вечора Д118, не майбутнього пуску. Данило з насосної підтвердив приймання свого окремого блока, але лишив графу водних користувачів порожньою до їхнього ранкового огляду. Леон перепитав усі три номери, щоб Софія не перетворила один привезений ящик на три джерела живлення. Даніель чув їхні відповіді, не приписував собі присутності на інших двох прийманнях.
На зворотному автомобільному мосту східний пост узяв час відходу після нічного вантажного випробування, західний — окремий час повернення. Даніель дістався дому до сну мешканців. Домашній енергетичний фонд Д118–124 уже був прийнятий, але ще не діяв; Ніна витрачала вечір із Д111–117. Їжа й вода Д117 стояли у власних рядках, не в С-2. Даніель мав сто заряду, та плече нило від довгого дня. Перед тим як лягти, він почув, як Павел по зв’язку передав ранковим постам нагадування про два різні акти енергії й міського сервісу. Їх прийняли до опівночі. Завтра не мало починатися з удаваного запасу.