Розділ 2. Математична дошка

Розділ 2. Математична дошка
Галя
Сиділа я на уроці Гарпуновича. Не дивуйтеся з цього прізвища, бо в нього таке було. Це наш вчитель математики, який називав наші стрілочка на графіку — гарпунами. Так ми його й посвятили в Гарпуновича. 
Значить. Це був перший урок математики в ліцеї. Я нікого не чіпала. І тут чую:
— Гале, йди до дошки.
Моє серце впало в п‘ятки. Я взяла все, що змогла у свій бій. В підручнику був транспортир, лінійка і олівець. Я вийшла до дошки, Гарпунович сказав номер завдання, а в мене голосно випав з книжки транспортир на землю. Я нагнулася і плечем зачепила мочалку. Вгадайте хто став сніговиком? Заледве повернула все на місця, випав олівець. Знову вниз до підлоги дорога моя простягалась. Піднялася. Гарпунович вручив мені циркуль, але краще б не вручав. Присоска на великому циркулі присосалася до дошки і коли я зробила коло, і мала забирати циркуль. Тоді я потягнула його на себе і потягнула на себе дошку.
— Галееее, дошка летить. - закричала Наталя.
Гарпунович, як справжній герой вирушив на спасіння моєї голови і самої дошки. 
Я вижила. І дошка тоже. А от Гарпунович після цього випадку ніразу за чотири роки більше мене не викликав до дошки.

Надя 
Після пригод з Галею, мусила йти я на каторгу. 
Прийшла значить, сиджу, чекаю на номер завдання, а Гарпунович думає і думає, що мені дати, і ніяк не додумає. Нарешті, зробив подвиг, дав мені рівняння, я зрадістю і без радості, вирушила його вирішувати. Проте по дорозі я рухнула рукою мочалку, мочалка заплуталась з моїми руками, губка полетіла мені в лице. Стала я сніжною королевою. 
— Надя, вітаю в сніжному королівстві. - вигукнула Галя.
Я не звернула на це увагу, але засміялася. Все ж рішала рівняння і зайшла в далеку глибінь, получилося щось не то. Гарпунович, який дивився за кожним моїм кроком — здивувався. Ми двадцять хвилин перевіляли кожен крок, як я розв‘язувала. А допустила помилку в найпершому кроці. Так і дзвінок продзвенів. 
Проте в мене був гарний почерк і через це наступні чотири роки, я була приписана жити біля дошки.

Наталя
Я сиділа і сміялася з дівчат. Вони просто як завжди з своїм сніжним царством. А я прийшла сюди вчитися, тому сама повела себе на каторгу:
— А давайте я піду до дошки?
— Йди, Наталенько. - відповів Гарпунович.
Дав мені цей Гарпунович рівняння з трьома зірочками. Після цього моя психіка була порушена і я винесла собі найважливіше правило:
« Рік вчишся — два реабілітація »