Частина 66

         -Ніка, знаєш що, - сказав Павло подрузі своєї дочки, коли він проводив її увечері до таксі, котре чекало на неї біля дому Невських. -  У мене тут виникла чудова ідея. Як ти ставишся до того, аби стати моєю дружиною. Ти будеш чудовою мамою. Я у цьому переконався, спостерігаючи за тобою і Зоєю. Ти дуже любиш дітей, а вони - тебе.  Усе своє життя я мріяв про сина. А ти молода і здорова, тому з легкістю народиш мені багатиря. І крім того я буду дійсно упевненим у тому, що дитина від мене, оскільки ти все ще незаймана.

       Дівчина завмерла на місці, слухаючи таке дивне зізнання від батька її подруги, котрого вона до цього часу ніколи не сприймала, як чоловіка. Він звісно був дуже красивим і як на свій вік виглядав дуже молодим, але вона завжди ставилася до нього з упередженням і неприязню, оскільки він вважав її легковажною і поганим прикладом для своєї дочки. Він вважав, що саме вона її постійно штовхала до необдуманих і поспішних вчинків, за котрі приходилося потім червоніти їм усім.

         -Я вам не інкубатор для вашого спадкоємця! – розсерджено мовила Вероніка, все ще находячись під дією шоку, отриманого від слів чоловіка. - Хай вам родить наступника імперії Невського хтось інший, кого не ображатиме ця роль сурогатної матері! Бути свиноматкою я не збираюся! І я вийду заміж тільки за того, кого кохатиму і, хто також кохатиме мене.

         Вероніка розвернулася і швидко сіла у машину, голосно хлопнувши дверима від таксі. Таксист хотів зробити дівчині зауваження на те, що вона псує його власність, але помітивши у якому знервованому і пригніченому стані вона була, утримався і повів автомобіль мовчки. Тільки вдома дівчина дозволила собі розревітися. Хоча робила вона це нечасто, а тільки у дуже екстрених і надзвичайно-важких випадках. Пропозиція батька її подруги стати його дружиною була саме таким випадком. Він її настільки принизив цим, що вона плакала так голосно, не стримуючи гірких сліз. Лише дзвінок Олі змусив її припинити плакати.

        -Ти забула свій органайзер у мене вдома, - повідомила Невська.

         - Я заберу завтра, - відповіла на одному подиху дівчина, намагаючись зробити свій голос якомога твердішим і спокійнішим, аби подруга не зуміла щось запідозрити. – Або ні, ти сама привези мені його, - раптово змінила свою думку вона. – У мене не буде коли до тебе заглянути. Повно справ.

           - Жаль, Зоя дуже засмутиться, що ти не приїдеш. Ти ж їй обіцяла показати, як плести вузли.

           - Твій батько їй покаже. Він також уміє.

           На цьому голос дівчини здригнувся і Оля зачула дивні нотки у голосі подруги.

          -Ти що плачеш? – запитала вона.

           - Ні, з чого ти це взяла, - стала відпиратися Вероніка, не бажаючи, щоб Оля знала правду про те, що їй запропонував її батько.

           - А з того, що я добре знаю твій голос, - не повірила Оля словам подруги. – Ти точно плакала! Що сталося, Нікусічко? Розкажи мені. Я ж твоя найкраща подруга.

           Вероніка не витримала ніжного звертання до неї Невської і стала ревіти голосно, не стримуючи своїх почуттів.

          -Що сталося, мила моя сестричко? – схвильовано допитувалася Оля. – Розкажи мені, хто тебе образив? Я ж тебе ніколи не бачила в сльозах. Значить, щось дуже страшне сталося. Не мовчи, відповідай, Нікулічко! Це, напевне, якийсь олень тебе довів аж до сліз? Я права? Хто він?

           - Павло Федорович, - крізь сльози прошептала вона.

           - Мій батько? – дуже здивувалась Оля. - Він знову до тебе чіплявся зі своїми нотаціями? Знову говорив, що ти для мене поганий приклад і що ти мене псуєш? А я уже було рішила, що ви потоваришували, коли ви так мило гралися із Зоїнькою.

           - Ні, він мені ні в чому не докоряв і не повчав, як треба поводитися пристойно, - відповіла Вероніка.

         - А що тоді?

         - Він попросив мене стати його дружиною, - промовила дівчина, знову почавши істерично плакати.

           -Що?! – Оля так голосно це викрикнула, що у Вероніки заклало вухо від цього. - Я зараз приїду до тебе, - заявила Невська в трубку. – Нікуди не їдь.

         Дівчина хотіла сказати, що не треба цього робити, але Оля уже не чула слів подруги, оскільки виключила зв'язок, направившись із своєї кімнати до гаражу із твердим наміром поїхати прямо зараз до дівчини, котра потребувала її підтримки, незважаючи на таку пізню годину.

        Добравшись до квартири подруги на щастя дуже швидко через те, що машин у нічному Києві майже не було, вона увірвалася всередину, вимагаючи подробиць того, як це її батько попросив дівчину вийти за нього заміж. На щастя Вероніка уже не плакала і тому витирати сльози подрузі не довелося.

          -Як це так сталося, що мій тато тобі освідчився? – запитала Оля подругу після того, як вони зручно вмостилися на канапі.

          - Він не освідчився, а правильніше сказати – запропонував мені стати його дружиною , - поправила Вероніка свою названу сестру.

           - А в чому різниця? – не могла збагнути Оля слів дівчини. – Як на мене, то це одне і те саме.

           - Ні, Олічко. Освідчуються чоловіки жінкам, коли вони їм зізнаються в своїх пристрасних почуттях, в коханні! А твій батько запропонував мені стати пані Невською, до речі твоєю мачухою виключно із тверезих міркувань. Тут любов’ю навіть не пахне! Та й звідки йому мене любити? Він же стільки часу мене терпіти не міг! Про яке кохання ми говоримо.