Частина 4

        - Ходімо, дівчата, я вже дізналася в адміністратора, де наш столик. - Вероніка потягла всіх за собою.

         Поки подруги дісталися до свого столика, їх кілька разів запрошували приєднатися симпатичні хлопці до своїх веселих компаній.

         - Зараз нам принесуть випити, - повідомила Вероніка, коли дівчата сіли за столик.

         - Що ти замовила? - запитала Катерина. - Напевно, як завжди мартіні?

         - Так, - кивнула Вероніка.

         - Ти ж знаєш, що через цей напій я вранці нічого не пам'ятаю, - сказала Ольга.

         - От і добре! Відірвешся цієї ночі по-повному. І вранці не буде тебе мучити совість через скоєне.

         - А хіба буде щось таке, про що доведеться жаліти?

         - Твій коханий теж, напевно, зараз відривається на всі сто! - припустила Катерина.

         - Так, я знаю, - спокійно відповіла Ольга. - Вони з друзями пішли в сауну.

         - І ти так спокійно про це говориш ?! - здивувалася Дарина, заправивши білявий локон, що вибився із зачіски. - Тобі все одно, що він може прямо в цю хвилину зраджує тобі з якоюсь лахудрою?

          - Так.

          - Не розумію, тоді навіщо ти виходиш за нього?

          - Дашенька, все дуже просто, - відповіла Ольга байдужим тоном. - Є дві компанії, яким буде краще, якщо вони об'єднаються разом. А гарантією їх благополучного і процвітаючого союзу виступлять діти їх власників.

          - Я щось нічого не розумію. Причому тут якісь компанії?

          - При тому, що мій улюблений Люсьєн любить мене тільки на благо компанії його татуся! - випалила Ольга на одному диханні.

          Дівчата одночасно замовкли, повідкривавши від подиву свої чарівні ротики. Вони так довго мовчали, уважно спостерігаючи за їхньою спільною подругою, що вона не витримала їх співчутливих поглядів і розплакалася на їхніх очах.

          - Не може такого бути! - вигукнула першою Дарина, обіймаючи подругу за плечі. - Він же тебе так любить!

          - Він просто дуже хороший актор, - відповіла Ольга, заридав ще сильніше. - Все його «шерше ля фам» були тільки майстерною грою.

        - Ото олень! - випалила Вероніка, обнявши подругу з іншого боку. - Який же він дійсно майстерний акторишка! Адже навіть я повірила в його щирі почуття до тебе!

        - Все-таки ти, Нікуся, мала рацію, - пробурмотіла крізь сльози Ольга, - коли говорила, що всі мужики козли і гади. Тільки я тобі тоді не вірила, а даремно. Зараз би так не боліло!

        - Не плач, Олечко, - втішала Невську Катерина, взявши ту за руки. - Цей французішка не вартий твоїх сліз! Ти красива, молода, здорова, успішна бізнес-леді! Це найголовніше. А ці істоти під назвою мужики не варті наших, подружки, сліз! У двадцять першому столітті мужики потрібні нам тільки для задоволення наших жіночих потреб! Давайте краще вип'ємо за нас красивих і багатих!

         - А ось тут ти не права, Катерино! - не погодилась Вероніка з думкою подруги. - У двадцять першому столітті ці так звані мужички потрібні нам тільки в якості виробників сперматозоїдів, тобто для продовження роду. А для задоволення, як ти там сказала, наших жіночих потреб є багато інших способів, від яких у нас, дівчатка, не болітимуть серця і нам не доведеться лити довгими ночами через них сльози.

        - Добре сказано, подруга! - сказала бадьоро Ольга, витерши з очей сльози. - Давайте, вип'ємо за нас чотирьох! Давайте за нашу жіночу дружбу! Нехай не говорять ці олені, що дружби між жінками не буває! Це не правда. І ми четверо тому правдиве свідчення. Так, дівчатка ?! - запитала Ольга подруг.

         - Так, Олечко! - одностайно вигукнули подруги, посміхнувшись.

         - А де замовлене нами мартіні? - запитала Ольга.

         - Даю руку на відсіч, нашим замовленням займається якийсь мужичок-кобельок! - розсміялася Катерина.

         - Або не мужичок-кобельок, а мужичок-сучок! - виправила Вероніка.

         Дівчата так голосно розсміялися, що відвідувачі ближніх столиків повернулись в їх сторону, уважно вивчаючи дивну жіночу компанію.

         - Погляньте на того типа! - попросила всіх Вероніка. - Він підняв келих в нашу честь!

         Подруги втупилися поглядами на чоловіка в рожевій сорочці і розсміялися одночасно.

        - Дівчатка, дівчатка! - жваво звернулася до всіх Дарина. - Давайте, сьогодні не будемо звертати жодної уваги на чоловіків у залі. Ніби їх взагалі не існує в природі! А! Як вам моя пропозиція?

- Чудова пропозиція! - зраділа Катерина.

        - Ти сьогодні, Дашка, в ударі! - вигукнула Вероніка.

        - Вона у нас завжди розумниця! - приєдналася до похвал Ольга.

        - А ось і наше мартіні! - вигукнули одночасно Вероніка і Катерина, побачивши, що до їхнього столика йде офіціант з підносом в руках.

       - Такий молоденький! - захихотіла Дарина.

        - А вже такий гарненький! - додала Вероніка.

        Офіціантові дійсно недавно виповнилося тільки дев'ятнадцять. Почувши слова дівчат, він мало не впустив піднос з пляшкою і склянками. На його щастя ця помилка залишилася непоміченою красунями. Він мовчки виклав вміст підносу на стіл і швиденько помчав в свою підсобку, забувши через це відкоркувати пляшку і розлити дамам хмільний напиток. Тому подруги самі відкрили мартіні і налили собі в склянки.