Частина 2

 Ольга оглянула спальню, потім кухню, потім повільно дісталася до вітальні. Тут вона теж нічого не виявила. Вона вже не знала, де шукати. Та й не могли її речі так просто зникнути. Вона вирішила ще заглянути у ванну кімнату. Там, на жаль, теж нічого не було. Тому вона вирішила прийняти душ. Адже їй треба було поспішати на роботу. Після душа вона нарешті прийняла болезаспокійливий засіб від головного болю. Голова у неї просто розколювалася, а очі, не дивлячись на контрастний душ, все одно злипалися. Мабуть, вона гарненько погуляла минулої ночі!

           Добравшись до шафи з одягом, Ольга відкрила дверцята і сіла на ліжку навпроти. Вона не могла ніяк вирішити, що їй надіти. У неї так боліло все тіло, розколювалася голова і до того ж почало нудити, що їй зовсім не хотілося одягати сукню і підбори, а потім ще півгодини возитися з зачіскою і макіяжем. Її руки самі потягнулися до чорного строгого костюма. Брюки і піджак - саме те, що їй треба було в такому стані. А ще краще було б зателефонувати батькові і сказати, що вона захворіла, тому її сьогодні не буде. Добрий татусь завжди пожаліє свою доньку, погладить її по голівці і скаже: «Олюсю, працювати - це справа чоловіків, а вам, жінкам, треба сидіти вдома і виховувати дітлахів!» Вона його послухає, кивне головкою і піде спати.

        - Ні, треба вставати, - наказала вона сама собі. - Одягайся, Ольго Павлівно, і бігом йди на роботу. Ти сильна, ти розумна, ти все витримаєш! Тільки від чоловіків залежати ти не будеш! І від багатого татуся теж!

         Швидко одягнувшись, дівчина побігла в коридор. І ось саме там її чекав сюрприз, від якого голова заболіла ще більше! Вона прямо-таки скривилася від жахливого ​​болю, схопившись обома руками за голову.

          - Не може бути! - жалібно протягнула вона, побачивши на підлозі прямо біля дверей свою улюблену сукню, трохи далі туфлі, нижню білизну і сумочку. Страшна здогадка закрутилася в її мозку. - Але чому я нічого не пам'ятаю?!

          Ольга підняла сукню. Вона була порваною. Білизна також було зіпсована кимось і її вже не полагодити. Наступного разу вона не буде надягати її зовсім! Навіщо витрачати даремно гроші на настільки непотрібні аксесуари одягу. І без них вона завжди виглядає шикарно і чарівно! А ці олені завжди мають таку погану звичку – рвати на жінках в пориві пристрасті їх трусіля! Що за звірство?! Що за дикі нрави?!

          - Комусь, напевно, страшно хотілося дістатися до мого божественного тіла! - саркастично припустили Невська. - І кому-то це дуже добре вдалося! – заключила вона.

         Ольга, піднявши одну туфлю, покрутила тієї в руці і жбурнула з усією злістю нею об стіну.

          - Ненавиджу! - закричала вона. - Хто посмів?! Та ще без мого дозволу! Дізнаюся - вб'ю!

         Дівчина дістала з сумочки айфон і переклала його в чорний діловий кейс.

         - Як можна про таке забути? - ніяк не могла вона заспокоїтись. - Є два варіанти - або це було так жахливо, що мій мозок вирішив приховати назавжди ці жахливі кадри з моєї пам'яті, щоб не травмувати і без того мою нестійку психіку, або це було настільки круто і казково, що мій мозок сам мені позаздрив і рішив сховати від мене ці божественні миті блаженства аби на самоті насолоджуватися солодкими спогадами без мого відома!

         Піднявши з підлоги ключі, вона схопилася за дверну ручку - і двері тут же відкрилися.

          - До всього цього спала я з відкритими дверима! - Ольга стала сміятися в істеричному припадку. - Чудово! Чудово! Заходьте всі, кому не лінь. Беріть все, що зможете винести. Адже мені нічого не шкода! Я, бачте, мати Тереза!

          Сунувши ключ в щілину, і подивившись ще раз на квартиру, Ольга додала:

          - Ух, ідіот! Ненавиджу! Цей олень не тільки забув повідомити мене про свою присутність, але навіть забув замкнути квартиру на замок після своєї ганебної втечі! Напевно, він так облажався минулої ночі, що вважав, що втеча краща замість знайомства зі мною, коли вранці ще до повного переліку його невдач - побачив перед собою моє божественне тіло і «свого мацюпусічкого»?! Явну помилку природи! Не витримавши цього нерівного порівняння - він чкурнув з моєї квартири. Хоч щось зробив вчасно. Олень такий!

         Закривши двері, дівчина попрямувала до стоянки. Сівши в машину, вона зібралася тільки завести мотор, як їй дорогу перегородив чорний BMW. Звідти швидко виліз чоловік і попрямував до неї. Ольга спочатку навіть злякалася. Вирішила, що мимоволі стукнула цього типа, але коли навіть сама не встигла помітити. Ось тому він зараз мчав до неї, щоб їй гарненько надавати ляпасів! А вигляд у нього був похмуріше хмари! Прям грім і блискавки метав!

         - Ольга, виходь! - почула вона знайомий голос.

         - Люсьєн?! - здивувалася вона. - Що ти тут робиш в таку рань? - запитала вона, вийшовши з машини.

         - Заради кого ти вирішила мене проміняти? - почав гнівну атаку француз, схопивши її за руки. - Хто він такий? Чого ти з кимось кувиркаєшся, а мене,  твого нареченого, тримаєш на голодному пайку, на відстані витягнутої руки?

         - Що ти таке верзеш, Люсьєн? - не розуміла Ольга. - Досить мною трясти!

         - Не треба мені брехати, Олю. Я все знаю. У мене багато очей всюди. Мені відомо, де ти шастала всю минулу ніч!

         - Що такого страшного, якщо я трохи потусила з подругами в клубі? - образилася вона. - Та ти й сам гуляв всю ніч! Як же без цього парубочий вечір!

          - Я чоловік! - пояснив француз. - Мені можна. А ось тобі, моя мила, забороняється такого роду відпочинок! Ти жінка, і твоє місце - вдома біля діточок!

      - Ще скажи – баняночок, сковорідочок, каструлічок, мисочок!

          Люсьєн відпустив наречену, схопившись за голову, навіть не звернувши уваги на її слова.

          - І що ж тепер про мене скажуть люди?! Який же він чоловік, якщо його наречена зраджує йому, з ким попало?!