Частина 5

        - Перший тост повинен був сьогодні бути за нашу Оленьку і його Люсьєна, так як у них скоро весілля, - почала Вероніка, вставши з місця. В руках вона тримала келих. - Але так як всі мужики все-таки виродки, ми будемо пити тільки за нас, жінок. Вип'ємо ж, дівчатка, за нас, за таких красунечок, розумничок, якими ми є. Нехай ці олені насолоджуються нашої красою тільки з далека! Пішли вони всі під три чорти!

        - Правильно! - підтримала її Дарина. - За нас розумниць і красунь!

        Подруги підняли келихи, стукнулися один з одним і випили їх вміст одним залпом. Потім вони стали жваво базікати про різні жіночі історії, на кшталт тієї, що їм повідала Ольга. Так поливаючи чоловіків брудом, вони випили дві пляшки мартіні, закушуючи тільки фруктової нарізкою, що була на столі.

         Розповівши всі історії про підлих і брехливих чоловіків, які тільки були їм відомі, дівчата замовкли. Всім стало дуже сумно через те, що життя виявилася такою сукою. Їм хотілося вірити в щасливу казку про прекрасну Попелюшку і заморського принца на білому коні, який неодмінно забирає замазуру в своє прекрасне королівство. Для кожної з них ця чарівна історія з самого дитинства була промінцем світла в цьому зачерствілому світі, де панували гроші і секс без кохання на одну ніч.

         - Чому ж нам не зустрічаються мужики, яких можна було б любити до втрати свідомості? - задалася таким нелегким питанням Катерина, зробивши ковток.

         - Де ж наші принци на білих конях? - додала Дарина, ікнувши голосно.

         - Дівчатка, мені чомусь так сумно, - заявила Ольга, налив собі ще мартіні.

         - Ще б пак! - сказала Вероніка. - Тебе ж зрадив твій коханий суджений, цей французішка! Щоб він звалився з Ейфелевої вежі!

         - Ні, не через це, - відповіла Ольга. - Я це вже пережила. Та до того ж я його не любила.

          - Тоді з-за чого ти так напиваєшся? - запитала Катерина.

          - Я колись давно дуже любила одного хлопця, - відповіла Невська. - До речі він був моїм першим! І я його так любила, так любила! - На цьому дівчина замовкла. З її лівого ока скотилася сльоза. - До сих пір його люблю. Не можу ніяк забути.

           - Так чому ж ти не з ним? - запитала Дарина. - Якщо ви посварилися, то піди і помирись з ним.

          - Якби я знала, де його шукати, - тихим голосом продовжила Ольга. - Я ж знаю тільки його ім'я.

          - Ти віддала людині свою цноту і навіть не поцікавилася, де він живе, хто його батьки, коли він народився ?! - здивувалася Дарина. - Ну, ти Олько даєш! Такої дурепи я ще не зустрічала!

          - Просто так склалися обставини, - спробувала Ольга себе виправдати в очах подруг.

          - Обставини так склалися! - уїдливо додала Дарина. - Це в тебе мізки погано склалися ще від зачаття!

          - Дашка, припини! - крикнула на неї Вероніка.

          - Що припини! - продовжувала бушувати Дарина. - Від того що я буду мовчати, правда не змінитися! Ти сама, Олю, винна в своєму нинішньому становищі.

          - Дашка, замовкни! - ще голосніше крикнула Вероніка. - Не знаєш всієї правди, тоді не берись судити людину!

          - Оля, ти говориш про того рятівника? - запитала дуже обережно Катерина.

          Невська, не відповіла на питання подруги, а просто кинулася в обійми Вероніки, гірко заридав.

          - Добрий вечір, всім, хто присутній в цьому залі! - почули дівчата голос, що долинав з мікрофона.

         Вони подивилися в центр залу і побачили чоловіка в чорному костюмі і рожевій сорочці.

          - Зараз для вас виступить неповторний Дамський Звабник!

          Після його слів весь зал потонув у жіночому свисті і оплесках.

          - Щось він дуже швидко, - сказала здивовано Катерина. - Ми ж замовляли його на дванадцяту годину.

           - Ти подивися на годинник, - перебила її Вероніка. - Уже рівно північ! Це ми з вами, дівчата, забалакались занадто довго про сумне.

          У залі погасло світло, тільки звідкись із-під стелі світилося приглушене сяйво. З колонок почувся запальний ремікс на Марш Мендельсона і на сцену вибіг стриптизер в чорному костюмі і з білою фатою на голові.

         - Чому він у фаті? - здивувалася Ольга.

         - Олечко, з весіллям тебе! - вигукнула Вероніка, посміхаючись, як різдвяний кролик.

         Дарина і Катерина подивилися на подругу осудливо.

         - Ну що?! Що ви на мене дивитесь, як на пришелепкувату?! - обурилася Вероніка. - Я ж не знала, що Оля передумає виходити за свого француза. Тоді я б неодмінно скасувала замовлення.

         - Скасовувати нічого не треба, - сказала Катерина. - Буде весілля чи ні, а життя триває. А ми, жінки, регулярно потребуємо чоловічого стриптизу!

         - Це точно! - гикнула Ольга, лукаво посміхаючись і витріщаючись на танцюючого стриптизера.

         - Треба було просто заборонити йому надягати цю дурну фату, - підсумувала Дарина.

         - Ось це точно! - додала Катерина, втупившись на чоловіка, який підходив до їхнього столика.

         - Доброї ночі, милі дами! Хто з вас Олечка? - запитав стриптизер, по черзі оглянувши всіх дівчат.

         - Вона! - тицьнули подружки втрьох одночасно в бік Невської.

         - Прошу, Олечко, вашу ручку! - попросив чоловік, простягнувши свою руку до дівчини і галантно уклонившись їй.

         З різних сторін залу почулися жіночі гучні вигуки. Ольга зволікала. Вона не знала, що робити. Тому дівчата самі висунули її вперед зі словами:

        - Давай, мила, відтянися по-повній!

        Ольга відчула, як сильна чоловіча рука вчепилася в її долоньку і потягнула її до сцени. Що було далі, дівчина не пам'ятала. У всіх час від часу трапляється амнезія!