Глава 10. Ну, здравствуй, Начальник

На заняттях, які вела Оксана, довелося розповідати про оснащення дивізіону, про яке сама нещодавно дізналася. 
- Зняли з озброєння С75«Двіна». Радянський зенітно-ракетний комплекс середньої дальності, який активно використовувався під час В'єтнамської війни. А нам ось до цього красеня 937«Бук», особливо, як на мене, схожий на Жука. Це самохідний зенітно-ракетний комплекс, призначений для боротьби з маневреними аеродинамічними цілями на малих та середніх висотах в умовах інтенсивної радіопротидії. Також ми сьогодніі поглянемо зенітно-ракетний комплекс 9К33«Оса». Він є всепогодним і призначений для прикриття сил і засобів мотострілецької (танкової) дивізії у всіх видах бойових дій. 
Значить так, більш детально з однією з машин в ознайомитесь окремою групою. Група 1 буде продовжувати заняття під керівництвом сержанта Бубнова та сержанта Філіпенко. Група 2 іде зі мною. На перший другий розрахуйсь, - солдати миттю розділились і частка вишикувались за командиром. - Отже, група 2, ми ознайомимося детальніше з комплексом 9К33«Оса». 
Спершу тактико-технічні характеристики. Бойова маса 32,4 тонни. Обслуга 4 чоловіки. Озброєння 3 ракети. Горизонтальна дальність 22 км. Вертикальна дальність 12 км. Швидкість ракети 600 МС. Маса ракети 630 кг. Її габаритні розміри : довжина 9,3 м, а ширина 3,25 м. Висота 3,25 м. Максимальна швидкість 65 км/год. Запас ходу 500 м. Максимальна потужність 522 КС. 
Тепер група 2 ділимось на відділи по чотири чоловіки. Будемо вас вчити як поводитись з бойовими машинами типу «Оса». 
До Оксани Іванівни неочікувано підійшли двоє підручних Багрянцева.  
- Нас прислали допомогти. Ви знайомі детально з специфікою ракетно-зенітних комплексів? А ми з Вовкою 6 років вже за станком, - почав Глизін. вони з Орловим обидва були високі, кремезні, з сильними руками. 
- От і добре, будете кураторами, ознайомте солдатів. А особливо здібних підготуйте на вчення через тиждень. На полігон. Комісія приїде. На вас вся надія, - вона потріпала Глизіна по плечу. 
- Слухаємось, пані командир, - всміхнувся Орлов. - Але, якби не Багрянцев, ми б свою шию в вашей ярмо не засунули. Він сказав, що вам з ним треба переговорити з приводу якихось документів. 
Оксана лише приязно усміхнулась у відповідь.

Розібратись з документами комдиву все ж допоміг Артур Багрянцев. Добре, що вони поладнали. 

&&&

До дивізіону прибула комісія. Оксана вийшла привітати гостей неформально. Після чого мала почати «екскурсію». Делегацію мало складати троє перевіряючих, але, вочевидь, щось пішло не так. 

- Доброго дня, панове, - з посмішкою привіталася Оксана. 

- Майор Мельниченко, - виступив вперед худорлявий крендель в окулярах. Оксана лише посміхнулась йому і почала руку. 

- Капітан Веселков, - привітався усміхнений рум'яний велетень. 

- Майор Тухов, - сухо представився третій. 

- Ну що, панове, розпочнемо ревізію, - мило поцікавилася Оксана Іванівна. Ворога треба тримати на короткому поводі. 

- Ні, - коротко відрізав Мельниченко. - До нас має приєднатися голова комісії. Майор просив без нього не починати. 

- Я вже тут, - роздвинув перевіряючих запиханий чоловік. Оксана повернулась на звук. Зрачки розширилися. Тіло кинуло в жар. А серце… воно, вочевидь, помирало, бо пропустило вже не один удар. Перед нею стояв статний синьоокий чорнявий красень в наспіх запахнутому мундирі. Той, хто своїм рапортом позбавить її від проблем або змусить звільнити крісло, а, може, і піти з професії. Той, хто змусив її серце битись сильніше і назавжди заморозив його. Зрадник. Георгій Іванович Волков. Він навіть не глянув на неї. 

- Ну що, думаю можна починати, - кинув він. Комдив змогла зберегти кам'яний вираз обличчя, тому, здається, ніхто нічого не запідозрив. 

- Прошу за мною, - спокійно запросила вона. 

- Ні-ні, стійте, - різкого зупинив її Георгій, - у вас певно багато справ. Лейтенант Багрянцев проведе нам «екскурсію». А ви можете йти. Дякую за гарний прийом, - холодно і ввічливо сказав він. 

Начебто нізвідки з'явився Багрянцев.

- Прошу за мною, - запросив делегацію він. 

Оксана стояла в ступорі. 

«Відімри», - наказала собі. Різко розвернулася на каблуках і на негнучихся ногах побрела до свого кабінету.  

- Не турбувати, - коротко кинула Лідонці. Замість того, щоб сісти за стіл, вона розташувалася на дивані, відкинувшись на спинку і замруживши очі. Думати не хотілось. 

Години через дві в двері постукали. Оксана не встигла роззявити рота, як увійшов Георгій. 

- Хух, - втомлено захрипів він. 

Оксана мовчала, чекаючи на його розповідь. 

- Ну що, ревізію закінчено. Рапорт я підготував. І на превеликий жаль... - він затримав паузу, - ви чудово справляєтесь з посадою комдива і за вашу гарну роботу навіть будете представлені до премії, - усміхнувся він. Оксана звела брови, але промовчала.

- І як я обіцяв все розповім, - продовжив він, - Деталі дізнаєшся в свого діда. Вести довгі розмови я не розраховую, бо все засумував за тобою. Якщо коротко. Ми з моїм другом. З Сергієм. Вже давно розробили операцію. Він працює в відділі економічних злочинів і паралельно зустрічається з нашою Нинель. Справа в тому, що один з верхівки, Федькович, реєстрував «Мертві душі». Працівників, які не з'являлись на роботі, але отримували платню і зливали її спільний рахунок декількох осіб. Твій дід у свій час відмовився вступити в цей клуб, тому його хотіли змістити. Сташко, його друг і командир полку, викручувааювся як міг. І ось Сергій внедрив мене як свого агента. Мене, нібито, мали посадити в крісло Петра Гавриловича, але ми все переграли. Винні затримані. Happy end. Я прибув з комісією, аби Федькович наостанок не вирішив помститися.  Сухов, його людина.