Коля і Оля

Частина 28

 

 

Коля сидів за барною стойкою із елітним віскі в руках, котре бармени позбирали із недопитих стаканів, келихів , рюмок світського бомонду, котрі щовечора і щоночі залишають «сльози» на самому дні склянок. Він можливо би і міг собі дозволити купити цілу непочату пляшку найдорожчого коньяку чи віскі, проте після цього би залишив без харчів і їди своїх бабусю і донечку на кілька довгих місяців. Та й крім того зараз він економив кожну зароблену копійку, щоб назбирати якомога швидше на операцію для Зоїньки. Тих грошей, що назбирали благодійні організації для його донечки, хватить хіба що на саму операцію. А потрібно ще заплатити купу бабла на перебування і утримування у клініці, медсестрам і анестезіологам,  за самі медичні препарати і ліки.

-Ей, пацан, чо тут киснеш на одинці? – запитав Ваня, підсівши до друга біля стойки. – А зрозумів, ти набираєш певну кондицію, аби краще потім рухати своїм задком перед клієнтками! Даню, ливкни мені трішки того ж, що і наш Миколай глушить! – попросив він у бармена.

Молодий вісімнадцятирічний юнак швиденько виконав прохання колеги по роботі.

-Спасибі, малий, - подякував охоронець, взявши бокал в руку.

-Ваня, до мене сьогодні прийдуть друзі. Пропустиш їх?! – попросив юнак про послугу у колеги.

-Запросто, - погодився охоче Ваня. – А їм хоч по вісімнадцять уже є?

-Та майже, - став лукавити юнак. – Без кількох місяців якраз вісімнадцятка.

Даня відійшов від колег у підсобку.

-Ці мені малолітки! Нє, аби за книжками сидіти і розуму набиратися з них! Замість цього дивляться всіляку порнуху на сайтах, а потім тиняються по вулицях в надії з кимось всьо то перепробувати.

-Ваня, чим дорослі чоловіки, такі як ми, скажімо, з тобою  відрізняємося від ось цих пацанчиків, котрі хочуть вкусити трішки цього дорослого життя? – запитав Коля, поставивши пустий бокал настойку. – Хоч сказати, що ніколи не дивишся на голі зади і сіські по компі, або не увиваєшся за якоюсь хвойдою, аби вона тобі відсмоктала?

-Ніколя, ти такий стаєш придурок, коли напиваєшся?! – розсердився Ваня на друга. – Як скажи мені у тобі уживаються дві такі різні людини? Ти то пухнастий, як кошеня буваєш, а буваєш іноді злим, як самий чортяка! Хоча останнім часом, я помітив, що ти все частіше і частіше перекидаєшся у вовкулаку із іклами і із чорними очима, щоб відлякувати усіх, хто тебе все ще любить. Розумію, що ти втратив жінку і ця ще операція на голові у тебе. Проте, не можна так далі жити. Ти скоро станеш гаркати і на своїх рідних.

-Я знаю, Ваня, - мовив сумно Коля. – Проте нічого з собою зробити не можу. Мене так бісять всі ці гламурні дамочки, котрі приходять, аби повитріщатися нам мій голий зад, і аби пощипати і помацати мене за всі мої випуклості!!! Ненавиджу!

-Кого? Жінок чи цю довбану роботу?

-А би збрехав, якби сказав би, що мені не подобається, коли на мене витріщаються сотні жіночих очей, милуються моїм тілом і уявляють, як я їх трахаю десь в темному куточку клуба! Крім того за ще й мені платять бабосики! Але іноді таке на мене находить, що хочеться всіх цих похабних шльондр взяти за їхні патла, і відвести їх додому, до їх чоловіків і дітей, де і є їх місце.

-Ой, Колю, ти такий романтик! Наш світ вже давно потонув у розпусті. Ти з цим нічого вдіяти не зможеш. Тому змирися.

-Я все розумію. Але коли представляю, що через десять, п'ятнадцять років і моя Зоїнька виросте, і я змушений буду випустити її у цей брудний світ, то мною починає сіпати. Хочеться щось зробити, аби вичистити весь цей бруд з вулиць …

-Я тебе добре розумію, Колю. Але ти пойми, що не всі баби – суки! Є у цьому аморальному болоті розпусти і порядні жінки і дівчата. Просто треба бути більш уважнішим і уміти розпізнати у якійсь «шльондрі», - як ти всю жіночу половину людства милозвучно називаєш, - чистий алмаз, пристойну, порядну цноту.

-Ваня, думаєш, я цього не роблю. Просто скільки не дивлюся – не бачу я цієї чистоти і порядності у жодній бабі! Сучасні малолєтки уже в тринадцять, дванадцять років спішать пізнати дорослу сторону життя. Про яку чистоту ти говориш?! Це страшно! Куди наш світ котиться?!

-А поки будуть такі козли, котрі цих малолєток, як ти виразився, знайомлять у такому ранньому віці із дорослою стороною життя – буде наш світ котитися все глибше і глибше у страшну, чорну прірву, із котрої вирватися дуже важко.

-Ей, колеги, про що базар ведете?! – почули чоловіки голос Ігора, напарника Вані, котрий похлопав їх по плечам руками. – Даню, ливкни і мені трішки бухла, - попросив він юнака.

-Дискутуємо на тему чистоти і невинності жіночої статі! – відповів Коля, зробивши ще один ковток.

- Дякую, малий, - подякував Ігор бармену, котрий поклав перед ним стакан. – Ого! Так у мене особливе ставлення до жіночої половини людства. Я вам зараз повідаю, - відпивши кілька ковтків.

-Та знаю, що ти ненавидиш усіх баб і вважаєш їх усіх шалавами, - сказав Ваня.

-Нє, ти помиляєшся, братан, - продовжив Ігор, скривившись від гіркого напитку, котрий розлився теплом по усьому тілу. – Жінки діляться на порядних панянок і на сучок. Зрозуміло, що вічно цнотливими вони не можуть бути, тому що би весь світ виродився, якби навколо бігали одні незаймані дівки, і нікому би із чоловіків не давали! Я говорю не про це. І ми би без них стали лізти на самих собі подібних кобелів.

-Гарно сказано, брателло! – хлопнув Ваня колегу по плечі.

-Я веду до того, що справжня чистота будь-якої жінки ховається не між її ногами, а ось тутечки, - Ігор постукав долонею по серці, - у її доброму і милосердному серці.

Друзі пороззявляли роти, мовчки спостерігаючи за товаришем, від котрого вони аж ніяк не очікували почути таких хвалебних слів у сторону жінок.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше