Частина 8

           Ольга сховала телефон в сумочку і втупилася задумливо в одну точку. Їй дуже захотілося дізнатися, що сталося минулої ночі між нею і тим незнайомцем, про котрого всі тільки й говорили. Але як це зробити? Адже її мозок оголосив їй війну. Він сховав інформацію, котра її цікавила, подалі від неї самої, і здавалося, він не збирався відкривати таємниці її підсвідомості.

          - Ну добре! - повідомила Ольга своєму мозку. - Раз ти так, то і я тебе щадити не буду! Ось, піду до чаклунів і ворожок! Вони-то тебе і піддадуть гіпнозу. Тоді ти не зможеш мені влаштовувати бунт. Вони допоможуть мені дізнатися правду.

         Невська дійсно була налаштована серйозно і готова була податися на пошуки всякого роду езотериків, однак її плани були жорстоко порушені одним спогадом.

         - У мене ж важлива ділова зустріч! - вигукнула вона, швидко вставши з м'якого крісла. Захопивши сумочку, Ольга вискочила зі свого кабінету блискавкою і помчала до виходу. По дорозі вона зіткнулася з Мариною, яка несла тацю з замовленням. Весь його вміст перекинувся прямо на стіл відвідувача.

         - Що це таке?! - заволав незадоволений клієнт, якого облили гарячим бульйоном і до того ж стукнули підносом, який прямо полетів з рук офіціантки в бідолаху. - Що за неподобство?!

         - Ой, вибачте мене! - стала вибачатися Марина. Хоча по суті справи вона була такою ж  жертвою збігу обставин. - Я не хотіла! Вибачте!

         - Вибачте нас, будь ласка! - заторохтіла перелякана Ольга. - Це ж я у всьому винна! Не дивилася, куди йшла. Тільки не хвилюйтеся. Я господиня цього закладу! Ми все вам відшкодуємо.

         - Це свинство, а не обслуговування! – став бушувати незадоволений клієнт. - Подивимося, скільки коштує ваше «вибачте»!

Ольга покликала до себе Сергія Володимировича.

          - Сергію, залагодьте, будь ласка, тут ситуацію, - попросила вона. - А то я дуже поспішаю!

          - Добре, Ольго Павлівно, - кивнув Панчо. - Можете спокійно йти. Я про все подбаю.

          Невська, ще раз вибачившись перед клієнтом, швидко вибігла з кафе.

          - А як вона увійшла? - запитала здивовано Марина, втупившись у вікно.

          - Не знаю, - відповів Панчо, також втупившись у вікно, за яким було видно, як Невська заводила машину.

          Вони обидва забули про клієнта, якого так райдужно щойно прийняли в своєму кафе. Їх більше цікавив той факт, куди так швидко втекла їх директриса.

          - Напевно, помчала до свого нового хахаля! - припустила Марина, спершись руками об стіл, за яким сидів облитий нею ж клієнт. - Мало було вночі, так треба ще повторити!

          - Це точно! - підтримав колегу Панчо, ущипнувши ту за її симпатичний задок. - Може, і ми з тобою повторимо, а, Мариночко,?! Солоденька моя цукерочко! - солодко посміхнувшись.

          - Що повторимо? - розсердилася дівчина.

          - Ну, так наш той раз! Пам'ятаєш, серце моє?! - Сергій облизав язиком губи, пригадавши їх недавню зустріч.

          - Сергію Володимировичу, що ви таке несете? Мій хлопець з в'язниці повернувся. Забули, чи що?!

          - Що це за хамство таке?! - обурився клієнт, кинувши брудну серветку на стіл. - Мене тут тільки що облили моїм же замовленням і не тільки мені не заплатили за моральну шкоду, а ще нову мені нанесли!  Ви всі тут невиховане бидло: ти, ти і ваша дура-директриса! - Він встав із стільця і ​​по черзі тицьнув пальцем спочатку в Марину, потім в Сергія, а на останок і в машину Невської. - Затягаю я вас по судах, ось тоді ви посмієтеся у мене! – добавив на останок розлючений чоловік і вилетів швидко із недолугої кафешки.

****

          У Ольги була призначена ділова зустріч в одному китайському ресторані недалеко від центру міста з Чень Мень Тао, представником однієї великої компанії в Китаї в сфері обслуговування, назва якої - Тао корпораціон. Її власник запропонував свою допомогу в створенні мереж кафе «Невський бістро» по всій країні, а також в подальшому і по всій Америці. Ольга нічого не повідомила про це батькові. Вона хотіла зробити для нього сюрприз, щоб він нею пишався. Павло Федорович адже завжди мріяв мати сина, але, на жаль, його дружина померла після дуже важких пологів, а другий раз він так і не одружився, надто вже він любив свою покійну дружину.

         Після зустрічі, яка пройшла дуже успішно, Ольга попрямувала в фітнес клуб, де працювала тренером Катерина. Тут подруги збиралися майже кожен день перед обідом, займалися то аеробікою, то танцями живота, то фітнесом, іноді плаванням в басейні, а після йшли в їхнє улюблене кафе «Гламурна полуничка» і там базікали про те та, про се.

         - Нарешті ти встала! - дуже радо зустріли подруги Ольгу.

         - Чому ти нам не дзвонила? - запитала сердито Вероніка.

         - Ми чекаємо, чекаємо! - обурилася Дарина. - Згораємо від цікавості!