Коля і Оля

Частина 48

 

 

        - Та я би краще себе пристрілила, аніж знову зробила те, що тоді помилково тобі дозволила із собою зробити, будучи ще наївною дівчинкою, - відповіла натомість Оля, брешучи йому, і змушуючи себе у це повірити.

      - Але у ту ніч на пляжі шість років тому я чомусь не відчув, що ти сильно соромилася, дозволяючи мені усе це з тобою робити! А ще саме цього ти так хотіла після мого виступу. Ти благала мене тебе взяти, прижимаючись до мого тіла, як остання сучка, котрій не сила було уже терпіти, тому що між ногами у тебе так чесалося, що ти готова була із соромом чи без нього благати мене зробити з тобою усе те, чого тобі так кортіло!

       Оля швидко дала ляпаса нахабі, відчуваючи і сором і гнів одночасно. А ще відчуваючи нестримне бажання крикнути йому, що він правий. «Ох, який він був правий!»  - пронеслося у її думках. Та натомість вона знову замахнулася рукою аби дати йому ще одного ляпаса за те, що він посмів їй усміхнутися такою посмішкою, від котрої у неї підкосилися ноги, а очі його говорили  їй: «Ну-ну! Бреши собі бреши! Та мене ти не обдуриш. Я ж бачу тебе наскрізь. Читаю усі твої думки і бажання!»

        - І ти ще й як благала, - мовив Коля біля самого її вуха майже пошепки, схопивши дівочу руку на півдорозі до його щоки, щоб вона його знову не ударила.

     - Не вірю! – крикнула Оля, вириваючи долоню, проте їй це не вдалося зробити.

      - А коли я зроблю ось так, - він схопив її долонями за сідниці і прижав до себе так близько, що вона відчула усе його нестримне бажання до себе, - то ти повіриш?

       Одного цього було достатньо аби зруйнувати бар’єри, котрі закохані вистроїли між собою, щоб триматися на відстані  одне від одного. Почувши пристрасний дівочий подих і побачивши здивування у її широко розплющених очах, Коля накинувся на її пухкі губи, при відкриті, котрі ніби очікували на його поцілунок. Лава пристрасті вирвалася із жерла вулкана затоплюючи на своєму шляху усі перепони у вигляді тверезих доводів розуму, котрі твердили їм, що, можливо, варто було б зупинитися. Проте, вони їх уже не чули, віддавшись повністю своїм бажанням. А у них були вони тільки одними – якомога скоріше злитися у єдине ціле. 

 

 

       Розбудили Олю вранці сонячні промені, що падали на її обличчя. Вона стала мружитися, намагаючись розгледіти руку, котра обнімала її талію, пригортаючи її до чоловічого тіла, котре вона відчувала позаду себе. Моментально дівчина пригадала усе, що сталося минулої ночі. Це було так солодко і казково, що вона здихнула із жалем, що це уже все пройшло, закусивши незадоволено нижню губку, ніби капризна дівчинка, вимагаючи таким чином добавки. Оля потягнулася солодко, постогнуючи від солодких спогадів і усміхаючись собі, як задоволена кішка, котру вдало погладили по шерсті.

      - От мені цікаво, перед скількома щасливчиками ти так звабливо розставляла свої спокусливі ніжки, аби научитися такої майстерності? Ти, напевне, почала цьому вчитися ще за шкільною партою?! Замість теоретичних уроків займалася практичними заняттями?! Так? У мене кращої коханки за тебе ще ніколи не було, Олічко! Ні тоді, коли ми вперше з тобою кохалися на пляжі, ні навіть зараз, через стільки років після того. Мене дивує, як твій француз так довго терпить утримання поруч із такою Богинею кохання, як ти. Якби він знав, яка ти фурія у ліжку, то би не чекав першої шлюбної ночі.

        «І я не збираюся бути на сухому пайку, - пронеслося у нього в голові, - поки ми готуватимемося до весілля».

       - Це ж так по-дурному – утримуватися від сексу до весілля, - замість того сказав Коля, направивши свою руку до дівочого лона. - Тепер такого ніхто не робить. – Його рука зустріла опір у вигляді міцно зімкнених дівочих ніжок. - Слава Богу, на дворі двадцять перше століття!

        «На жаль, - подумала Оля, поки із її очей потоком текли гарячі сльози образи, - поки що тільки перед одним єдиним я так звабливо і із такою радістю розставляла ноги! Але я це виправлю, як тільки вийду заміж за Люсьєна».

          Вона вирвалася із чоловічих обіймів, вистрибнувши із ліжка  і швидко стала збирати свої розкидані речі по кімнаті. Коля із цікавістю став спостерігати за діями дівчини, не розуміючи, що на неї найшло. Надівши всі приналежності нижньої білизни, котрі Оля найшла на підлозі, вона покинула кімнату, де провела такі солодкі миті кохання і насолоди. Сльози застилали їй погляд, тому вона ніяк не могла найти плаття. Аж біля вхідних дверей дівчина помітила білу тканину. Так, саме тут Коля стягнув із неї її плаття, і вона йому це дозволила ще й із таким задоволенням. Натягнувши на себе його, вона стала шукати другий шльопанець, котрий так і не змогла знайти по дорозі сюди. Проте, припинила пошуки так, як помітила у коридорі чоловіка, котрий вийшов із спальні у чому мати родила. Глянувши в останнє на таке звабливе і спокусливе тіло і обличчя Горського, вона зрозуміла, чому він себе називав Дамським Звабником. Оля, відкривши двері, так і вибігла у одному шльопанці, тому що більше не сила було їй бачити його.

 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше