Епілог

На вокзалі було шумно. Стояли біля входу торгаші з пиріжками й газетами. Снували міліціонери. Перемовлялись між собою очікуючі.
Я стискав ручку валізи в якій умістилось все моє колишнє життя. Кілька пар носків, штани й сорочка. Конспекти й ручки. І направлення на курси комісарів особливого призначення.
На вулиці стояла спека. Піт заливав очі. Я купив пиріжок зі сливами, але апетиту його їсти не було.
- Філ! - до мене підбіг, а не підійшов захеканий Дамір. - Фух. Ледве встиг.
У хлопця в руках теж була валіза і затиснутий в кулаці квиток.
- Ще п'ять хвилин, - відповів йому я.
- Аж не віриться, що ми їдемо, - курсант осмикував білу сорочку.
- Не віриться, - погодився я. - Будеш пиріжок?
- Ні, - татарин коротко мотнув головою. І принишк, відчувши вібрацію перону.
Потяг ще не заїхав на вокзал. Але ми відчували його наближення.
З минулих моїх пригод на вокзалі минуло більше ніж місяць. Я здав заліки після того як вийшов з лікарні. Райх поїхав з міста набагато раніше, але не забув про мене і я з Даміром отримали направлення на подальше навчання і заповітні квитки на потяг. Я щиро сподівався що одіозний комісар ще буде моїм наставником. Він виявився не простим педагогом, але як потім зізнався сам в мені побачив такого ж дурника, яким колись був сам.

Юрі теж пропонували пройти курси, але хлопець а відріз відмовився. Ніч в компанії трупів змінила його приорітети. 
Ліду теж розподілили на навчання в медичне училище. Брутто підлікувався після побоїв і працював на благо родини. Жору направили в реабілітаційний санаторій, були надії що його мозок відновиться і він матиме шанс влаштуватись в постові. В училище прислали нового керівника із Зиновієва.
Затримані злочинці дали покази. Виявилось що вони справді хотіли зруйнувати паркан під проводом перелесника. Це була не перша їх справа. Мотиви мені не розповідали, але складалось на те що ціла банда пов'язаних з пеклом людей і істот працює над тим, щоб “звільняти” перспективні міста.
Мого двійника ми так і не знайшли. Я мав велику надію, що отримавши посвідчення комісара особливого призначення зможу розібратись із загадкою свого народження і з'ясувати хто ж мій двійник насправді. Брат чи підмінок.
Комісара Савича ми теж не знайшли. Але найбільше проблем було з Щуроловом, який затаївся. Петрика обстежували комісійно, проте слідів одержимості в ньому не виявили. Так само залишилось і загадкою як істота викрала з кишені Райха монету, яка була зовсім не монетою. А печаткою Світла, і виявилась безцінним артефактом, що не пережив контакту з перелесником.
Паркан відбудували, зачистили наслідки прориву. І Олександрія стала такою як раніше, хіба що тимчасово стало менше шпани. Проте підростав новий випуск з інтернату, і думаю скоро відновиться і цей баланс.
В лубах пару і диму з'явився паротяг. Він тягнув на собі три вагони, пом'яті і пошкрябані. Зі скрипом пригальмував біля нас, відчинились дверцята у вагон.
Ми з Даміром нетерпляче пропустили приїжджих пасажирів і не змовляючись пред'явили квитки. В нове життя.

Безмежно дякую всім хто був поруч з Філом. Ви напевно зрозуміли, що тут пахне другою частиною. Цілком може бути що згодом я її напишу. Ну а поки - крапка. Бережіть себе. Побачимось на сторінках нових історій.