Розділ 22. Інший вихід

Д116 Даніель знову ішов на схід, хоч складська плита не мала дозволу на другий тест. Уночі Рутин майстер передав Софії сирі температури: тріщина біля рами не росла без навантаження, але це не повертало вчорашню коротку придатність. Дивний приріст від сорока трьох до п’ятдесяти чотирьох вони також не пояснили. Софія не розкладала на новій карті той самий широкий приймач під іншою назвою. Сьогодні Марк мав подивитися, чи звичайний імпульс дійшов до старої насосної без зміни її порту, й оглянути портові упори, які там випробували Д113. Данило дозволив окремий огляд, не нове перемикання.
Ніна дала Даніелеві ранкову частку з прийнятої Д114 домашньої партії. Енергетичний фонд Д111–117 діяв; наступний тиждень вона не вписувала авансом. У нього самого після Д115 й ста десяти хвилин повного покою знову було сто заряду. Біль у лівій руці не зник зі стрілкою лічильника; правою він тримав тільки невеликий записник. Західний пост автомобільного мосту звірив їхній прохід із насосним нарядом, східний затримав їх за водною машиною. Марк вимагав не називати очікування відпочинком Даніеля для заряду: той стояв у шумі, стежив за вузькою смугою дороги й уже мав повну сотню без додаткових одиниць.
У насосній Данило показав незмінний граничний журнал. Його звичайна сервісна касета Д116 ішла з окремого фонду двадцяти однієї на Д111–117, по три для трьох вузлів на добу. Депо й склад мали свої дві серії цього дня; жодна з чотирнадцяти зарезервованих після можливого перемикання тут не працювала. K-Н лишався за насосним оператором. Від учорашньої складської проби насосний порт не переходив у проміжний стан, але його датчик зафіксував коротке стороннє коливання під час загального міського імпульсу. Данило не дозволив Маркові списати його на «звичайний шум»: якщо портові упори мали зустріти майбутній удар, спершу треба знати, чи їхня основа лишилася такою самою.
Марк із зварником зняли пломбу огляду за своїм нарядом, не навантажуючи живий порт. Зовнішні болти, зазор аварійної доріжки й два робочі напрями лишалися на своїх мітках. Каліброваною малою тягою вони перевірили початок пружного ходу, але не повторювали двадцятикілоньютонну модель, поки водний цикл ішов через людей. Данило записав: візуально та малим ходом цілі; допуск до майбутнього удару підтверджувати повним повторним виміром після всіх ушкоджень. Це не була поразка перевірки Д113, лише її межа в сьогоднішній обстановці.
Олеся мала іншу турботу. Після вчорашніх різких сигналів чергова зміна залишила на підлозі біля південного виходу брудні сліди. Схожі сліди вона бачила біля металевих міток раніше, коли гончі шукали легкий край захисту. Вона не хотіла вести бригаду одним вузьким коридором. Попросила Данила відкрити північний службовий вихід, який звичайно тримали замкненим від дощу. Данило перевірив місцевий водний затвор і дозволив, але попередив: двері мають власний важкий щит, його не можна відчинити в напрямі насосного люка. Марк з місцевим майстром випробував два незалежні шляхи для щитів — південну металеву раму до кам’яної основи й північний лист до сухого бетонного ребра. Динамометр підтвердив випробуваний прийом 4,2 кН на південній основі й 4,1 кН на північній; кожна приймала навантаження окремо. Ці виходи не були трьома граничними портами й не користувалися їхніми ключами.
Північні двері виявилися не просто замкненими. Перед ними стояв низький ящик із запасними прокладками водоводу, поставлений нічною зміною на сухе місце. Олеся попросила двох техніків перенести його штатним візком, але один із них хотів залишити ящик: якщо затвор потече, прокладки мають бути під рукою. Данило перевірив графік води й показав іншу суху нішу за три кроки, доступну і з пульта, і з виходу. Техніки перенесли ящик туди, перевірили візкове гальмо і пройшли двері з власними скринями. Олеся не прийняла порожній коридор як доказ, що через нього можна вивести бригаду під вагою інструменту. Марк повторив пробу щита, поки майстри проходили поряд, але за огорожею від лінії реакції. Затримка за дверима дала Даніелеві час побачити два справді різні фундаменти; водночас вона лишила людей біля порту довше, ніж розраховували.
У Даніеля була спокуса попросити Олесю закрити північний вихід після цього проходу й повернути всіх на південь. Так він міг би тримати один напрям і берегти заряд. Але він не мав знання про те, звідки прийде гонча; на підлозі були тільки сліди. Він попросив Марка виміряти північну пару окремо, не «зарахувати» їй південний бетон. Лише після другої проби й Олесиного рішення залишити обидва виходи він погодився поставити мітки. Вона не обіцяла вибрати той шлях, який буде зручніший його навику.
Даніель попросив показати йому неживі кінці обох пар. Він поставив чотири мітки дотиком по пів секунди кожна; переходи між точками двох дверей зайняли ще сім секунд, тож остання мітка з’явилася на дев’ятій секунді від першої. Найвіддаленіша була за десять метрів від нього, кінці кожної пари — менше шістнадцяти. Марк із зварником тримали щити штатними фіксаторами, доки люди виходили з місць між ними. Даніель зробив десятисекундний Огляд за п’ять заряду: напрям можливого тиску в південному коридорі, не намір тварини й не міцність бетону. На двадцятій секунді від першої мітки він увімкнув один Контур за сорок і освоєний сильний P3-діапазон за тридцять; загальний, не на кожну пару окремо, заряд упав зі ста до двадцяти п’яти. Усередині тридцятисекундного Контура він міг дати сильний хід сумарно не більше шести секунд. Якщо нічого не вдарить, оплата не повернеться. Олеся почала виводити людей, не чекаючи, чи навик окупиться.
