Глава 3.

Наступного дня Єва та Стас припаркувались навпроти дерев'яного будиночку пофарбованого у синій колір, сама дачна ділянка виглядала досить привабливо, а біля забору будиночку було висаджено кілька рядів квітів.
Перш ніж вирушити на дачу сімейства Владич, Стас та Єва спершу поговорили з друзями Максима. Не з'ясувавши нічого нового, детективи вирушили на дачу. Помітивши гостей, Лариса поспішила відчинити хвіртку, яка була зачинена на замок. Детективи відразу помітили досить масивний замок. Стас відзначив, що такий замок не так вже й легко зламати.
- Вітаю вас, - привіталась Лариса, відкриваючи замок ключем, - Ви знаєте, до зникнення Максима ніколи не закривала хвіртку на ключ, адже тут же всі свої, всі один одного знають, а після зникнення Максима боятися почала, закриваю. Що як і зі мною щось станеться? Будь ласка, проходьте!
- Ларисо, нам потрібна Ваша допомога, - підтримала діалог Єва, - Складіть будь-ласка список дзвінків у хронологічному порядку: Місто, в якому бачили вашого сина, конкретне місце та номер телефону свідка, це суттєво полегшить наші пошуки.
- Звичайно, звичайно, Ви поки що оглядайте все, що Вам потрібно, а я все напишу, - з неприкритим ентузіазмом відповіла Лариса.
Детективи почали оглядати дачну ділянку сімейства Владич. Детективи одразу помітили невеличку зону для відпочину на задньому подвір'ї, а трохи далі розташовувалась друга хвіртка, яка вела до лісу та річки. Ліворуч, прямо по діагоналі від ганку дачі виднілася протоптана стежка, вдалині виднілися відблиски від води, а ще трохи далі виднівся хвойний ліс, до якого вів невеликий дерев'яний міст.
- Ліс та річка знаходяться буквально біля дачі Лариси, - констатувала Єва, - З права від дачі здається є невеличка дорога, бачиш? Цікаво, куди вона веде?
- Зараз перевіримо, - сказав Стас, дістаючи планшет із завантаженою інтернет картою, - Ось, дивись зараз ми стоїмо тут, правіше від нас невелика дорога, довжиною в п'ятсот метрів, вона виводить до головної траси, якою можна дістатися до міста.
- І залишитись не поміченим, - доповнила думку напарника Єва.
- Саме так, - погодився Стас, - Дуже зручно виходить, адже дорога пролягає через частину лісу, а ми зараз стоїмо на околиці дач. Будь-яка людина, яка знає про цю дорогу, має можливість дістатися до дачі Владич, не побоюючись бути поміченою.
- Давай прогуляємося лісом? - раптово запропонувала Єва
Сосновий ліс, який розпочинався за невеликою акваторією, був досить чистим, дерева виросли настільки високими і великими, що здавалося дістають верхівками до краю неба. Повітря в лісі було свіжим і чистим, чим сильно відрізнялося від повітря у місті: забрудненого та важкого.
– Завдяки тому, що ліс розташовується на невеликому пагорбі, звідси досить добре проглядаються ділянки дачі, – зауважила Єва, – Але дачний будиночок Владич звідсіля не видно, дерева закривають огляд.
- Лівіше від лісу акваторія впадає до широкої річки, а ось там, трохи далі і знайшли човен родини Владич, - відновлював хронологію подій Стас, - Човен знайшли біля берега, зараз ми бачимо, що в тій стороні лежить багато сосен у воді, які попадали через підмивання ґрунту річкою.
- Річка тут справді широка, протилежного берега практично не видно, човен ніяк не міг опинитися біля берега, його неодмінно мало віднести далі за течією, -  переконалася у ранніх припущеннях  Єва, - Я ось що подумала. Що якщо Максима викрали та вивезли на машині? Як на мене, це найлогічніший варіант зникнення Максима. Хтось знав про невеличку дорогу, що веде до дачних ділянок і вивозить Максима у невідомому напрямку. Навіщо та чому? Це питання без відповіді, надто багато невідомих у нашому рівнянні.
- Ти маєш рацію, - погодився Стас, - Про цю дорогу знають усі дачники, мама Максима, а також його близькі друзі. З останніми ми вже розмовляли, а отже треба поговорити з рештою.
Наступні кілька годин детективи спілкувалися з місцевими дачниками, сподіваючись дізнатися нову інформацію. Але їх пошуки не увінчалися успіхом, дачники твердили як один: Нічого не знаю, не бачив, нікого не підозрюю, якщо щось з хлопцем і сталося, то це точно зробила  людина не із нашої дачної спільноти. Та й навіщо зараз питаєте? Поліції давно вже все розповіли!
Отримавши список номерів від Лариси детективи поквапилися додому, а наступного дня у квартирі Єви та Стаса пролунав дзвінок. Телефонувала  мати зниклого хлопчика.
- Згадала! - Забувши привітатись кричала жінка, - Сімнадцятого липня, ввечері, коли я після уроків на дачу приїхала, бачила, як якийсь чоловік ходив коло нашої дачі, наче виглядав щось, але я цьому значення не надала, а сьогодні вранці знову його побачила! Я ночувала на дачі, на транспорт до міста спізнилася, встала з ранку раніше, щоб у городі попрацювати, дивлюся, знову цей чоловік, покрутився біля нашої дачі та пішов геть. Мене неначе струмом вдарило! Я загадала, що це той самий чоловік, який у день зникнення Максима біля нашої дачі шастав! Доки із замком поралася, загубила цього чоловіка з поля зору, аж тут до мене сусідка Галочка підійшла і приголомшила мене питанням
- Ларисочко, Ви дачу продаєте? Розумію Вас, після такої події я і сама би позбулася від дачки, але Ви могли і нас про це повідомити, адже не чужі люди, дружимо. Не по людські це.
- Хто вам таке сказав, Галочко? - запитала жінка, - Я не виставляла дачу на продаж.
- Господи, тоді хто ж це був? - З непідробним жахом вигукнула Галочка і почала пояснювати, - Сьогодні до мене чоловік підійшов і сказав: «Ось напередодні оголошення побачив, що дача ваших сусідів продається. А дача якраз не далеко від мого будинку, а це, погодьтеся, рідкість, ось тільки минулого разу мене обдурили гроші взяли – і зникли! Ось тепер обережний, хочу заздалегідь про господарів дачі дізнатися».
- Нічого поганого, звичайно, я про Вас і сказати не могла. Але якщо це не покупець, то хто ж це був?
- Я злякалася і вирішила одразу Вам зателефонувати, - налякано тараторила Лариса, - Адже я не виставляла дачу на продаж! Господи, що якщо я наступна? Спершу Максимка зник, а потім і мене не знайдуть! Мені так страшно! Приїжджайте будь ласка!
- Зачиніть усі двері на замок та нікому не відчиняйте, ми вже в дорозі!