Глава 8.

Через три тижні Єва, Стас, Лариса та Святослав Леоненко сиділи на кухні у квартирі детективів.
- Досі не можу повірити, що все закінчилося, - зізналася Владич, - Я вам така вдячна! Коли почалася стрілянина, я подумала, ну все, Ларисо, ось і твій останній день. Досі думаю: Як я жива залишилася?
- Ларисо, Ви залишилися живі  завдяки Стасові та Святославу, - сказала Єва, - Стас зголосився піти на передачу компаса, а Святослав неймовірну операцію розробив.
- Як Ваша рука? - Поцікавилася Владич у Стаса, - Я так перелякалася, коли у Вас вистрілили!
- Дякую, рана вже майже загоїлась,  - зізнався чоловік, - Якби не бронежилет,  напевно не сидіти мені з Вами на цій кухні. Як сказали лікарі, куля відрекошетила від бронежилета та потрапила прямо в руку, але це не смертельно.
- Що ж настав момент розкрити увесь пасьянс, хоча скоріше в нашому випадку тут цілий фул хауз, - взяв ініціативу у свої руки Леоненко, - Але дозвольте мені розпочати розповідь з самого початку, з того моменту, коли почалася наша історія, а трапилося це далекого тисяча дев'ятсот сорок п'ятого року у Югославії. Скупщина Югославії позбавила законного короля влади, якого було вигнано з країни та позбавлено престолу, чоловік був вимушений втекти з країни разом зі своєю родиною. Побоюючись переслідувань та розправ, колишня царська династія прийняла рішення вирушити до Америки, сподіваючись отримати політичний притулок, але на шляху трапляється нещастя. У лісах Італії автомобіль втікачів натрапив на бомбу, яка залишилась у полях ще за часів Другої Світової війни, король гине на місці, а решта членів його сім'ї отримують лише важкі поранення, але залишаються живими. Але це лише початок, після довгої реабілітації. Сім'я подає запит на політичний притулок у Америці і на своє розчарування отримують відмову. У цей час Марі – дружина монарха народжує дочку, дівчинку вирішують назвати Вандою. Наступні кілька років сім'я проводить у Італії, при цьому дотримуючись необхідних мір безпеки: сім'я змінює ім'я, прізвище та зовнішність. Марі, вдові короля, посміхнулася вдача і жінці вдалося перебратися до Великобританії, куди Марі і забрала всю свою родину. Час невблаганно летить вперед і надворі вже тисяча дев'ятсот сімдесят п'ятий рік. За цей час Ванда встигла вирости, здобути освіту та народити дівчинку, яку назвали…Клариса Владичова.
- Господи! - Вигукнула остання, - Це Ви про мене кажете?
- Так, Ларисо, саме про Вас, - підтвердив слова жінки Святослав, - Слухайте далі.
- І хоч Ванда ніколи не відвідувала свою батьківщину, але мати дівчини, Марі, часто розповідала про минулі часи, які жінка прожила у Югославії і сама того не розуміючи, підштовхує свою дочку до сміливого рішення – повернутися на батьківщину. Подальші події відбуваються у тисяча вісімдесятому році, до цього моменту маленькій Кларисі виповнюється п'ять років. Ванда разом з маленькою Кларисою переїжджають до Югославії, до цього моменту вмирає людина, яка була причетна до повалення монаршої сім'ї і останнім вже більше нічого не загрожує, до речі, Ванда й гадки не мала, через що довелося пройти її сім'ї, Марі вирішила залишити це таємницею.
- Варто врахувати, що Марі та Ванда були дуже освіченими жінками, які добре знали історію і вивчали кілька мов, таку любов до знань вони прищеплювали і своїм дітям., - продовжив розповідь Стас,- Тод окрім своєї рідної мови дівчата знали ще кілька: англійську, словацьку, французьку та німецьку. Також варто врахувати, що на момент прибуття Ванди з дочкою до Югославії, батьківщина дівчини була вже не та, що раніше, подальші роки країни приречені на бунти, військові конфлікти та політичні кризи, політика соціалізму у Югославії зазнала цілковитого краху. Облаштувавшись у Белграді Ванда запрошує Марі погостювати і остання із задоволенням завітала у гості.
- За кілька років Мати Ванди помирає у Лондоні, - продовжила розповідь Святослава Єва, - Марі поховала разом із собою усі сімейні таємниці, якими жінка не встигла поділитися перед смертю. Клариса зростає на очах і батьки дівчини не можуть натішитися донькою. Хмари над Югославією стають чорнішими з кожним днем і вже у тисяча дев'ятсот вісімдесят дев'ятому році починається розпад країни. Політичні негаразди, бунти та військові конфлікти стають повсякденністю.
- Ви абсолютно праві, Єво, - погодилася Лариса - Клариса, - Це був жахливий час, мій чоловік Стефан, брав участь в одному з бунтів, його вбили, після цього я усвідомила всю серйозність ситуації і прийняла доленосне рішення - полишити країну.
- Скажіть, чому Ви вирішили вирушити саме до України? запитала детектив
- Ви знаєте, бунт у якому брав участь мій чоловік показали по телевізору, у прямому ефірі, - пояснила Клариса, - Мій чоловік просто відстоював свою думку, але влада Югославії почала переслідувати нашу сім'ю. Стефана вбили і я зрозуміла, що ми з сином теж у небезпеці. Залишити країну необхідно було негайно, але спочатку я хотіла змінити ім'я та прізвище, аби ніхто нас не знайшов. Все, що паспортисти змогли зробити за відведений мною термін  - це лише паспорти з іменами Лариса та Максим Владич, але я була вдячна і цьому, попередні документи ми спалили. Коли настала черга обирати країну для імміграції, я без роздумів обрала Україну. Чому? Наші мови схожі, та й біженцями з Югославії тут надавали притулок, мою мову тут розуміли, але я доволі швидко вивчила українську мову. Мама радила повернутися до Лондона, але це дуже дорога країна, нам вона була не по кишені.
- Повинна визнати у Вас чудова вимова, - зізналася Єва, - Ніколи би не подумала, що Ви народилися і виросли у іншій країні.
- Дякую, Євочко, - посміхнулася жінка
Детектив продовжила свою розповідь.
- Тепер нам зрозумілі мотиви Вашого переїзду до України. Подальші роки сім'ї Владич були  спокійними, Лариса влаштувалася на роботу у лінгвістичний центр і самостійно виховувала Максима. Батьки Лариси Ванда і Зоран не дожили до описуваних подій і померли у дві тисячі п'ятнадцятому році. Подальші події цієї історії розпочались трохи раніше за сімнадцяте червня, дня, коли зник Максим.