На п’ятій секунді Контура першу гончу побачили не в проході, а на даху низької ремонтної будки. Вона зіскочила в південний коридор на рух щита. Марк потягнув звичайний трос, і рама прийняла її удар; динамометр на контрольній тязі показав залишок 2,8 кН. Даніель передав його від позначеної рами в перевірену кам’яну основу. Сильна частина тривала дві секунди, хід щита — менше чверті метра, робота по цьому шляху — менше кілоджоуля. Гонча не впала на людину. Вона вдарила в залізо ще раз, зірвала фарбовану стрічку зі старого портового упора й пішла вздовж стіни до північного виходу. Марк крикнув, що доріжка біля порту більше не має чинної пломби огляду.
На дванадцятій секунді Контура Олеся вже вела двох техніків на північ. Вона не повернула їх до південного проходу, щоб Даніелеві було легше тримати один напрям. Сама відчинила зовнішню північну дверку лише настільки, щоб люди могли пройти, й наказала останньому не торкатися водного затвора. На щит північного виходу припав новий удар: друга гонча піднялася з-за низької труби. Даніель почув її не як новий дозвіл на шістнадцять кілоньютонів, а як іншу дорогу для тієї самої оплаченої сили. Він погасив частку на південній парі, не залишивши двох повних піків водночас, і віддав її завчасно позначеному північному листу й його окремому бетонному ребру. Марк підтвердив динамометром 3,5 кН залишку; Даніель тримав цей сильний хід три секунди. Разом із першими двома це були п’ять із дозволених шести, загальна робота обох шляхів лишилася нижче двох кілоджоулів. Контур не зробив зі слабкого затвора опору, не перейшов межі чотирьох кілоньютонів місцевих основ і не торкнувся тіл тварин.
Останній технік вийшов через північну дверку. Данило лишився біля власного звичайного насосного керування, доки другий уповноважений оператор, який чекав біля пульта, не прийняв зміну; він не кидав живий водний вузол без людини за керуванням. Коли передача відбулася, Олеся дала йому знак. Марк опустив штатний засув між коридором і портом, і обидві гончі пішли вздовж зовнішньої стіни, шукаючи іншої відкритої смуги. Даніель завершив Контур на двадцять другій секунді його роботи — сорок другій від першої мітки. Він не переслідував їх; вікно виходу було для людей. Ліву руку він не виймав із підтримки, а правою не намагався тримати щит.
На безпечному майданчику зварник зробив звичайний пробний натяг обох щитів без навику. Південна рама повернулася, північне бетонне ребро не дало нового зазору; Олеся перелічила людей і оглянула вихід. Тільки після її підтвердження Даніель побачив тридцятий рівень. Новим було не те, що він сильніше вдарив: він відпустив вже діючий шлях реакції, коли інша людина вибрала інший вихід, і перевів один Контур на другу випробувану пару, не склавши їхніх меж. Це сталося після вчорашнього повернення складського порту й коштувало окремих сімдесяти п’яти одиниць. Мітки погасли, тремору не було; P3 лишався його межею, «Звірка» й P4 були недоступні.
Другий оператор, уже за насосним пультом, передав показник води до міської служби: звичайна подача не перервалася. Данило прийняв його ряд і залишив зміну за ним, поки сам з Олесею закривав вихід до пошкодженої пластини. Водій машини з трубою хотів заїхати у двір, але Данило повернув його на перевірений зовнішній майданчик. Труби почекають під його накладною; прохід біля упора більше не мав права приймати важкий вантаж чи людину за старим актом. Марк занотував у журналі не лише зірвану пломбу, а й дві години іншого маршруту водного ремонту. Служба повинна буде дати йому новий час, якщо хоче ще раз випробувати обидва робочі напрями. Даніель не міг вирішити це силою, яку щойно зберіг для виходу.
Безпечний вихід не повернув чинності старому насосному упору. Гонча зірвала пломбу і зачепила край пластини; на вигляд він стояв рівно, але Марк перекреслив у протоколі застосування виміру 4,1/15,9 кН до майбутнього зіткнення. Данило закрив доступ до цієї смуги. Потрібні новий огляд кріплення, обидва робочі напрями під повною каліброваною двадцятикілоньютонною моделлю, нові одночасні показники опори й залишку до будь-якого стража. Якщо не буде щонайменше чотирьох для звичайної конструкції і не більш як шістнадцяти сумарно для Даніеля, місце не годиться. Їхня сьогоднішня мала тяга цього не доводила.
На автомобільному мосту східний пост перевірив відхід після зміни оператора в насосній, західний підтвердив повернення. Даніель приніс додому двадцять п’ять одиниць заряду; на дорозі він не відновлювався. Ніна ще вела Д116 за прийнятим фондом Д111–117 і їжею Д114. Вона не назвала втрату плити й пошкоджений упор «майже готовим містом». Софія надіслала їй коротку звістку про відкритий вихід людей, а Маркові — сирі показники двох щитів. Депо, склад і насосна лишалися під звичайним місцевим керуванням, клініка після тесту Д108 повернула палати на звичайний ввід, тримала справну окрему лінію готовою й не давала згоди на загальне вікно. Три тестові касети Д115 і тріщина на плиті не повернулися. Даніель дивився на стіл, де ще вчора лежали три ключові відбитки, і розумів, що наступна робота почнеться з нового місця для навантаження, а не з сильнішого удару.