Частина 56

         Тренувальних спортзалів у приміщенні, в котрому зупинився Горський, виявилось аж три. І кожний із них був величезних розмірів, аби умістити таку велику кількість учасників із практично усіх країн світу. Коля побував у всіх трьох приміщеннях, проте залишився у останньому через малу кількість присутніх у ньому. Знайшовши свобідний пілон, він окупував його на тривалий час, розминаючись, а потім відпрацьовуючи усі рухи свого майбутнього виступу, котре планував показати на попередньому відборі. Присівши перепочити, Коля став спостерігати за іншими учасниками, котрі приїхали на чемпіонат в надії виграти головний приз і посісти світову першість. Коля, був змушений визнати, що конкуренти у нього були сильні. Пілон на Україні став більш відомим відносно недавно. Більшість звичайних українців до сих пір вважають пілон не видом спорту, а стриптиз-танцями на трубі, котрий виконують виключно жінки і виключно у стриптиз-клубах. Та й Коля сам донедавна розділяв таку ж думку. Він вважав, що там немає нічого важкого. Головне - це вміло вилізти на трубу і красиво махати своїми ногами, аби зібрати більше оплесків і якомога більше розпалити уяву глядачів. Але коли він став цим займатися, то кардинально змінив про пілон свою думку. Навіть вилізти на трубу виявилося не так просто, як йому здавалося. А про те, щоби на ній триматися і при тому ще й вигинатися, як «гадюка» виявилося настільки важким, що Коля на початку кілька разів кидав ці заняття на пілоні. Але йому чомусь настільки подобалось це заняття, у нього було таке бажання – навчитися цьому, що він постійно ходив до зали і продовжував свої смішні спроби! Ніхто його не розумів тоді. Усі сміялися над ним і говорили, навіщо це йому знадобилося. Навіть Каріна не підтримувала його тоді у його такому дивному бажанні. Вона вважала це даремною тратою часу, котрий він міг би провести з нею і із маленькою Зоєю, котрій на той час було всього три місяці. А він все-таки продовжував цим займатися, тому що йому це подобалося, а коли він став помічати прогрес у пілоні і його тренер, і єдина натхненниця Аліна стала його хвалити в його маленьких успіхах, то і він сам став помічати свій прогрес у цьому виді спорту. Найважчим було – усім доводити, що це не жіночий вид спорту, а що також чоловіки цим можуть займатися.

       І ось тепер у Колі з’явився шанс це довести усім своїм знайомим – перемігши на світовому чемпіонаті з пілону. Цим він покаже, що цим видом спорту можуть займатися не тільки жінки, а й чоловіки. І що це не тільки може бути еротично, я й мужньо, по-чоловічому красиво.

       А найголовніше звичайно – він віддасть гроші за операцію цій Невській, котра з ним погралася і покинула ж наступного ранку після бурної ночі кохання. Він не буде їй нічого винним.

       Єдине, що засмучувало Колю так – це те, що змагання почалися на два тижня раніше, аніж планувалося. І через це він змушений був покинути свою донечку відразу ж після операції, а вона ж так потребуватиме його уваги і присутності біля себе, котре він не зможе, на жаль, їй дати.  Що про нього подумають усі, хто дізнається, що він таке вчинив? Казатимуть, що він безсердечний батько?! Особливо за це вхопиться Невська. Коля в цьому не сумнівався. Вона ставиться до нього зверхньо, тому що він бідний, а вона – багачка. Він походить із низів,  а вона – із верхів, як кажуть в народі, - вершки суспільства! Ще тоді пять років тому, як вони вперше зустрілися, Невська була розпещеною татковою донечкою, котра отримувала усе, що їй тільки заманеться. І от в  той вечір на пляжі їй забажалося його, і вона його отримала на кілька годин, а потім він зник із її життя назавжди. Та, правда, доля - така штука, що ти проти неї не підеш, якби тобі цього не хотілося. Несподівана зустріч із Невською ніяк не входила в плани Колі. В той вечір він отримував задоволення від того, що дарував багатеньким фіфам задоволення їхнім очам і не тільки очам. Робота в клубі приносила Горському не тільки великі бабки, але і радість усвідомлення того, що він мав таку владу над жінками, котрі від одного його вигляду заводилися уже так, що Коля навіть не міг собі представити, як вони стримували себе, щоб на нього не накинутися, як ті вовчиці, чия кров пульсувала у їхніх венах, немов розжарена лава, котра витікала із жерла вулкана.

        «Вона тоді його навіть не упізнала, - думав Коля, прикусивши нижню губу. – Ще б пак! Вона була п’яна в «дзюзьо»! В той момент вона, напевне, би і свого рідного батька не упізнала».         

       Невська так безсоромно на нього накинулася після виступу і потягнула за собою, що Коля збагнув, де опинився  аж тоді, коли червоний шевроле пригальмував біля будинку Невської. Чому він пішов за нею, як слухняний цуцик? На це питання він собі навіть зараз не міг відповісти. Щось всередині його змушувало це зробити, покоритися волі дівчини. А чи покоритися? Чи він насправді в той момент був просто пішаком у бажаннях Невської? Можливо він і сам цього хотів не менше неї. А собі брехав весь цей час, тому що дуже сильно її зневажав. Зневажав усіх таких же, як вона. І щоб не пасти у власних очах – він придумав собі, що саме вона змусила його на усі ті дії, що він до цього не мав жодного відношення. Але якщо бути чесним із самим собою, то не тільки Невська в той вечір була в такому збудженому стані, але і він сам перебував на грані. Коля до сих пір дивувався, як зумів себе тоді стримати, і не узяти усе те, що так просто  плило у його руки, усе те, що Невська йому пропонувала із такими спокусливими очима? Горський подумав, що вона заслуговувала на звання «Звабниця джентльменів», не менше ніж він свого титулу – «Дамський Звабник». В той вечір вона його дійсно звабила. Але він, як порядний джентльмен відмовився від пропозиції дами із стиснутими зубами і кулаками.