Розділ 5. Напівживі-напівмертві

Розділ 5. Напівживі-напівмертві
Галя і Надя
На фізкультурі сумно і скучно ніколи не буває. Особливо, якщо в вашому класі є Зачіпайка. Зачіпайка — це наш однокласник Вова. З ним скучно не буває, бо він завжди то прибіжить з якимось м’ячиком і почнуться м’ячики-доганяйчики. То візьме гантелі на п‘ятдесят кілограм і почнуться стрибайчики. Хтось запустить гантелю, а вона покотиться, а ми з Надьою раз і перестрибнули, два і перестрибнули, три і виграли. 
Потім як завжди. Всі роки, кожного тижня, раз у тиждень ми граємо бадмінтон. Тому ні в що інше грати не вміємо. І знаєте, буває, прибіжить Зачіпайка, вихопить воланчики і ракетку з рук в Галі, і як зробить один кидок, то більше ви той воланчик не побачите. Одного разу, бідний воланчик полетів на лампочку і досі його звідти не зняли. Бо спортзал високий, а  м‘ячем не докинути. Тому, будьте обережні, надійтеся, що в вашому класі не буде Зачіпайки.
А ще було значить. Грали ми з Надьою в бадмінтон. Закинула Надя воланчик в штори, а я побігла до тих штормів. Бігли туди також два хлопці — Чорний Уголь і Назаріус. Чорний Уголь, бо на Козацьких забавах він брав вугілля і всіх ним обмащував. Це була справжня війна між чорними в вугіллі і білими без вугілля. А Назаріус, бо Назар має свою компанію крісел, в якій випускає крісла під назвою «Назар». Кращих крісел ще світ не бачив, я вам гарантую. 
Значить. Йду я, біжать ці два. І вийшла маленька аварія. Я заплуталася в їхніх ногах, вони заплуталися в мені, а штори заплуталися в нас. Воланчик, я вже мовчу, де він заплутався. Хтось наступив мені на ногу, я різко забрала ногу, вдарила коліном Назаріуса, а коли подивилася на свою ногу, то мій кросівок, уже був на половину кросівок. Інша його половина відірвалася. Хлопці завмерли. Я завмерла.
— І що тепер робити? - запиталася Галя.
— Жити. - мовили вони і швиденько побігли. 
А я натомість сиджу на землі і думаю, яка прекрасна погода.
Наталя
Я ніколи з дівчатами бадмінтон не грала, бо більше люблю волейбол і там завжди виграю. А ще завжди граю тридцять три. Правда, з цією грою, я думала помру. Я спочатку разів з двадцять не могла потрапити в кошик, а лише потім змогла.

Це були всі історії трьох подруг. Якщо захочете продовження, тоді воно буде) пишіть коменти і ставте зірочки, якщо сподобалося) Завжди рада почути вашу думку про твір і загальні мінуси, це навчання для мене) спасибі, що дочитали (шлю вам сердечко)