Глава 4.

До приїзду детективів на дачу Лариси, жодного чоловіка, звичайно, в окрузі вже не було, від господині дачного будиночка пахло заспокійливими. Кілька годин Стас, Єва та Лариса дискутували як діяти далі і не знайшли нічого кращого, як спіймати невідомого своїми силами. Детективи демонстративно покинули дачу Владич  і повернулися у будиночок через задню хвіртку. Сама Лариса, попередньо проконсультувавши свою подругу і сусідку по дачі Галочку, вдала, що повертається у місто. Насправді жінка так само повернулася на дачу пізно ввечері, попередньо запасшись провіантом, скориставшись тією самою хвірткою, що й детективи.
Декілька днів та ночей детективи разом із Ларисою провели у засідці, але це виявилось безрезультатативним.

На четверту ніч Стас прокинувся від брязкання дачної хвіртки, детектив негайно розбудив Єву та Ларису, трійця приготувалася зустрічати непроханих нічних гостей. Єва та Лариса сховалися за стіною будиночка так, щоб «гість» не помітив їх одразу, а Стас сховався за дверима, що вели до імпровізованої кухні дачного будиночка.
Дверний замок будиночка клацнув, хтось обережно відчинив двері, а потім увійшов до кімнати. Через кілька секунд почулися крики, а ще через кілька секунд увімкнулося світло у кімнаті.
Стас повалив непроханого гостя на підлогу, Лариса відразу ж впізнала у невідомому того самого чоловіка, який представився покупцем сусідці. Лариса виглядала безмежно наляканою, а Єва сиділа на підвіконні з ножем у руках.
- Це він! Це він! - Закричала жінка і кинулася на чоловіка з кулаками, - Максимку вбив, а тепер за мною прийшов? Що ти зробив з ним? Говори! Відповідай!
- Жодного Максима я не знаю, - здійнявся чоловік, - І взагалі відпустіть мене! Утримувати людей проти їх це протизаконно!
- Помиляєтеся, - нервово усміхнулася Єва, яка все ще сиділа на підвіконні - Незаконно - це зламувати дверні замки та пробиратися всередину чужих дач.
- Хто ж знав, що господиня вдома, - заспокоївшись, відповів чоловік
- Отак і з Максимкою було! Подумав, що на дачі нікого, вліз у будинок, а там мій синочок, ось ти його й убив! Так? Говори, що ти з Максимою зробив? - продовжувала кричати Лариса
- Вгамуйте скажену, я нікого не вбивав! - Знову здійнявся чоловік, - Що вона верзе?
-  Де мій син, де Максим? - репетувала Лариса
- Заспокойтесь обоє, - щосили крикнув Стас, - Тепер по порядку. Навіщо Ви влізли до чужого дачного будиночку?
- Вбивати нікого не хотів, мені тільки залізо потрібно, аби потім здати на металобрухт та отримати гривні, нікого я не вбивав, я чесний злодій!
- Ага! І добрий убивця, - хмикнула Лариса, - Навіщо покупцем дачі прикинувся? Думав розвідати про мене, а потім уночі по голові молотком тюкнути?
- А, ви і про це знаєте, - похнюпився чоловік, - Хотів дізнатись коли господарів на дачі не буває, але сусідка Ваша пильна виявилася, нічого не сказала.
- Ви обрали не того союзника, - пояснила чоловікові Єва, - Сусідка по дачі - це найкраща подруга Лариси, до якої Ви так нахабно вторглися на дачу. Гаразд, досить китайських церемоній, я викликаю поліцію.
- Правильно правильно, Євочко, нехай він міліції пояснить, що він із моїм сином зробив! - кричала Лариса
- Поліції, - машинально поправив Ларису грабіжник - невдаха, - Нікого я не вбивав, ніяких Максимів не чіпав.
- Ви подивіться, людоньки! Він ще й хамитиме мені! - не витерпіла мати зниклого хлопця
- Якщо ця дама й далі  поводитиметься як оскаженіла андатра - я нічого не розповім ні Вам ні поліції, - поставив ультиматум чоловік, - Але у мене є цікава інформація
- Вам відомо про зниклого хлопця? - насторожилася Єва
- Так, маю деякую інформацію, якою готовий поділитися, але тільки в тому випадку, якщо Ви мене відпустите і не викликатимете поліцію, - висунув свої умови грабіжник - невдаха.
Кілька хвилин трійця бурхливо дискутувала, але все ж таки дійшла консенсусу.
- Добре, ми відпустимо Вас в обмін на Ваші цінні відомості, - сказала чоловікові Єва. - Отже, що Вам відомо?
- Сімнадцятого червня, близько дванадцятої дня я повертався на зупинку з риболовлі, - почав свою розповідь грабіжник, - Так ось коли Вашу ділянка проходив, почув чиюсь розмову, спочатку я подумав, що двоє людей розмовляють, але пізніше зрозумів, що хлопчина говорить по телефону, про що саме розмова була я не пам'ятаю, але в розмові звучало ім'я, таке незвичне, іноземне – Матей. Досі пам'ятаю.
- В той момент, коли ви проходили повз дачу Лариси, хтось окрім хлопця був присутній на дачній ділянці? - запитала Єва
- Ні, він один був, - сміливо відповів чоловік
Стас витягнув планшет і почав шукати фото Максима.
- Цього хлопця Ви бачили сімнадцятого червня на цій дачі? – запитав колишній слідчий.
- Так, дуже схожий. Ну все, я свою частину угоди виконав, тепер Ваша черга, - сказав чоловік
- Вас ніхто і не тримає, Ви вільни, - сказав Стас і вказав на двері.
Чоловік не став чекати і одразу вибіг крізь відчинені двері.
- Можливо, даремно ми його відпустили? - Міркувала Лариса, - Що як він набрехав?
- Далеко він не втече, поліція вже тут, - запевнила жінку Єва, - Коли Стас мене розбудив я відразу надіслала секретний код нашому знайомому поліцейському, який був в курсі нашої операції. Поліцейських для засідки нам би точно ніхто не надав, але тепер у нас є всі докази проти цього чоловіка.
- Тепер ми точно знаємо - Ваш син справді був на дачі о дванадцятій годині і готувався до прибуття його друзів, - почав пояснювати жінці Стас, - Максим зник у проміжку між дванадцятьма і двома годинами дня. Адже саме в цей час мали прибути гості. Перед зникненням Ваш син розмовляв із Матеєм. Серед Ваших знайомих є чоловіки з таким ім'ям чи, можливо, учні у мовній школі?
- Ні, знайомих з таким ім'ям у мене немає, та й у мовній школі учнів іноземців немає, адже ми займаємося тільки з нашими громадянами, а іноземці до нашої школи навіть не звертаються, хіба що тільки перекласти якісь документи, - зізналася Лариса
- До того ж у нас немає приводу не довіряти словам чоловіка, - додала Єва
- Тоді чому він не повідомив цю інформацію раніше? - дивувалася Лариса
- Думаю, чекав слушного випадку, хотів отримати з цього вигоду, - пояснив Стас.