Частина 34

Це буде його маленькою помстою їй. Про те за, що він так і не розумів сам. Чому йому кортіло ся зробити їй боляче? Чому він їй постійно грубив? І вважав її хвойдою? Невже тому, що майже шість років тому вона з ним переспала, будучи з ним знайомою всього кілька годин? Він вважав, що так роблять тільки шалави і гулящі дівки, на котрих не женяться, з котрими просто гарно проводять свій час, розважаються і потім кидають, нічого навіть їм не пояснюючи на прощання. Коля згадав, якою пристрасною була Невська, як вона рухалася в такт його тіла, як вигиналася від задоволення, стогнала від його несамовитих рухів і поштовхів, шепотіла солодкі словечка, тулилася до його гарячого тіла, і вимагала від нього ще і ще, не в змозі розстатися.  Якщо бути чесним із самим собою, то він ніколи ні з ким до того і після того не відчував такого задоволення, яке отримав з нею. Коля також пригадав, як вона шепотіла, що кохає його. Він звичайно цьому не вірив у той момент, тому що такого не буває. Таке тільки говорять у пориві пристрасті, коли тебе охоплює гаряче полум’я, що запалює у тілі такі емоції, від котрих віриться у чудо і у кохання. Насправді, такого не буває. Після кількох пристрасних хвилин задоволення люди розходяться, як кораблі, які випадково зустрілися у морі, і так же раптово і без пояснень розстаються, відпливають  у різні сторони назавжди. Проте, чомусь вони знову зустрілися. Чому? Навіщо на його шляху знову постала ось та маленька вісімнадцятирічна дівчинка?! Точніше уже не маленька, а уже давно доросла жінка. Та й і тоді вона уже давно не була дівчинкою, тим більше маленькою.  Цнотою там і не пахло. І маленькі дівчатка таке не вміють виробляти із чоловіками, таке, що виробляла Невська із ним. Такого треба вчитися роками! Багатьох партнерів треба поміняти, аби такого научитися. Або можливо їй попався якийсь один дуже умілий чоловік, котрий її усьому тому научив? Або можливо вона такою уродилася? Правда, таких жінок чоловіки називають шльондрами від народження, «хвойдами від Бога»! Не даром він її такою вважає.

-Ой, не можу! Прямо якийсь слинявий і плаксивий серіалчик! Дайте мені носовичок, а то треба сльози утерти!

Коля, отямившись від своїх думок, глянув на солодку парочку. І у цю мить він страшенно позаздрив тому французу. Йому захотілося бути на його місці. Аби Невська так закохано дивилася на нього, ловила кожне його слово і сказала йому «так». Колі захотілося знову відчути її звабливе і гаряче тіло у своїх обіймах, цілувати і пестити усе, до чого тільки руки і губи можуть дістатися… Таких солодких пестощів, котрі колись він був удостоєний отримати від неї, хотілося знову і знову!

-Гляньте, вони лижуться! – вигукнув так голосно його сусід по тренажеру, що його слова ехом пролунали по всьому залу. Правда, солодка парочка цього не почула, тому що була зайнята більш приємною справою, аніж споглядання. Люсьєн і Оля цілувалися з такою голодною пожадливістю, що їм зараз заздрили усі присутні.

-Напевне, французик їй свого язика всунув у її солоденький ротик?!

-Хоча насправді, певне, мріє всунути їй щось більше, аніж язик, і не тільки у її ротик!

-Господи, які ви безсоромні! – став соромити Коля чоловіків. – Дайте парочці спокій!

-О! То же мені чесний і скромний знайшовся! – сказав йому чоловік, що стояв ближче до нього. – Бачу не тільки по очах, а й по дечому іншому,  що сам не проти зараз опинитися на місці цього француза!

Коля зрозумів про, що говорив той, тому прикрив руками пряме свідчення його стану. Чоловіки розсміялися з його невинних рухів.

-Не ти один такий, пацан! Не соромся! Це природньо.

-Хватить червоніти. Не тільки у тебе одного такі ж бажання викликає ця сцена і ця лялечка! Ох, я би її зараз так тра…! – почав чоловік, та його на півслові зупинив другий:

-Походу про це ж саме подумав і її жених. Видите, потяг її кудись, навіть квіти забули забрати.

-Ну, зрозуміло, куди він її потяг! Ми би з вами, пацани, також були не проти такої зараз розваги. Еге ж! Я не правий, хіба?!

-А замість цього мусимо потіти і стогнати над цими залізяками.

-Я б усе на світі зараз віддав, аби замість цього потіти і стогнати не над цими холодними і твердими залізяками, а над тією гарячою і такою гнучкою лялечкою, котрою є Невська!

-Розмріявся! Слюні витри, наївний! Хто ти, а хто ця Невська! Вона знає собі ціну. Мало того, що сама дочка мільйонера так ще і пару знайшла собі по її положенню в суспільстві. Багаті з багатими знаються, а бідні з бідними. Такий то світ, друже! – хлопнувши того по плечу, розраджуючи бідолашного. – Нічо, може і тобі колись так фортане, що підчепиш якусь багатеньку фіфу і не прийдеться більше кожного ранку зістрибувати з тепленького ліжка о п’ятій, щоб устигти на ненависну роботу. А перед тим годину простояти  у заповненій маршрутці або метро, битком набитими людьми, нюхати всілякі ароматні гази і запахи пітних, немитих людей, котрі також спішать на ненависні їм місця роботи, замість того, аби ніжитися до восьмої або дев’ятої ранку у тепленькому і м’якенькому ліжечку у компанії гарячої і страсної  штучки, на подобі цій Невській.

Коля стиснув зуби до посиніння і долоні у кулаки так йому стало хреново, коли він представив Невську у обіймах цього француза. Він готовий був побігти за ними і набити тому щасливчику морду. Але він себе стримав. Тому що як це би виглядало зі сторони, якби якийсь напівзнайомий тип, котрий при кожній зустрічі з нею її постійно обзиває шалавою і повією, став качати на неї якісь свої права?! А натомість він став з ще більшою силою качати прес, аби відволікти свою увагу від дикого і нестерпного бажання, що болючим щемом розходився у його штанах нижче пояса. По ходу не він один таким був. Після того, як солодка парочка покинула зал, усі чоловіки стали потіти і стогнати над холодними залізяками, аби притупити свої бажання. Хоча мріяли усі про зовсім інше.