Кліпове читання та мислення

Що таке кліпове мислення? Розберемо спочатку сам термін. Простий переклад з англійської слова CLIP дає такі результати: іменники – затискач, скріпка, скоба, стрижка, обойма; дієслова – обрізати, відсікати. Українське «кліпати очима» добре підходить для цього явища, та ще й співзвучне. Отже, для нашого випадку – це уривчасте, усічене сприйняття інформації, швидкоплинне як все сучасне життя, мислення короткими порціями. Мислення, схоже на їжу на бігу, коли людина дуже кудись поспішає. Моргнув – усвідомив те, що побачив під час кліпання. Міркування щодо цього – так само, протягом миті.

Таке мислення дуже схоже за своєю формою на перегляд відеокліпу, який є коротким, найчастіше музичним, матеріалом. У відеокліпі пісня або музика звучить на фоні красивого короткого відеосюжету. Пісню із задоволенням прослухали – сприйняття закінчилось, міркувати далі не потрібно.

Що там буде далі з персонажами ролика? Не цікаво. Чи є бажання осмислювати глибоко сенс сюжету? Нема чого, бо він коротенький. Перевантажувати голову? Не хочу. Етап мисленого процесу завершено – все, до побачення…

Коротенькі сюжети, коротенькі думки, коротеньке мислення…

Пропоную поговорити про те, які властивості має це явище. Наскільки воно розповсюджене у нашому житті? Наскільки воно корисне або шкідливе? Мене у цій темі найбільше цікавить, як сучасний інформаційний простір впливає на кліповість мислення, на окрему людину та на великі маси. Чи існують проблеми, пов'язані з цим явищем? Деякі бачу. Спробую описати.

Сутність кліпового чи уривчастого мислення полягає у тому, що воно містить у собі багато окремо взятих елементів, кожен із яких може бути правильним сам собою. Людина здатна одноразово побачити, прочитати та усвідомити лише коротку інформацію в окремому елементі сприйняття. Але разом ці окремі елементи не можуть скластися в одне цілісне бачення, не вдається пов'язати логічний ланцюжок.

У голові такої людини навіть не складається завдання на узагальнення та поєднання елементів у єдину конструкцію. Кожен елемент мислення має свою резонну логіку, але загальна логіка вишикуватися не може. Така людина не може осмислити проблему великого обсягу. Велика проблема не «вміщується у голові». З інформації великого обсягу до свідомості доходять лише певні фрагменти, але не все цілком.

Кліпове мислення доречно порівняти з роботою комп'ютера, що має невелику оперативну пам'ять. Такий комп'ютер здатний одноразово «побачити» та «обробити» лише невелику кількість інформації. Спроба сприйняти великий текст чи об'ємну картинку призводить до збою його роботи, велика інформація не обробляється малою «оперативкою».

Подібно до цього, людина часто не здатна або не хоче перевантажувати свій мозок читанням і обмірковуванням довгих текстів. Такий підхід – результат лінивої розумової звички та лінивого сприйняття інформації, а також властивість нерозвиненого мислення.

Такий спосіб сприйняття інформації характерний для соціальних мереж зі стрічкою новин на особистій сторінці. Новини-пости там характерно короткі, великі тексти у відведені розміри просто не вміщуються.

Характерним тут також є те, що пости швидко йдуть вниз стрічкою новин у міру надходження свіжих, і читач часто не має бажання до них повертатися. Повторний перегляд не приваблює, ліньки прокручувати стрічку назад і шукати в ній щось ще раз. Так працюють соціальні мережі.

На сторінках таких ресурсів переважає саме кліпове спілкування, швиденьке та простеньке. Швиденько та неглибоко – ось формула кліпового мислення. Афоризм, анекдот, фраза в один абзац із простою картинкою – ось типовий текстовий обсяг для звичайного посту. Тексти можуть бути короткі або зовсім коротенькі. Дуже часто користувачі постять лише фотографії, лише зрідка додаючи до них невеличкий опис.

Читання як таке в сучасному світі певною мірою перейшло від бібліотек з паперовими книгами до Інтернету. Це відомий процес, зумовлений розвитком технологій. Тексти стали цифровими. Але, на мою думку, психологічні акценти «короткого» читання у цифровому світі тільки підсилились.

До проблеми читання цифрових текстів можна зарахувати небажання багатьох користувачів сайтів читати довгі твори взагалі. Знову ж таки з практики відомо, що помітно більшою популярністю у читачів користуються короткі твори – мініатюри, афоризми, вірші, на відміну від творів довгих – романів, повістей, багатосторінкових оповідань.

Добре читається той текст, який можна охопити одним поглядом увесь одразу – «кліпнути», одноразово моргнувши. Такі твори мають найкращий шанс на прочитання. А всі тексти, що вимагають перегортання або вишикувані на головній сторінці автора в довгий стовпчик по розділах, мають меншу привабливість, відлякують читача своїм обсягом. Кліпове мислення проявляється і в читанні на сайті, і в інших напрямках.

Тому серйозну літературу розмістити в деяких соціальних мережах досить важко. Ми робимо спроби розміщати романи та систематизувати їх за розділами. Це вдається тільки у спеціалізованих мережах або в електронних бібліотеках.

Хочеться пожартувати в цій темі про відомих авторів-прозаїків минулого з їх класичними довгими міркуваннями в текстах, з багатотомними романами. Підозрюю, що шановні класики почували б себе незатишно в сучасних умовах. А може, почали б писати афоризми?

Ми почали думати коротко, уривчасто, кліпово. Всі. Хтось більше, хтось менше. Але це загальна характеристика часу. Ця зміна мислення зачепила нас усіх. Ми стали думати коротше, коротшими фразами та реченнями, ніж за минулих часів. Наші літературні пращури дозволяли собі довгі абзаци та речення, описи природи та неквапливі думки про сенс життя.

Думки авторів минулого були об'ємними та детально літературно виписаними, їм не була властива уривчастість мислення. Вони мали достатньо часу на обмірковування та формулювання свого ставлення до Світу. А в нас чомусь мало часу. Поспішаємо... Чи пов'язано це зі збільшеним обсягом інформації, що набігає щоденно на кожного з нас? Безперечно.