Розділ 2. Нижній підхід

На дев’яносто другий день Даніель прокинувся до будильника. Йому снилася брама Р-6: не та мить, коли вона зачинилася, а порожнє місце біля неї після того, як люди розійшлися на звичайні зміни. Він сів і дочекався, поки плечу стане легше. Підтримка лежала там, де залишив її ввечері.

На районному посту фельдшерка оглянула стару травму й залишила попереднє обмеження. Нових ліків не призначила. Даніель узяв маленький аркуш з часом наступного огляду; його можна було тримати правою, не доводячи нічого про силу.

Повернувшись, він знайшов Ніну біля вікна. Вона читала відповідь складу вже вдруге, мабуть через те, що найбільше хотілося повірити останньому рядку.

— На сьогодні виділили двісті десять порцій і сто вісімдесят літрів, — сказала вона. — Домашня адресна заявка. Везуть до шістнадцятої. Ось тільки видача на складі, ось рейс. Приймання буде тут.

Він побачив обидва окремі підписи. Склад видав вантаж міському перевізникові, але біля домашнього залишку Ніна поки що нічого не додала.

— Нижній підхід дивилися? — запитала вона.

— З Павелом. Старий брус не годиться. Потрібно побачити сам віз і його гальмо.

— Я попросила водія не заходити без нас. Якщо він вирішить, що ми надто повільні, нехай згадає, хто підписує воду.

Даніель усміхнувся. У Ніни вистачало власної сили не називати дорогу їжею раніше, ніж вона стане їжею дому.

До обіду вони з Марком спустилися до підходу. Марк приніс легкий інструмент і динамометр; важчу сумку ніс Павел. Під металевою рейкою вони знайшли кріплення, доступні для огляду з боку двору. Два болти тримали, третій мав свіжу світлу смугу на шайбі. Марк підтягнув його звичайним ключем, потім ще раз перевірив, чи не ходить основа. Дерев’яного бруса вони не чіпали.

— Ти не можеш зробити з цієї рейки новий фундамент, — сказав Марк.

— Знаю. Хочу знати, куди вона передасть зусилля.

Марк показав напрямок до кам’яної стіни. Нижче лежала стара дерев’яна сходинка, яка після дощу тріснула вздовж волокон. Якщо колесо піде туди, їй не допоможе міцність рейки. Павел приніс порожній міський ручний візок, залишений на час раннього рейсу. З дозволу перевізника вони перевірили його гальмо й притиск на рівному місці, потім на початку похилого підходу з пробним вантажем. Ні Даніель, ні Марк не назвали результат випробуванням повного воза. Динамометр дав межу для гальма, опори вони оглянули окремо; на сталевих кріпленнях Марк лишив два механічні покажчики пікового зусилля для перевірки після рейсу.

— На останніх метрах триматимемо віз руками, — сказав Павел.

— І гальмо, — додав Марк. — Не тільки руки.

Даніель показав місце, де міг стати збоку й бачити барабан гальма та рейку, не входячи під віз. Він міг поставити мітки на неживі деталі. Якщо справжній вантаж дасть іншу реакцію, зупиняться перед поворотом. Марк не дав йому назвати це планом на будь-яку швидкість.

Удома Ніна тим часом видала сніданок і обід за листом двадцяти трьох. Сорок шість порцій і сорок два літри пішли з учорашнього залишку. Перед прибуттям рейсу в домі було сто тринадцять порцій і триста двадцять шість літрів. У місткості лишалося місце для ста вісімдесяти; для двохсот сорока його не було б. Даніель один раз перевірив арифметику й відійшов, щоб не стояти над Ніниним плечем.

Софія не спустилася з ними. Вона віддала місту копію походження журнальних записів і сказала, що повернеться, коли їх приймуть. Леон ніс їй до поста звичайне повідомлення, але не залишився працювати зв’язковим на весь день. Даніель бачив, як він повернувся без рації й без незрозумілого нового доручення.

***

Міський віз з’явився о п’ятнадцятій тридцять п’ять. На ньому стояли запломбовані харчові ящики й дві низькі водяні посудини, з’єднані зі штатним зливом. Перевізник показав Ніні накладну та попросив поставити підпис унизу, але вона вказала на порожній рядок фактичного приймання.

— Після зливу й перерахунку.

— У мене наступна адреса, — відповів він. — Там теж чекають.

— Тоді нам усім варто не зіпсувати цей рейс, — сказала вона.

Перевізник запропонував вивантажити харчові ящики просто біля вуличного бордюру й поїхати з водою далі. Після цього, за його словами, домашні могли б самі переносити порції. Ніна не підвищила голосу. Вона показала в накладній місце приймання — нижній домашній вхід, де можна звірити пломби й одразу зачинити запас. На вулиці не було ні чистого майданчика, ні людей, яких вона погодилася б залишити сторожити ящики, поки воза вже немає.

— Я не затримаю ваш другий рейс довше, ніж потрібно, — сказала вона. — Але не підпишу чужі порції як прийняті додому.

Перевізник глянув на вузький спуск, потім покликав помічника, що йшов позаду воза. Вони переставили посудини нижче на платформі, щоб вода не хиталася над харчовими ящиками. Марк зняв з руків’я зайвий ремінь: у разі ривка він міг зачепити Павелову руку. Даніель спостерігав, де вони поставили ноги. Їхнє звичайне приготування вже змінило хід воза; Контур не мусив замінити гальмо, людей і чисте місце для приймання.

Перевізник притис гальмо. Марк з Павелом стали біля руків’їв. Даніель тримався збоку, ліву руку залишив у підтримці. Крейдяні риски Марка показували перевірені місця на барабані, рейці й нижньому сталевому упорі. Даніель поставив на неживих деталях дві пари власних короткочасних міток; обидва кінці були в межах його P3, і він сам стояв досить близько, щоб бачити місцеву реакцію. На дерев’яну сходинку мітки не ставив. Вони рушили, поки мітки ще були чинні. Перші метри віз пройшов рівно.

На повороті край похилого проходу опустився. Не вся вулиця, лише вузька смуга бруківки біля старої сходинки, яку вони вранці не навантажували повним возом. Переднє колесо потягло до щілини. Марк натиснув на руків’я, Павел уперся з другого боку. Гальмо взяло частину ходу, але водяні посудини подалися вперед, і віз почав вести обох униз.

Даніель побачив у Огляді напрямок місцевої реакції: барабан тягнув до нижнього краю, рейка приймала її під кутом, на який її перевірили. Дерев’яна сходинка теж могла стати упором, якби він дозволив колесу лягти на неї. На її тріщині вже з’явився світлий край.