Розділ 9. Лінії, якими йдуть люди

Ще до ремонту клінічної заслінки Софія подала міській службі заявку на журнали діючих переходів і сирі записи зворотного зв’язку за два звичайні імпульси. Марк додав прохання про супровід на зовнішніх майданчиках. Дозвіл прийшов у день сто третій із часом після обіду. Дозволяли огляд зовнішніх шаф у супроводі операторів і зняття показань із відкритих службових шкал. Перемикачі лишалися під пломбами, місцеві ключі — у служби, а Даніелеве ім’я стояло в графі спостерігачів. Він прочитав це вже вдома після відпочинку біля клініки, перш ніж вийти на східний маршрут.
У дворі дому Ніна вже готувала заявку на день сто четвертий. Після приймання Д101 запас їжі знову мав коротку межу; вона домовилася про черговий домашній рейс, але ще не вписала його як отриманий. Павел перевірив, чи вільний нижній підхід. Даніель сказав, що сьогодні не може допомогти на прийманні, бо йде з міськими працівниками, і почув від Ніни: це не був його обов’язок. Лише після цього він рушив до депо.
До східного берега вони йшли автомобільним мостом, як Ганна в день сто перший, а не перекритими сходами північного пішохідного. Біля західного поста Даніель показав денний наряд на огляд зовнішніх шкал; постовий перевірив тільки право проходу, не право торкатися портів. Східний вихід пропустив їх після рейсу ремонтного воза. Від дому до воріт депо минуло п’ятдесят дві хвилини, включно з очікуванням на мосту. Марк дорогою ніс важку папку й інструмент сам; Даніель не взяв її правою лише тому, що поспішав наздогнати Ладу. Софія прийшла іншим службовим маршрутом і вже чекала з власною копією наряду.
Операторка депо, Лада, вивела їх на службовий майданчик, де можна було бачити вхід і зворотний покажчик першого граничного порту. Навколо рухалися вагони звичайного ремонту. Лада не зупинила їх для Даніелевого огляду. Вона показала, як порт переходить на черговий стан між імпульсами, і дала Софії звірити номер датчика з журналом. Софія записала не тільки число, а й шлях, яким запис дійшов до міського пульта. Даніель дивився, чи є між шафою й машинами безпечне місце для людей у майбутній роботі. Поки що він не знайшов його.
Лада попросила робітника провести порожній вагон звичайним шляхом, не ближче до шафи. Вагон на повороті зайняв ту смугу, на якій Марк поставив би тимчасовий упор. Робітник не гальмував спеціально для їхнього досліду; зміна депо мала свій графік. Марк пересунув позначку проходу на карті, але нове місце впиралося в склад запасних коліс. Для майбутньої команди знадобиться окремий руховий режим депо або інша опора. Даніель вперше побачив ціну слова «порт» як втрату робочого простору на певний час, а не тільки як точку на межі.
Софія порівняла час на місцевому годиннику Лади з пультовим. Різниця була невеликою, але достатньою, щоб два близькі відгуки на міському аркуші можна було помилково скласти в один. Вона записала поправку та її джерело, зберігши сирий ряд. Лада погодилася дати копію свого журналу за два цикли. Тепер Ладин ряд можна було перевірити без Даніелевих спогадів про Р-6.
— Якщо хтось принесе сюди загальний наказ, я все одно перевірю свій вхід, — сказала Лада. — У мене тут люди. Ваш дослід у майстерні не був цим входом.
Даніель відповів, що саме тому вони й прийшли. Його двадцять четвертий рівень не перетворювався на право відчинити її шафу. Вони позначили депо як діючий граничний кандидат із власним оператором, але без випробуваного приймача і без ключа для групи.
На промисловому складі працював другий перехід. Віктор домігся, щоб начальник зміни впустив їх до зовнішньої галереї, але не наказував самому начальнику, що писати у вимірі. Той показав два ряди: один вів до складу, другий віддавав охолодження на сусідню майстерню. Під час звичайного ходу обидва змінювалися; це не доводило, що обидва є окремими граничними портами. Софія попросила сирі часові мітки, а Марк пройшов доступну частину трубного шляху. Даніель стояв біля огорожі й бачив людей у майстерні з дня сто першого. Їхній ряд не був вільним приймачем.
Коли Марк хотів пройти галерею вдруге, охолоджувальна помпа змінила звук. Начальник зміни підняв руку і звелів відвідувачам відійти до зовнішньої межі. Двоє працівників перевірили звичайний клапан: у сусідній майстерні запускали верстат, і потік виріс. Рута з-за своїх воріт показала, що їм потрібне охолодження ще на годину для замовлення старої насосної. Начальник міг би зупинити помпу, аби розрізнити обидва ряди чистішим дослідом. Він цього не зробив. Даніель почув у його відмові реальну ціну такого «чистого» числа: зірване замовлення і люди, які чекатимуть його на насосній.
