Розділ 1. Це сон?

1. Студенти

В двері тихенько постукали. Через пару секунд стук ще раз і знов тиша. Валентина намагалась сказати, щоб зайшли, проте музика перебивала голос і людина за дверима, схоже, нічого не чула, отже постукала ще раз... Студентці стало зрозуміло, що прийдеться зараз іти до двері і відкривати.

Все ж, пересиливши себе, вона встала зі стільця і підійшла до дверей. Взяла ручку і потягнула на себе. Завіси зазвучали металом, який просив себе змазати. Відкривши двері, дівчина спочатку побачила перед собою перешкоду, яка затуляла майже все світло зовні, але тут же згадала, що треба дивитись трохи вище... На голову вище.

• Привіт, ти вільна? Зайшов от спитати, що ти думаєш на рахунок чаювання за фільмом?

Незмінний сусід по гуртожитку стояв перед нею і з посмішкою чекав відповіді.

• Ну так звісно, з тебе отой добрий чай, а з мене заварник, - відповіла вона із усмішкою.

Дівчина побачила по очам сусіда, що той задоволений відповіддю. Він мовчки повернувся і направився до кімнати за своїми "мішками" чаю. Чутно як зарипіли його двері. Студентка взяла електрочайник зі столу і пішла набирати воду із крана... Через десяток секунд вода уже в чайнику, чайник на підставці. Його індикатор світиться, що значить процес кип'ятіння пішов. Почувся знову стук в напів-відчинені двері і вони потроху відкрились. "Стас майже по висоті дверей", - подумала вона, споглядаючи того, хто заходив.

• Знов привіт, я не знаю, який із чаїв ти вважаєш смачним, тому приніс декілька, - сказав він із усмішкою.

На його синьому халаті випирало два кармана із білим і жовтим пакетами чаю (як з-під муки), а в руках маленький чорний пакетик. Станіслів виставив все на стіл і глянув на дівчину. Та відкриває гостинці по черзі. В усіх чорний чай, але із прекрасними турецькими запахами. Чайник закипів. Дівчина бере потроху із усіх трьох і кидає в заварник, міксуючи їх. Додала трохи імбирю і лимону, залила водою. Прекрасний запах рознісся по кімнаті і вона готова поклястись, що вже чує смак.

Співжительниця Валі кудись надовго вийшла і кімната була надовго вільна, так що є час на перегляд чогось цікавого в приємній компанії. В тиші і спокої...

• Який фільм глянем? – спитав хлопець.
• Мммм, ну давай щось годне з твого списку, - весело відповіла вона.
• Ну, тоді вже знаєш що то буде, - сказав гість і потягнувся за ноутбуком.

Звісно вона знала, бо безліч разів чула цю назву від нього, як тільки мова заходила про хороші фільми. В рядку пошуку Гугла почали з'являтись букви, які відразу ж підтвердили її здогадку: «Володар Перстнів. Братство кільця».

Вони всілись на ліжку, поставили поруч заварник, чашки, печиво. Позичили великого монітора у сусідки і включили на ньому кіно.

• Відразу скажу, що це кіно треба оцінювать, подивившись всю трилогію, але окремо в них теж багато чого цікавого... - встиг сказать Стас до початку заставки.

Логотип New Line Cinema з'явився на екрані і потім із динамиків почувся заворожуючий ельфійський хор... фільм почався. Вони на три години перенеслись у фентезі світ із різними расами, народами, із прекрасною музикою і живими персонажами, із заворожуючою операторською і режисерською роботою. Дівчина дивилась майже не відриваючись і бачила, як гість із усмішкою підглядував її реакцію. Вона знає, що той любить роботу професора Толкіена і Пітера Джексона, але скільки разів він його дивився... після фільма подумала взнати.

В кінці фільму все-таки спитала:

• Скільки ж разів ти дивився всю трилогію?
• Скільки, я вже і забув, але в той період коли мені самотньо, або хочеться відгородитись від світу, я включаю його... Для мене це те місце, де я ніколи не був, але завжди хочеться туди повернутись... особливо Шир... Думаю, цей фільм мене і перетягнув в світи фентезі, і він є важливою частиною мого становлення.

Потім вони ще трохи поговорили про побачене, про універ. Сусід подякував за час і компанію. Він пішов до виходу із кімнати.

• Чекаю наступного разу. Домовимось коли… - із усмішкою сказав гість і вийшов із кімнати.

Надворі вечір... дівчина повертається до своїх справ... До неї приходить подруга і вони легко випивають під кальян. Перед сном отримує коротеньку цікаву історію в Телеграмі від сусіда і занурюється в сон...

2. V – значить Валенсія

Дівчина починає просипатись, ще не розкривши очей, відчуває, як її гріє сонце і обдуває легкий вітер. До вух доносяться звуки ранкового лісу, легке поскрипування дерева, і фиркання коня...

«Стоп, що? - подумала вона, - я вчора лягала спати в своє ліжко в гуртожитку, а зараз я де?»

Студентка відкрила очі. Ліс, сонце на небі, дорога. Вона лежить на підстеленому сіні, що накрите тканиною. Їде на невеликому дерев'яному возі, який тягнеться одним конем і має одного візника. Біля неї лежить сумка із речами і... чорна гітара.

«Що це, де я? Що ж трапилось?»

• Чую ти прокинулася, - сказав візник, - дуже добре, ми вже скоро прибудемо до міста.
• Що? До якого міста? - спитала дівчина і, раптом, зрозуміла, що голос звучить трохи інакше... ніби, більш мелодійно і натреновано. Вона почала себе розглядати, бо новим виявився не тільки голос. Одягнута вона у дивний фентезі одяг.
• Як то в яке? - здивувавшись повернувся візник, - в Арберан, культурну столицю нашої країни. Сама ж просила підкинути, - він усміхнувся.

Вона не повірила своїм очам ще раз. Із нею спілкувався чоловік, на вигляд років тридцяти, проте по очам здавалося, що йому набагато більше. У нього була світла шкіра, витончене лице, він сам відносно худий, акуратно і зі смаком одягнений, але що ж так здивувало... вуха... У нього були видовженні загострені вуха.

«Ельф та не може бути...» – дівчина знайшла і свої вуха, які теж були видовжені. Нахлинуло якесь почуття страху, але потім дівчина згадала: фільм, сусід, чай, подруга, коньяк, сон.