1. Непотребство

1. Непотребство

Цей собака його дратував. Коли він ще був у коробці, яку радісно розпаковувала Моллі, і не було видно його потішної мордочки, то Томас кривився, робив вигляд, що йому байдуже, а сам мріяв, що Моллі, нарешті, піде, і він тихцем вимкне ту капосну штуку і, нарешті, спробує знову прийняти снодійне і заснути.

Сьогодні ноги добряче нили. Хоч їх і не було. Мабуть, знову буде зміна погоди. Ще вчора увечері небо почало похмурніти, налетіли сизі хмари, а вже сьогодні по гучномовцю сповістили: всім знаходитися вдома, дощ, який обіцяли по обіді, матиме шкідливі домішки, тому Томас радів, що не доведеться знову вилазити надвір, як його змушували соціальні службовці кожного дня. 

Спочатку телефонували. Він обіцяв, що гулятиме сьогодні, але сам тягнув час і не йшов гуляти. Потім приходили нагадування і попередження – він тоді вимикав телефон і комп’ютер. Потім приходила Моллі – і доводилося натягати остогидлу куртку, всовувати ноги в черевики і виходити під її пильним наглядом. Особливо Томас ненавидів черевики. Протези були, як ноги. Не відрізниш! І рухалися, як ноги, йшли, стрибали, крокували, присідали... Але ж Томас знав, що то не його ноги! І зайвий раз взувати "чужі" ноги він ненавидів!

Колись вони з Моллі добряче посварилися. Томас назвав її товстою коровою і квочкою без курчат. Моллі довго потім дулася, наприндивши свої повні губи, схожі на два вареники, але все одно приходила, бо це була її робота. А лишитися без роботи у Парадайз-сіті означало повільно вмирати: спочатку немає грошей на електроенергію, потім на їжу та воду, а потім тебе виганяють з капсули і ти виїжджаєш за межі куполу з чистим повітрям (порівняно чистим, звичайно!)... А за куполом – смерть. 

Томас мав гарну соціальну допомогу від держави, та й його не забував Вальтіс із команди космічних волонтерів, пам’ятав, як чоловік врятував йому життя, тому в майбутньому Томас якраз був упевнений: йому точно не загрожує депортація з міста. І цей непотрібний нікому пес теж від Вальтіса, постарався для Томаса, одного з експериментальних екземплярів прислали саме йому...

Але навіщо Томасу це майбутнє? Скніти, як рослина, серед міських кам'яних джунглів? Йому, котрий любив рух, азарт, силу, міць – повільність та спокій стояли кісткою поперек горла! Він ненавидів себе, Парадайз-сіті, свої ноги (вірніше, їхню відсутність!), ненавидів всіх і вся!

А Моллі, яка приперла цю дурну коробку, раділа, як дитина, а потім увімкнула те непорозуміння, і воно почало бігати по квартирі й радісно скавчати й гавкати! 

Це був роботизований собака нового покоління, створений в лабораторії штучного інтелекту "Нова Ера", відомій усім не лише найкрутішими розробками, але й активною співпрацею з «чужими», єдиними на даний момент виявленими у просторах Чумацького Шляху інопланетянами гуманоїдного типу. Співпраця з ними була не дуже продуктивною, давалися взнаки кардинально різні типи мислення і сприйняття світу, але вони чомусь якраз активно співпрацювали в галузях, які стосувалися всього, що було пов’язане з тваринами. Можливо, тому, що самі були схожі на щось середнє між собакою та Чубаккою зі старого, як світ, фільму «Зоряні війни». 

- Його сталевий скелет приховано під м'якими штучними шерстяними волокнами, а інтелект має рівень А... Так... Так.., - соціальна працівниця зачитувала злому Томасу інструкцію. - Потужні алгоритми обробки інформації... Так... Цей пес здатний не лише виконувати рутинні обов'язки вашого товариша, але й аналізувати ваші потреби й емоції, роблячи все можливе, щоб полегшити життя та подарувати вам надію на щасливе майбутнє! Бачите, який він особливий! І гарнюній! - Моллі присіла й погладила собаку, а той заметеляв хвостом.

- А якщо я не хочу щасливого майбутнього? - пробурмотів собі під носа Томас. 

Моллі зробила вигляд, що не почула. Пальцями, внизаними кількома перснями, вона приляснула інструкцію на столі і проговорила, підвищуючи голос: 

- В інструкції написано, що ви повинні придумати песику ім’я, він сам зрозуміє, що це його так назвали. Можна з ним розмовляти, віддавати накази, - Моллі, незважаючи ні на що, все одно була повна оптимізму. – Ось перелік всього, що він вміє робити. Різні режими, варіанти наказів. Але я попросила, щоб у лабораторії в пріоритет ввели вашу прогулянку! Це одна з умов, які я висунула при програмуванні цього дива! 

Диво сиділо біля ніг, радісно схилило голову набік і слухало слова Моллі. Томас відвернувся. Чекав, поки жінка піде, щоб вимкнути це дратівливе волохате непотребство!