Частина 3

     Від'їхавши на пристойну відстань, з її очей градом потекли сльози. Їх було так багато, що вони заважали їй вести автомобіль. Через погану видимість вона могла в кого-небудь врізатися, але їй було все одно. Серце так щеміло від болю, в горлі лежав такий величезний ком, що не давав їй нормально дихати, що про біль в голові вона вже й не згадувала! Їй здавалося, ніби її серце порубали на дрібні шматочки, кинули в м'ясорубку і гарненько перемололи. І тепер з того, що залишилося, повільно йшла кров. Як же їй далі жити з таким болем у грудях? Як їй забути красеня-француза, який так легко підкорив її серце і який так само легко його розбив на друзки? Вона його так любила!

    Ольга настільки глибоко занурилася в своє горе, що навіть не почула, як її телефон розривався від дзвінка. Тільки з третього разу наполегливий абонент переміг. Дівчина почула музику і відповіла на дзвінок.

      - Дівчина, ти, де пропадаєш?! - заторохтіла Вероніка. - Я тобі весь ранок дзвоню! Уявляєш, що для мене встати в таку рань?! Я тут від неспокою собі місця не знаходжу. Ну, як там у вас все було?! Розповідай, подруга! Та з усіма подробицями!

    Ольга так втомилася від усього, що від жалю до самої себе, вона застогнала. Але Вероніка не правильно витлумачила стогін подруги, і пошепки стала вибачатися:

       - Ой, прости, котику! Я не подумала, що ви ще разом. Ну, гаразд, не буду вам заважати! Побільше тобі оргазмів! Коли кінчите. ... Ой! Я мала на увазі, коли закінчите, тоді сама передзвони. Папулечки!

      Невській так набридла її тимчасова амнезія, що вона готова була закричати на всю вулицю. Чому всі знають, що вона робила вночі, а лише одна вона не була в курсі її нічних походеньок? Що за бунт їй влаштував власний мозок? І як тільки вона про це подумала, на неї нахлинули спогади. Оля пригадала, як вони з подругами приїхали до нічного клубу «Ібіца», самого крутого закладу. Вийшовши із червоного шевроле, їх зустрів здоровенний, лисий чоловік, який працював тут сек'юріті. Той прийняв відповідну позу, котра відповідала його посаді.

    - Гей, лахудри! - звернувся раптом його напарник  до них. – За скільки сьогодні продаєтеся?!

      Це змусило дівчат остовпіти  від почутого на мить.

     - Даю сотню за кожну! - продовжував тим часом нахаба. - А за чорнявеньку плачу подвійну плату! Це тобі подарунок, Ванька, від мене! - звернувся він до отетерілого напарника. - Досить потайки слину пускати! Треба брати бика за роги, в нашому випадку - за сиськи! - Ігор голосно розреготався. - Повір, тут є за, що вхопиться! - додав він, нахабно посміхаючись, при цьому облизуючи губи, витріщивши очі на те, що знаходилося у Олі нижче шиї.

    - Боюся, хлопчина, у тебе ще півроку не буде чим платити, таким лахудрам, як ми, якщо я звернуся до твого боса! - відповіла першою Вероніка, як ні в чому не бувало, ніби її кілька секунд назад не облили помиями з голови до ніг.

 Ігор відразу закрив рот, втративши дар мови.

   - Так-так, дружок! - дівчина поплескала хлопця рукою по плечу. - Ось тобі сотня! Постав нашу красунечку в найбезпечніше місце!

      Поправив своє руде, розкішне волосся, Ніка дала подругам знак і вся компанія попрямувала повз охоронців в клуб, при цьому дівчата так голосно розреготалися, що у сек'юріті позакладало вуха.

        - Ну, ти й придурок, Ігор! - розлютився Іван, і побіг слідом за дівчатами.

           Наздогнавши їх на сходовому майданчику, він звернувся до них:

           - Вибачте його, паняночки!

           Дівчата зупинилися і глянули на захеканого охоронця.

           - Його просто недавно кинула дівчина. Ось, він і не може спокійно дивитися на красивих жінок, на подобі вас! Починає нести всяку нісенітницю, на зразок тієї, що він вам наговорив. Вибачте його, будь ласка!

           - Чому ж він сам не вибачитися перед нами? - запитала Ніка. - А то надсилає тут нам своїх друзів!

          - Він мене не надсилав. Я сам прийшов. Та до того ж він мені не друг. Просто колега по роботі.

          - А ти теж вважаєш нас лахудрами? - звернулася до охоронця Оля.

          - Ні, що ви, пані Невська! - розчервонівся Іван.

          - Ви мене знаєте? - здивувалася вона, поправивши волосся.

          - Так ви наша постійна клієнтка. Як вас можна не пам'ятати ?! Я ж вас бачу кожну п'ятницю. Ви мене просто не помічаєте.

          -  О так! Здається, я вас згадала. У вас завжди така начисто виголена голова! Напевно, набридає голитися кожні дві години щодня? - запитала Невська охоронця.

          - Ні, що ви. У мене волосся не росте вже давно. - Іван ще ніколи так довго не розмовляв з Ольгою. Єдине, що він завжди від неї чув так це «доброго вечора», «приємною ночі». Те ж саме він відповідав і їй. У нього від її пронизливого погляду аж затряслися колінка. Йому здавалося, що він, може, слухати її ось так цілу вічність.

          - Олечко, хватить сюсюкати з цим йолопом! - звернулася до Олі її рудоволоса подруга. - Вони нас так образили, а ти тут з одним з них солодко теревениш! Ти що не бачиш, він хоче, щоб ми не наскаржилися на нього їх босові!

          - Так, Вероніка, права, - погодилася з подругою Дарина, синьоока блонда. - Наплював тут в душу, а тепер його вибачити? А не пішов би він в жопу!

          - Правильно, Дашка, там його місце! - підтримала подругу Катерина.

          - Дівчата, не гнівайтесь ви так, - спробував Іван якось пом'якшити обстановку. - Ігор, він же не винен, що такий виріс! Він з дитбудинку. Ніколи не знав батьківської любові. Весь час сам. І з дівчатами у нього не виходить. Просто не зустрів ще ту єдину, яка його обігріє і зробить добрим і хорошим. Тому гавкає, як той злий вуличний пес!  Не скаржтеся на нього нашому господареві, а то звільнить. А він з горя почне пити, а там знову піде до своїх колишніх дружків. Буде знову красти і наркотою торгувати. А він адже вже більше року з цим зав'язав! Шкода хлопця! Адже він хотів стати кращим! Тільки не все у нього так гладко виходить, розумієте?