коля+оля=♡♡♡

Частина 61

 

       Після важкого дня роботи юнак ввечері засинав, як убитий, тому останні два місяці літа, коли він працював, пролетіли для нього непомітно і дуже швидко, що дуже його тішило так, як він не мав навіть вільної хвилинки, аби подумати про свою дівчину.

        На бабусині запитання, де він працював, Коля брехав, що він розклеював оголошення. Правда, вона йому не вірила, але змушена була із цим змиритися, тому що не могла нічого з цим подіяти.

       У новому костюмі, у білосніжній сорочці і у крутих туфлях Горський першого вересня пішов до школи. Він був щасливий від усвідомлення того, що все, що було на ньому у той момент – він придбав за власні зароблені гроші. Єдине, що хлопець залишив вдома був його новенький рюкзак, котрий було безглуздо брати до школи в такий святковий день, оскільки навчання тоді не передбачалося, а лише урочистості.

       Коля був не так щасливим побачити знову своїх однокласників, учителів, чи стіни рідного навчального закладу, де він провчився уже дев’ять років, як звичайно можливістю накінець-то зустрітися із Анею, за котрою він настільки скучив, що усвідомив це лише, коли її побачив серед натовпу школярів. Йому аж перехопило подих від тих світлих почуттів, що його знову охопили після стількох днів розлуки. Хлопець усвідомив саме у той момент, наскільки сильно він кохав цю дівчину. Він рішив у ту хвилину, що більше ніколи не розлучиться із нею, не дозволить ніяким пересудам, пліткам чи образам мішати їхньому щастю. Хлопець вирішив, що як тільки вони залишаться наодинці, то він відразу ж їй освідчиться. Проте його мріям не судилося було збутися, оскільки як тільки Колі нарешті вдалося наблизитися до дівчини, то замість привітання із її красивих губ він почув таке:

        -Колю, я думаю, що ти і сам зрозумів, що ми більше з тобою не зустрічаємося? Тож нічого мене ревнувати до кожного стовпа! Хватить мене критикувати за мою поведінку. Я доросла дівчина і маю право робити те, що мені забажається. Я не збираюся перед тобою відчитуватися, оскільки ти  мені більше ніхто.

         Ці слова його ошелешили. Він стояв із роззявленим ротом доти, поки усвідомив гіркі слова правди. А слід дівчини, котру він так кохав уже давно був простиг. Вона, ніби нічого страшного такого для неї не сталося, уже весело базікала із подружками, котрі реготали над кожним її словом, час від часу кидаючи погляди в його сторону. Коля збагнув, що зараз вони обговорювали його. І йому так стало боляче, правда навіть не так від того, що Аня його кинула, а скоріше від того, що вона так нагло сміялася над його почуттями, розказуючи про усе своїм подругам.

        -Братан, не переймайся  ти так за цією фіфою, - почув Горський слова того хлопця, котрого він підозрював у тому, що саме він поставив на випускному вечорі пісню Дзідзя, котра стала початком кінця їхніх  із Анею стосунків. – Вона не варта твоїх, друже переживань. Ця краля така ж, як і усі красиві дівчата – продажна і похітлива сука, котра розставляє ноги перед тим, хто їй більше заплатить, або у кого більші біцепси і довший член у штанях!

           Коля продовжував стояти із роззявленим ротом, правда, тепер уже від того, що почув від Татарського про його колишню дівчину.

         - Бачу, ти не в курсі того, що знає уже вся школа і про що зараз пліткують усі? – Після того, як Горський ще ширше розтулив очі, пліткар зрозумів, що був правим і тому продовжив свою цікаву розповідь. – Твоя свята Анна продала свою цноту за кругленьку суму, розмістивши на одному сайті оголошення про те, що віддасть свою невинність тому, хто більше заплатить. Фото додавалося до нього. Її тіло на фотографії було прикрите лише її ручками у самих інтимних місцях, даючи змогу усім бажаючим, так би мовити, оцінити товар. Дарма ти за нею стільки років бігав – її-то квіточку зірвав не ти, а якийсь багатий дядько, що заплатив за право першої, так сказати, шлюбної ночі!

         Першим бажанням Горського було добре врізати Татарському, проте він себе стримав, розуміючи, що бійка за його участю та й ще на першому дзвонику,  призвела би лише до того, що його би витурили із школи. А цього він не міг допустити, оскільки мріяв стати лікарем, а для цього він мусів добре вчитися, аби отримати хороші оцінки, що дали би йому змогу поступити на державне місце в медінститут після одинадцятого класу. Оскільки він не був сином олігарха, котрий би оплатив його навчання там, то хлопець повинен був зважати на свої необдумані вчинки. Крім того він зрозумів сумну істину і вона убила в ньому усі почуття, котрі він мав до Ані Дьоміної. Більше так страждати через особу жіночої статі Коля не збирався ніколи. Він собі дав слово, що більше такого не станеться. Після цього він став вважати усіх красивих дівчат – фіфами, котрі за копійки готові продатися першому ліпшому.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше