Чинники, що впливають на «чутність» та взаєморозуміння

Матриця «чутності» та взаєморозуміння має своє «налаштування», вона індивідуальна для кожної людини та може бути характерною для соціальної групи людей. Вона може змінюватися з часом. Її властивості залежать від цілого ряду чинників, внутрішніх та зовнішніх.

Спробуємо їх перерахувати, починаючи з внутрішніх: рівень освіти, виховання з дитинства, визначення життєвих цінностей, вік та досвід, інтелектуальні здібності, психічний стан на момент спілкування, віросповідання та політична орієнтація, професія та нахили, сімейний стан, посада.

Які чинники впливають на спілкування ззовні? Кількість співрозмовників та їх настрій, наявність стресової або навпаки заспокійливої ситуації, тема розмови, час доби та кліматичні умови, втома або бадьорість. Перелік чинників, звісно, можна продовжити й надалі.

Проблему «чутності» співрозмовників та їх взаєморозуміння можна розглядати у різних площинах. Згадаю про вплив обставин. Цей чинник відношу до групи зовнішніх. Що впливає на взаєморозуміння і в яких випадках, ситуативно? Чи впливає на «чутність» сама мета спілкування та його умови? Спробую згадати обставини у різних випадках, коли вплив певних чинників можна побачити чітко.

- У політичному сенсі, коли вирішальне значення для сприйняття телевізійної пропаганди має соціальне виховання. Люди, які виросли у різних регіонах, у різному соціальному середовищі, у різних сім'ях сприймають телевізійний контент по-різному. Цінності, ввібрані з дитинства «з молоком матері», становлять дуже жорстку та стійку психологічну конструкцію, яку доцільно вважати соціальним інстинктом. Перевихованню такі налаштування не підлягають.

- У взаєминах дітей та батьків, коли дуже важливий власний батьківський приклад, а не лицемірні моралі. Дитина часто чує від батьків певні правила поведінки, а практично бачить дещо інше. І те, що дитина бачить очима, виховує її краще, ніж те, що вона чує на словах. Бо слова – це звук, а вчинок – це факт, він більш наочний та дієвіший за нотацію.

- У релігійних суперечках, коли фактичні або богословські аргументи у питаннях віри не працюють як такі. Неодноразово був свідком таких міжконфесійних дебатів, коли кожна зі сторін вживає свої «непереборні» аргументи, але співрозмовник з протилежної групи не збирається їх навіть слухати. Про взаєморозуміння мова не йде взагалі, бо немає такого завдання. Порозумітися можуть тільки ті люди, які цього хочуть чи прагнуть. Релігійні переконання майже завжди сталі та упереджені, сумніву та критичному обговоренню не підлягають.

- У випадках, коли інформація подається емоційно, логіка та аргументація часто програють боротьбу за домінування у людському сприйнятті. Послідовне та спокійне викладання аргументів програє емоційному настрою, соціальному вихованню та колективному упередженню. Особливо, якщо йдеться про масову інформацію. Стереотипи та традиції у мисленні важко переборні. Струнка логіка підвладна тільки «холодному» розуму. Натовп логіку не розуміє взагалі.

- Найкраща «чутність» досягається тоді, коли психологічне наповнення інформації збігається з психологічним станом слухача. Мінорну музику краще сприймає слухач у стані суму. А енергійний танець краще «заходить» людині у веселому настрої. Доречно застосувати термін психологічний резонанс – збіг настроїв.

- А що ж стосовно інформації складної, сприйняття якої залежить в першу чергу від рівня кваліфікації слухача? Адже в цьому випадку емоції не працюють. «Холодний» розум – саме те, що потрібно для такого спілкування. При сприйнятті складної наукової інформації індивідуальна підготовка слухача є своєрідним «трампліном» для розуміння важких елементів. Або трохи інакше – попередній досвід схожий на «драбину», яка допомагає слухачу бути вище та ближче до потрібного рівня сприйняття. Більш підготовлений слухач краще зрозуміє викладача.

Тут також доречно згадати про відому методику спілкування під назвою «мозковий штурм». Вона застосовується для колективного розв’язання складних питань, які, на перший погляд, часто здаються тупиковими. Наголошую, що така методика базується на створенні специфічного креативного настрою у невеликому колективі, де творчі ролі особливим чином розподілені – одні «генератори» ідей, інші «песимісти» тощо. Панівна емоція – творчість. Вона надихає на енергійний пошук рішення. Головна умова методу – всі чують всіх.

Ось такі чинники «чутності» я пригадав для того, аби краще зрозуміти певні закономірності людського спілкування. Уважний читач з легкістю зможе додати своїх думок, виходячи з власного досвіду та спостережень. Тож прошу.

Є ще два чинники «чутності», які я узагальнено назвав Приємно та Зрозуміло. Вони, на мій погляд, найважливіші. Тому про них мова йтиме в окремій главі.