Частина 1

         Як і більшість жителів планети Земля, Ольга не любила прокидатися вранці, та й ще в отаку рань. Вона прокинулася тільки через мерзенний звук, який лунав від її будильника. Страхітливий скрегіт по стіні блискавично витягав Ольгу з теплого і затишного ліжка. На циферблаті стрілки показували сьому ранку.

          - Ненавиджу! - бубоніла собі під ніс Невська. - Ненавиджу! І хто тільки придумав, що на роботу треба ходити на восьму ранку! Дізналася б хто - задушила б! - Ольга запхати ноги у холодні тапочки і стукнула долонею зверху по набридливому пристрою, який відразу замовк.

          Вона побрела зі спальні на кухню, з бажанням дістатися до заповітної баночки.

          - Кава, кава, кава! - бурмотіла вона собі під ніс.

         Включивши електрочайник, вона дістала з шафи улюблену чашку. Засипавши в турку три чайні ложечки ароматної кави і кинувши туди п'ять шматочків цукру, вона залила це все гарячою водою. Довівши напій до кипіння, вона вимкнула газ. Давши напою трохи відстоятися, вона перелила вміст в чашку.

          - Обожнюю каву! - із захопленням мовила вона, нюхаючи ніжний аромат напою.

          Ольга взяла чашку і пройшла на терасу. Вона сіла за затишний столик, втупившись на краєвид, який відкривався їй звідти. Навколо вже шуміли машини, автобуси, трамваї. Потроху місто прокидалося, витягуючи із затишних будинків жителів столиці. Більшість з них повільно брело в сторону зупинок, щоб дістатися вчасно на місце роботи.

         Сьогодні ранок виявилося дуже жвавим, в сенсі, дорожніх пригод. За короткий час, що дівчина насолоджувалася кавою - на її очах відбулося чотири ДТП. Одна іномарка просто врізалася в стовп, інша іномарка зробила сальто навколо своєї осі на такій швидкості, що опинилася на тротуарі, дивом не збивши перехожих, які поспішали на роботу. Шикарний джип з крутим тату на бампері у вигляді залізного коня заїхав в ларьок, де продавали пиво. І на останок - швидка, яка поспішала до постраждалих в дорожньо-транспортних пригодах, припаркувалася прямо в поліцейську машину, зробивши в ній красиву вм'ятину на самій середині.

           Але Ольгу це не зворушило і вона, спокійно допивши до останньої краплини свою каву, засумувала, думаючи про своє, забувши про дорожні аварії, які сталися біля її балкона. Їй зараз доведеться іти на роботу. А як їй не хотілося сьогодні працювати! Вона б зараз з величезною радістю занурилася під ковдру і проспала б ще не менше двох, трьох годин. А потім вона б ситно поснідала і сіла б перед телевізором, насолоджуючись спокоєм і самотністю. Але мріяти не шкідливо!

         - Доброго ранку, сусідко! - почулося звідкись з боку.

         Ольга подивилася в сторону і побачила свого сусіда-зануду, який їй вже півроку проходу не давав. Весь час її запрошував на побачення. Його навіть не зупиняв той факт, що вона збиралася заміж. Дійсно - адже збиралася!

         - Чудовий вид, чи не так ?! - запитав він, втупившись не на місто, а на неї, при цьому він дивився таким звірячим і голодним поглядом, що Ольга навіть зіщулилася в своєму кріслі.

          Їй стало дуже незатишно і холодно. Було величезне бажання просто встати, і нічого не відповідаючи, зайти в квартиру. По її шкірі побігли мурашки. І вона схрестила руки на грудях, щоб трохи захистити себе від вітру і від назойливого погляду нахаби.

          - Оленько, не треба! - сумно вигукнув сусід. - Не ховайте всю красу цього чудового ранку!

          Дівчина тільки після його останніх слів зрозуміла, що щось було не в порядку в її одязі. Точніше в її повній відсутності! Вона опустила голову, побачивши, що сиділа зовсім гола. Єдине, що хоч якось прикривало її тіло, були тапочки, які тільки ховали її чудові пальчики і п'ятки. Вона так заверещала, що сусідові довелося прикрити вуха від її вереску. Скориставшись його тимчасовим замішанням, вона щодуху побігла в свою квартиру, при цьому закривши двері на балкон.

          - Ну, як я могла не помітити, що була зовсім без одягу ?! - питала вона саму себе, натягнувши на себе халат, який лежав на підлозі біля її шафи. - Та й як я могла бути без одягу?

         Для дівчини було це загадкою, адже вона завжди спить у чомусь, нехай навіть в прозорому пеньюарі.

         - Прям якийсь судоку! - Ольга сіла на ліжку і стала роздумувати. Раптом у неї сильно розболілася голова. Від цього вона схопилася за хворе місце двома руками.

         - Це точно не результат розумової діяльності, - заключила Ольга. - Значить виною всьому - похмілля!

         Дівчина спробувала пригадати, де була минулої ночі і головне з ким. Але кожен раз, коли вона змушувала свій мозок працювати, він обурювався і миттєво відключався. Тому вона вирішила зателефонувати одній зі своїх трьох подруг. Вони-то точно були в курсі, що вона робила, коли вона це робила, і з ким вона це робила.

       - Де ж мій ай фон? - задалася вона питанням, відповідь на який вона намагалася витягнути зі свого бунтівного мозку. Ще б пак, бідолаха! У таку рань не дають нормально поспати! Пожаліла вона свій бідненький апарат мислення.

         - Точно в моїй сумочці, - відповіла вона сама собі. - Тільки в якій ?! В якій із сотні мені шукати?