Людина – не машина

Чи варто людині змагатися із комп'ютером у швидкості обробки інформації? Звісно, ні. Але, можливо, варто зайняти свій мозок власне людською роботою – мисленням? Адже комп’ютер виконує все ж таки механічну роботу, хоч і дуже швидко. Він пересилає всередині себе електричні імпульси, не маючи здатності вийти за межі запрограмованого завдання. Комп’ютер не може мислити, це не його функція. Доведеться нам, людям, якось поратися з цим самотужки. Тож підвищимо рівень розумових завдань, піднімемо планку інтелектуальної якості, підіймемо когнітивні здібності.

Чи може людина в чомусь перевершити швидкодійну обчислювальну машину з її гігагерцами та гігабайтами? І в чому саме? Є такі нюанси.

Винахідливість – це здатність знаходити правильне рішення у складній чи нестандартній ситуації. У такій ситуації, коли правильне рішення трудно знайти за певним планом або взагалі неможливо вирахувати програмно. І тут йдеться не про швидкість мислення чи про обробку великого масиву даних, а про пошук такого рішення, яке раніше не було відоме. Воно нове і не просте, але ще у рамках Формули. Це вже крок до геніальності. Це саме той крок, який здіймає людське мислення над машинним. Бо машина може вирішувати лише заздалегідь відомі завдання, попередньо описані програмістом.

Творчість – це настільки широка тема, що потребує окремого розгляду. Винахідливість та творчість – як якості інтелектуального мислення – починаються та базуються на бажанні та здатності приймати власні, особисті рішення, незалежно від зовнішньої думки. Це знову ж таки в рамках Формули, але з усвідомленням її математичної краси. Творчість – це така категорія, яка підіймає винахідливість з практичної площини вже на рівень мистецтва.

А ось геній від усіх попередніх версій відрізняється тим, що мислить, знаючи Формулу, але свідомо ігноруючи її межі. Поза нею! Нове в цьому випадку лежить поза відомою частиною Формули. Саме його відкриває геній.

Тут наведу такий приклад. Згадаю польського письменника фантаста Станіслава Лема. Вважаю його генієм. На мій погляд, він у своєму романі «Соляріс» зумів найкраще описати проблему Розуму, в людському та вселенському масштабі. І запропонував при цьому таке бачення проблеми, яке виходить далеко за межі попереднього досвіду.

Людство має геніїв. Це особливі люди. Вони не можуть бути просто корисними для суспільства, їм недостатньо бути просто правими. Вони рідко вписуються у звичне життя, вони виходять за межі Формули. Але саме вони дописують її своїми здобутками після того, як людство визнає їх такими. Людству потрібно лише зуміти розпізнати їх серед потоків тривіальності та заявок на оригінальність, побачити велич їх здогадів серед буденності. Це все потрібно, щоб «випадково» не спалити їх на багатті або не оголосити божевільними. Адже так вже було в історії.

Прошу мого прихильного читача самостійно визначити, чи вдалося мені вивести мою Формулу Пізнання складно, дохідливо та аргументовано. Зобразити її у вигляді графічного запису з використанням символічних значків у мене точно не вийшло. Не наочно, вибачте. Але сподіваюся, що такий її словесний опис все ж таки допоможе читачеві прояснити роботу свого мислення. Мені допомогло.