Частина 10

         Вийшовши з банку, подруги сіли на лавочку. Вони довго сиділи мовчки.

         - Всі мужики падла і повзучі гади! - сказала першою Вероніка.

         - І де нам тепер його шукати? - запитала Дарина.

         - А що хіба ми його будемо шукати? - здивувалася Катерина. - Адже він давним-давно поплив за моря і за океани!

         - А може, все-таки спробуємо пошукати його, - запропонувала Вероніка. - Може, цей гад ще не встиг поїхати на безлюдний острів з твоїми грошима?

        Дівчата поїхали в нічний клуб. Там розпитавши про Дамського звабника, вони дізналися його адресу.

          - Думаєте, ми його там застанемо? - Оля подивилася в очі кожної подруги. - Ну, так їдемо! - не побачивши в їхніх очах надію, вона все одно запропонувала.

          Насправді стриптизера звали Миколаєм Горським і жив він на околиці міста. Будинок номер п'ять виявився дуже похмурим і сірим, в тім, як і всі під'їзди на цій вулиці. На дев'ятий поверх дівчатам довелося добиратися пішки, так як ліфт тут не працював. Трошки віддихавшись, подруги стали діяти. Дарина натиснула на дзвінок. Але ніхто не відповів. Минуло хвилин п'ять, як Дарина невпинно тримала руку на дзвінку. Результату не було.

         - Відкривай! - закричала Катерина, вдаривши кулаком в двері. – Бісів козел, відкривай! А то я тебе зараз так урию, що мама рідна не впізнає!

           - А що якщо він озброєний? - припустила Дарина, відійшовши від дверей подалі.

         - Відкривай, злодій проклятий! - продовжила Катерина, стукати в двері. - Ми тут з поліціантами разом! Так що не думай стріляти або ще щось в цьому роді!

          - Ну, ти, Катька, даєш! - засміялася Вероніка. - Так він тебе і послухав!

          - А що ти пропонуєш? Може, постелити тут на килимку і заночувати ?!

          - Ні, звичайно, але .... - Вероніка не встигла договорити, як раптом несподівано відкрилися двері і, на порозі з'явилася бабуся.

          - Добридень! - сказала голосно Катерина.

         - І вам доброго вечора, милі панянки, - тихо привіталася старенька. - Будь ласка, тихіше, а то дитинку розбудите! - попросила жінка.

         - Дитинко розбудимо! - розійшлася Вероніка. - Ось, я йому зараз дам, цій дитинці! - З цим криками вона завалилася в квартиру, пихнув літню жінку в сторону. - Розбалували ви свою дитинку! Він уже чужі гроші краде!

          Дівчата пішли за подругою.

          - Виходь, кобель чортів! - волала Вероніка голосно.

          Тут звідкись з'явилася маленька дитина. Було чутно, що вона тихо схлипувала.

          - Зоїнька, тебе розбудили? - запитала бабуся, намагаючись пробратися до дитини.

          Тут дівчинка вийшла на світло і, побачивши понівечене обличчя дитини, Дар'я від жаху закричала не своїм голосом. Дівчата стали кричати, наслідуючи подругу, тільки трошки тихіше. Бідна Зоя заплакала від приниження і страху. Дівчатам було дуже боляче дивитися, як плаче нещасна дитина.

          - Мила, що з тобою ?! - запитав чоловік у дівчинки, коли забіг в коридор, обійнявши дитину. - Не плач, Заїнька! Татко, вже поруч! Я тебе не дам образити нікому.

          Подивившись на дівчат і помітивши між ними дуже знайоме обличчя, Коля озвірів. Він нікому не дозволяв насміхатися над своєю донькою, тим більше він це не дозволить цим наманікюреним і накрохмаленим фіфам!

         - Забирайтеся звідси! - наказав він їм таким тоном, що не послухатися його не посміла жодна з них.

         Дівчата стали повільно відступати. Але раптом в Олі прокинулася жалість до себе. Цей же негідник використав її, і вона так просто відступить, побачивши дитину, що плаче ?! А раптом це добре розіграний спектакль, розрахований на таких дур, як вони ?!

          - Віддай мої гроші, які ти вкрав, і ми підемо! - зажадала Оля, зупинившись на місці.

          - Колінька, ти вкрав ці гроші? - запитала бабуся, підійшовши до рідних.

         - Вкрав?! – здивовано перепитав Коля, пронизуючи Олю своїм лютим і ненависним поглядом, ніби звинувачуючи її у чомусь, а потім повернув голову до старої жінки і відповів їй:

           – Вкрав, бабусю. Вкрав!

         Потім чоловік відпустив дівчинку і встав з колін. Старенька обняла ридаючу дитину замість батька, який зайшов до кімнати. Вийшовши звідти з валізкою, він підійшов до Олі і простягнув його їй. Вона взяла його мовчки, тільки встигнувши заглянути в чоловічі очі, які на секунду здалися їй знайомими. Потім подруги потягнули її за руку, і вони вийшли звідти.