Частина 35

Затишний і невеличкий райончик за містом, ближче від відомої кожному українцю Конча Заспи.  Будинки тут були красиві і височезні. Нічим зовні не гірші за елітні вілли можновладців із вище згаданого району. Тут просто земля була дешевша, тому дозволити побудуватися тут міг собі кожний громадянин України, хто числився у списку мільйонерів, звісно не таких «баснословних» , як еліта Верховної Ради, але з голоду їм і їхнім нащадкам у сотому поколінні не грозило померти ще років триста, якщо не більше.

Триповерхова вілла Павла Федоровича Невського розташовувалася у зручному місці в самому центрі району «У». Пейзаж із вікон будинку був настільки красивим, що покидати стіни цього затишного дому зовсім не хотілося. Сама вілла була оточена височезними деревами, котрим було уже ого-го скільки років. Маленькою дівчинкою Оля любила лазити по ним, за що постійно отримувала від батька наганяїв.

-Так люблю ваш будинок,  - мовив Люсьєн, керуючи машиною. – Він такий затишний і зручний. Там я почуваю себе, як дома.

Оля мовчала, дивлячись на краєвиди через вікно авто.

-Я мрію про такий же будиночок, коли ми одружимося, люба, - продовжував француз. – Де ми з тобою зів’ємо наше гніздечко, в котрому народяться наші діти. Де вони будуть гратися і насолоджуватися життям. Де ми також із тобою будемо гратися, проте не у дитячі ігри, а у дорослі. Де ми з тобою будемо насолоджуватися нашим шлюбним життям. – Чоловік зупинив машину на обочині, помітивши, що його наречена ніяк не реагує на його такі інтимні слова. – Олічко, - мовив він, коли заволодів увагою дівчини, взявши її руку у свою долоню, і міцно стиснувши, – давай одружимося якомога швидше. Я тебе прошу. Давай зробимо це навіть сьогодні. «Шлюб за добу» нам в цьому допоможе.

-Люсьєне, куди ти так поспішаєш? – усміхнулася дівчина, ніяковіючи під пронизливим поглядом нареченого, котрий роздягав її поглядом. Вона звісно добре розуміла, що такий погляд означав. – У нас усе життя попереду.

-Олю, невже ти не розумієш, що зі мною робиш? – трохи розсердився чоловік, цілуючи її долоню. - Навіщо ти прикидаєшся цнотливою «недотрогою», не підпускаючи мене до свого спокусливого тіла?! Та усі наші знайомі на всі сто відсотків упевнені, що ми з тобою уже давно спимо разом. Мої друзі би мене засміяли, якби довідалися, що максимум, що я собі дозволив у відношенні до тебе – це цнотливі поцілуночки! Олю, я ж чоловік, як ти думаєш, що я відчуваю, коли поруч зі мною знаходиться така дівчина, як ти? Цілуючи тебе, я мрію тільки про одне…

-Люсьєн, годі, - зупинила його Оля, вивільнивши свою руку із його цупкої долоні. – Я вже тобі казала, що у нас це буде тільки після весілля.

-Ну, тоді давай одружимося прямо зараз! Я знаю, коротку дорогу до ЗАГСУ, якщо тобі так важлива печатка у паспорті. Ну, чому ти така старомодна? Усі уже давно трахаються до весілля, тільки ми з тобою, як ті лохи, чекаємо першої шлюбної ночі. Ти ж не цнотлива уже. Сама мені про це розказувала. Значить не боїшся цього. То чого мене тримаєш на голодному пайку? Олю, ти мене зводиш з розуму. Заставляєш через це бігати по інших дівках. А ще ця думка, як черв’ячок мучить мене, що ти може все-таки переспала з тим стриптизером…

-Я вже казала тобі, що не пам’ятаю. Я чесно тобі зізналася. Не вигадувала, що нічого не було. Але що все-таки щось було – я також не упевнена у цьому.

-Ти що хочеш, аби я сам пішов до того хрєна і у нього вибив правду?

-Він мене ненавидить і може багато, чого нафантазувати тому. Йому вірити не можна.

-А чому він тебе ненавидить? – дивувався Люсьєн. – Ви ж з ним незнайомі.

-Він по ходу вважає мене шалавою, якщо я ходжу на чоловічий стриптиз, і якщо мені подобається дивитися на красиве чоловіче тіло, - обурено відповіла Оля. Її аж теліпало від згадки про того стриптизера.

-Та і я вважаю, що стриптиз забава не для порядної і чесної дівчини!

-А значить трахатися із чоловіком до весілля – це порядно і не аморально?! – розсердилася Оля.

-Ну, чого ти перекручуєш мої слова?

-Нічого я не перекручую. Це ви чоловіки вічно усе перекручуєте. Ви би мріяли одягти на нас у паранджу і закрити за сімома замками, аби ніхто більше не мав змоги дивитися на вашу власність. Але при тому вимагаєте від вашої власності бути сексуально розкутими і вмілими у подружньому ліжку, як професійні проститутки! А скажи мені, на милість, звідки нам такими бути, якщо ви нам забороняєте дивитися порнуху, ходити на стриптиз, читати всіляку повчальну літературу, на подобі «Камасутри», а навпаки вимагаєте від нас одягатися, як сірі мишки у паранджу і при тому у цих балахонах ще виглядати сексуальними і звабливими, аби у вас на нас вставало у ваших штанах!

Люсьєн сидів мовчки із роззявленим ротом і уважно слухав свою наречену, від котрої він не очікував таких сміливих слів. Проте він з нею був повністю згідний.

-Олю, ти права, - погодився він, чого не очікувала дівчина, через що у неї широко відкрилися очі від здивування.

-Права?! Ти зі мною згідний? З тим усім, що я тільки-но наплела?

-Так. Але у мене є виправдання усім моїм бажанням, - пояснив Люсьєн. – Я тебе дуже люблю! І готовий це все зробити, тому що я тебе ревную до кожного стовпа. Мені здається, що усі чоловіки навколо тільки те і роблять, що витріщаються на твій зад, коли ти носиш вузесенькі і коротесенькі платтячка, котрі нічого не приховують від їхніх голодних поглядів! І я знаю, що вони відчувають, коли бачать таку звабливу попку, за котру хочеться ухватитися долонями…

-Люсьєн, не буть таким похабним! – розсердилася Оля.

Чоловік поклав руку на ногу дівчини, погладжуючи її, і повільно наближаючи її від коліна аж до...

-Руку забери! –викрикнула Оля, вдаривши нареченого по руці, котра уже була між її ногами, через що їй прийшлося стиснути їх, аби він не зміг дістатися до самого чутливого місця її тіла.

-Ну, давай трішки пограємося, - став просити Люсьєн. – Ти така солодка кішечка. Давай я тебе трішки погладжу там, а ти мене тут, - став просити звабливо чоловік, указавши рукою на те, що знаходилося нижче його пояса.