Софія залишила показання в природному робочому стані й записала зміну потоку як частину умови. Даніель запропонував зробити висновок лише зі старої схеми; вона повернула йому сторінку зі зсувом часових міток. На ній другий ряд відгукувався трохи пізніше за перший, але не настільки, щоб без доступу до відсіку назвати його внутрішнім. Вони відклали це питання до окремого наряду на завтра. Через затримку на складській галереї до старого павільйону прийшли вже надвечір, а не при денному світлі. Електрик вимагав власного ліхтаря і другого свідка для розкриття пломби; довелося дочекатися жінки з актом консервації, яка жила неподалік. Неповний огляд складу не став вигаданою повною картою за рахунок чужої зміни.
Начальник зміни зупинив Марка перед закритим проходом. Дозвіл стосувався огляду галереї, не внутрішнього кабельного відсіку. Марк не сперечався про карту; він попросив видати окремий супровід завтра, якщо відсік потрібен для перевірки розгалуження. Доступ лишився відкритою умовою, записаною поруч із виміром. Віктор, який приїхав на склад у своїх справах, почув це і попросив не зупиняти охолодження заради обстеження. Софія погодилася: сьогодні вони читали діючий хід, не випробовували відключення.
Даніель запитав начальника, чи бачив той хоч раз одночасний відгук обох рядків під час звичайного імпульсу. Той показав три дні, але два з них мали ручне переналаштування охолодження. Софія відклала їх і лишила один чистий цикл, недостатній для остаточної класифікації. Марк простежив доступну трубу до майстерні Рути. Якби їхній розрахунок назвав її порожнім навантаженням, він суперечив би не тільки розмові з Рутою, а й чинному охолодженню, яке вони могли відчути на трубі. Начальник дозволив зняти зовнішню температуру й записав, що це не дозвіл на втручання.
Увечері вони дійшли до старого кабельного павільйону на березі. На друкованій схемі він позначався четвертим виходом. Двері були опломбовані як сухе сховище, а в пультовому журналі останнє керування цим шляхом мало давню дату. Для Даніеля цього було замало. Пломба доводила, що двері не відкривали після її встановлення; вона не доводила, що під землею немає діючого зворотного шляху.
Біля павільйону чекала жінка з міської служби, яка колись оформляла консервацію. Вона не просила вірити її пам’яті. Вона показала акт: дата зняття перемички, номери двох кінців, підпис незалежного приймальника, залишений для майбутнього огляду технологічний отвір. Даніель звірив отвір із будівлею. Він був за вузьким двором, куди тепер складали порожні контейнери. Якби вони не мали окремого наряду, його можна було б не помітити або сплутати з діючим відводом. Софія попросила додати акт до наступного огляду обох кінців. Жінка погодилася й залишилася свідком розкриття пломби.
Міський електрик за окремим нарядом відкрив павільйон. Він, а не Даніель, зняв захисний кожух. Два провідники, намальовані на старій карті як продовження міської межі, закінчувалися у відокремлених ковпачках; між ними й новою шиною був видимий розрив.
По ріці проходив холодний вітер. Марк тримав ліхтар так, щоб електрик бачив напис на кабелі й номери на ковпачках. Даніель зупинився біля порога: його присутність не давала права заходити під відкритий кожух. Коли електрик назвав номер першого кінця, Софія перевірила його не за намальованою стрілкою, а за консерваційним актом. Перший кінець збігся. Даніель помітив, як легко слово «перший» могло зникнути в їхній майбутній розмові й залишити вигідне «збігся». Марк попросив показати другий кінець, бо один розрив не виключав обхідного кабелю. Електрик призначив на завтра доступ до старої насосної, де цей кінець виходив. До того четвертий шлях лишився непідтвердженим, але не викресленим.
На зворотному шляху східний пост автомобільного мосту повідомив, що пішу смугу тимчасово тримають за ремонтною машиною. Даніель міг чекати стоячи або сісти на низьку бетонну лаву й дати плечу спокій. Він сів. Працівник поста викликав західний вихід; тільки після обох підтверджень вони перейшли. Пішохідний міст далі на півночі лишався відрізаним зі східного боку, і коротша пряма на карті не скорочувала дорогу.
Даніель повернувся додому після темряви. Павел уже закрив вечірній домашній лист. Ніна показала підтверджений рейс Д104 на двісті десять порцій і сто вісімдесят літрів; завтра його ще треба буде прийняти. Вона також мала копію прийнятого постачальником і уповноваженими нового енергетичного фонду Д104–110: підпис і час Д103 17:20, дія з Д104 00:00. Фонд Д97–103 закінчувався опівночі без переносу невикористаної межі. Даніель уважно відрізнив підтверджене енергетичне право від ще не доставленого харчу.
Перед сном він звів свої нотатки: депо й склад мали власні діючі входи; стара насосна лишалася неоглянутою; четвертий павільйон мав розрив із цього боку, але другий кінець ще чекали. Зробити з двох оглядів число три було б так само зручно, як колись назвати стару поправку правильною. Він залишив сторінку без підсумкової риски.