Частина 17

       - Ну, ми і люди! Як ми самі собі ускладнюємо своє життя! Навіть не вміємо правильно загадувати  свої бажання! – сказала Оля, але Дарина вже не чула подругу так, як в цей час була зайнята більш приємною справою. Вона кидала бісики очима комусь із натовпу, посміхаючись такою чарівною посмішкою, що якби Невська була чоловіком, то не роздумуючи впала би до її ніг, вимолюючи її прихильності, або прямо зразу потягла би її до ЗАГСУ, щоб узаконити права на цю неймовірну Богиню, аби ніхто інший не зміг на неї посягнути і пальцем.  Її подруга була сліпучою красунею! Все у ній було ідеальним! Бог тут таки постарався на славу, виліплюючи таке миле личко з такими солодкими губками, які так спокусливо вона надувала, коли чогось бажала, що відмовити їй було би смертним гріхом і страшним святотатством.

         Оля помітила, як із натовпу студентів виокремився один шикарний блондин із довгим волоссям, котре доходило йому до плечей. Одягнений був за останньою модою, так би мовити щиголь ще той! Його фігура, виліплена у спортзалі довгими годинами тренувань, притягувала дівчачі погляди, як магніт. Через білу футболку виднілися накачані груди і біцепси. Прям собі такий юний Олег Винник власною персоною! І ось цей красунчик, оточений дівчачим царством, покинув своїх прихильниць і став рухатися звабливою ходою до Даші. Покинуті шанувальниці спокусливого старшокурсника, обділені його увагою, кидали злобні погляди на її подругу, котра мило стала шептатися із «юним Олегом Винником».  Він був таким високим навпроти Даші, що тій приходилося задирати свою крашену головку, аби почути його звабливі слова і аби зазирнути у його очі, кольору морської хвилі, котрі були такими бездонними, що хотілося потонути у їх глибинах.  Що і Даша, по ходу, і робила. Вона повністю втратила голову від такого очманілого блондина, сміючись з кожного його «тупого» жарту.

        - Олечко, а ти нас не підкинеш в одне містечко? – спитала Даша, коли солодка парочка, взявшись за руки, рушила у її сторону.
         - А хіба вам не треба на пари? – здивувалась Оля.
        - На парах сидять одні лохи, - кинув їй хлопець, глянувши на Олю оцінюючим поглядом. – А у тебе гаряча подружка! – добавив він, коли вони направилися до машини. – Прямо, секс-бомба!

        - Слюні витри, Олежику! – сказала Даша хлопцеві, вдаривши його ліктем у стальні, накачані груди, коли той став непристойно  витріщатися на симпатичний задок своєї подруги, котра була вбрана у вузеньку сукенку, що відкривала зору усіх бажаючих  усі свої дівочі принади, аби ті могли без ніяких перешкод милуватися її шикарним тілом. – Ця кралечка не для тебе. Вона уже зайнята.

          Оля нічого не це не мовила, а тільки посміхнулася і сіла у авто.

      - І тачка така крута! – продовжив Олег обсипати подругу його подруги компліментами. – Наворочена до відказу! Певне, твоя подружка чіка якогось олігарха? – заключив хлопець, обхопивши однією рукою Дашу за плече. - Бо більше не бачу варіантів, як можна було назбирати стільки бабла, аби придбати ось  все це у такому юному віці.

        - А той варіант, що я сама заробила на ось цю красуню – ти уже не розглядаєш?! – розізлилася Оля натяком на те, що вона була коханкою якогось старого, але багатого козла.

       - Ну, так я і сказав це!

      - Я мала на увазі, що заробила на цю тачку власними руками! – уже дуже сердито мовила Оля, коли хлопець не зрозумів того, що вона йому сказала.

      - Ну, і я про те ж! Я також полюбляю, коли мені роблять «приємне» красиві дівчата руками. І навіть своїми звабливими губками і рожевим язичком.

       Коли до Олі дійшла суть його думок, то вона голосно розреготалася. Даша підтримала подругу і також весело розсміялася. Подруги довго сміялися, поки Олег мовчки, не розуміючи, чому дівчатам так було смішно, зиркав на них тишком-нишком. Оля більше не намагалася суперечити хлопцеві, а той більше і не говорив до власниці шикарної машини, тому що був зайнятий більш приємною справою. Він на повну силу використовував свої звабницькі чари, зваблюючи подругу Олі прямо на її очах. Правда, і зваблювати там уже не було кого, тому що Даша уже давно була зваблена солодким Олегом Винником, зростаючи на його піснях. Для Даші принцом на білому коні був саме ось цей солодкоголосий артист української естради.
    - Ей, чуваки, презики маєте? – поцікавилася у закоханої парочки Оля, коли ті попросили пригальмувати біля найкращого і найдорожчого готелю Києва, замість затишної кафешки, де вони планували посидіти з самого початку. Але схоже, що тим уже не сила було терпіти і вони рішили усамітнитися якомога швидше. – Ей, ей, пригальмуйте трішечки! – сказала Оля подрузі і її хлопцеві, котрі уже перейшли до таки заборонених на людях пестощів. Одна рука Олега уже була під спідницею Даші, витворяючи там Бог знає що, а друга стискала те, що було під її блузкою.

       - А що у тебе ще залишилися з минулого разу, коли ти кувиркалася із тим Дамським Звабником? – здивувалася Даша, коли накінець-то звільнилась із полону голодних губ Олега, приводячи дихання до ладу.
       - Ображаєш, подруго, у кожного справжнього мачо завжди з собою найдеться пачка запасних презиків! - сказав зі знанням справи хлопець, у  котрого по ходу  не вперше було з самого ранку тягти дівчину замість нудних лекцій професорів  в готель. «Любов райська насолода, а навчання -одна мука!» - ось, який девіз сучасних студентів.

       - Та у твоєму рюкзаку окрім презиків більше нічого мабуть і не знайдеться! – заключила Оля, коли пригальмувала біля готелю. – Сумніваюся, що там можна знайти бодай одненький підручник або хоч якусь повчальну літературу.