Частина 68

          Невська провела ніч у подруги, а уже ранком поїхала додому, в той час, як Вероніка відправилась на роботу. Під’їжджаючи до будинку, дівчина тільки тоді почала хвилюватися, як почати розмову із батьком про те, що він запропонував її подрузі. Вона взагалі-то все більше стала себе переконувати, що її тато просто невдало пожартував із Веронікою, проте, коли вона почала із ним розмову, то зрозуміла, наскільки помилялася.

          -Мене дуже образила відповідь Ніки, - заявив ображеним тоном Павло. – А саме те, які грубі вирази вона використала, аби мені відмовити! Я ж з такою теплотою і щирістю запропонував їй стати моєю дружиною, а вона як, навіжена, наговорила мені цілу кучу гамна! Вибач, Олю, за такий некрасивий вираз. Але я образився на неї сильно за це.

           - Це ти на неї образився? – здивувалася Оля такому повороту подій. – Це вона на тебе образилася. І повір мені, татку, вона має повне право на тебе ображатися. А от ти не повинен би ображатися. Я навіть дивуюся, чому ти себе почуваєш ображеним на правдиві слова, котрі вона тобі кинула в лице.

          - А що я такого образливого сказав, Олю? Я щось не розумію вас, жінок. Я попросив Ніку стати зі мною на рушник і провести решту днів зі мною у горі і у радості, в багатстві і у бідності, в здоров’ї і в хворобах, допоки нас не розлучить сам Господь! А вона мені так «нахамила», що я більше ніколи не подумаю про шлюб ні з нею, ні з будь-якою іншою дівчиною!

           - Татку, але ти сам винен в цьому. Хіба можна так пропонувати жінці вийти за тебе заміж?! Згадай, як ти це сказав.

          - Я взагалі не бачу у моїх словах нічого образливого, - продовжував Павло відстоювати свою точку зору. – Я їй сказав, що вона буде для мене чудовою дружиною і люблячою матір’ю для мого сина. Що у цих словах, ти мені скажи, Олю, образливого?

          - З першого погляду, ніби нічого, - погодилася дівчина, - але значення має, яким тоном ти це сказав. Так не освідчуються дівчатам! Не можна так просто підійти до дівчини і сказати, давай одружимося, бо з тебе вийде хороша матір.

           - Чому ні? – здивувався Павло.

            - Тому що Ніка себе відчула, як майбутній інкубатор для ще одного Невського! Таточку, хіба це так важко збагнути?

           – Я думаю, що як майбутній батько, то це природньо хвилюватися про те, аби мій син народився здоровим. Хіба ні, Олю?! Тому я і шукаю здорову дівчину, котра зможе легко виконати таку важливу місію, як народження дитини.

           -Ні, це природньо хотіти, аби у тебе народилася здорова дитина, але ніхто потенційній матері малюка не повідомляє про те, що вона бажана кандидатура в дружини через те, що має відмінне здоров’я. Я тому повністю на стороні Ніки, котру образили твої слова. Ну, кому хочеться бути інкубатором для чиєїсь дитини? 

             - Не для чиєїсь, Олю, - образився Павло на дочку. - Для нашої спільної дитини.

            -Ну, гаразд, можливо в цьому Ніка трохи не так сприйняла твої слова, - погодилася Оля. - А те, що ти добавив їй в кінці! Що ти на це скажеш, татку?

           - Ти маєш на увазі те, що я щасливий від думки, що вона досі цнотлива? – припустив Павло.

           - Так, саме це, татку.

            - А через це, чого вона образилась? Я в цьому взагалі не бачу якоїсь логічної причини. Я навпаки зробив їй комплімент.

          - Комплімент?! – вибухнула Оля через тупоголовість і вузьколобість свого рідного батька.

           - Так, комплімент, тому, що вона умничка і молодчинка, що зберегла свою чистоту для майбутнього чоловіка. Це така рідкість у наші дні. Природньо, що мене тішить думка, що я буду у неї першим. Усі чоловіки мріють про таке! Просто не всім так таланить.

           - А як же любов? – продовжувала Оля відстоювати точку зору подруги. – Вона в розрахунок хіба не береться?

           - А я поняв, чому Ніка так на мене образилася, - догадався Павло. – Вона, певне, очікувала пристрасних зізнань у коханні, так?!

          - Так, звісно, накінець-то ти, таточку, догадався.

          - Любов прийде з часом. Я з тих людей, які не вірять у кохання з першого погляду. Тому що я уже багато прожив, донечко, і знаю, про що я кажу. У шлюбі в першу чергу повинна бути взаємна повага і відданість. Без цих двох складових і пристрасть не втримає двох людей разом більше аніж двох років. Це уже доведена статистика.

          Оля втомилася від чоловічої логіки, тому вирішила закінчити цю безглузду розмову з батьком. У нього свої думки і погляди на те, яким повинен бути шлюб, і якими причинами повинні керуватися люди, котрі у нього вступають.

           -Хай, буде по-твоєму, тату, - сказала вона. – Але пам’ятай, що скривдити тобі свою подругу я не дам. Вона для мене більше ніж подруга, вона мені, як сестра. Її мама кормила мене своїм грудним молоком. Ти про це ще пам’ятаєш, тату?

            - Звичайно, Олю, я про це пам’ятаю. Таке добро не забувається ніколи.

            - Ну, тому не смій гратися почуттями Ніки! Ти мене зрозумів?

            - Так.