ЗА_МОТИВАМИ

За мотивами вірша Сергія Сонника 
"Пружині подібно..."

Пружині подібно свідомість вібрує ув оберті.
Б'є вид особливих життєвих енергій ключем,
Очищує авру від вроку космічним яйцем,
Яке уособлює створення світу в динаміці.
Миттєвості долю складають в всесвітній кераміці,
Де глиняні глечики мають вміщати буття
Та першооснова зароджує в нас почуття.
Спіраль ДНК зберігає усю інформацію
Про кожного з нас особисто. Чи маємо рацію,
Коли ми втискаємо в рамки безмежність думок?
В епоху вселенських дощів мав напругу струмок
Натхнення. Сам Бог, віршувавши на тлі символічному
У просторі-часі своїх існувань, ув одвічному
Збирає краплини, створивши життєвий ресурс.
В спіральному русі у вічність позначено курс –
Пружині подібно свідомість вібрує ув оберті.

26.01.2020

~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ 

Пружині подібно...
Сергій Сонник

Пружині подібно стискається аура праною.
Світогляд в екстазі —  горить колумбарій світів.
Всі кажуть, що попіл безсмертний, а час поготів.
Все вічне насправді відсутнє, бо мертва динаміка
У тому, що вже не миттєве... Людина — кераміка,
Бо створена з глини, окріпла в багатті життя,
Як горщик, в який молоком налили почуття,
Що змішане з кров'ю — таємна у ній інформація
Про кожного з нас особисто. Думок в ній пульсація,
Що серце спроможне читати, як Зошит Віршів,
Написаний Богом в епоху вселенських дощів —
Наш Всесвіт краплині подібний тоді був... Утопія!..
У просторі-часі моє існування лиш копія
Чужих існувань, що спалили життєвий ресурс.
Лечу, як ракета, у вічність, не змінюю курс —
Пружині подібно стискається аура праною...

2020

––––––––––––––––––––––––––––––

Початковий варіант (експромт за мотивами вірша Сергія Сонника "МЕТЕЛИКОВИМ МАРЕВОМ...")

А потім зійде марево омріяною казкою –
Сріблястії метелики запурхають вгорі.
Зима на зміну осені тваринкою пухнастою,
Грайливою, веселою поселиться в дворі

Та й буде пестить лагідно думки, що квітом стеляться,
В обійми пригортаючи ментолову цвітінь.
Стрічками білосніжними опутає хурделиця
Дерева, що похиляться в полоні сновидінь...

Пестливою тваринкою зима, стрічками граючись,
Намуркає натхненності морозу-казкарю,
Той намалює розповідь, у сутінках ховаючись,
На вікнах про різдвяную казковую зорю...

І дивлячись закохано, на мрії багатіючи,
Красою неймовірною насичуючи світ,
Душа-метелик, мареву казковому радіючи,
Здійснить в життя безмежнеє свій зоряний політ.

Осінь - 2018 (десь жовтень-листопад)

Редагований варіант (для доньки)

Зійшло на землю марево омріяною казкою –
Сріблястії метелики запурхали вгорі.
Зима на зміну осені тваринкою пухнастою
Прийшла та оселилася у нашому дворі.

І дивлячись закохано, на мрії багатіючи, 
Красою неймовірною насичуючи світ, 
Душа-метелик, мареву казковому радіючи, 
Здійснить в життя безмежнеє свій зоряний політ.

11.12.2018

~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~

МЕТЕЛИКОВИМ МАРЕВОМ... 
Сергій Сонник

Метеликовим маревом, метелицею жовтою,
Закручений у осені, танцює листопад.
Зриває з віття листячко, укрите позолотою,
Що падає, кружляючи, неначе зорепад.

І гаснуть листя-зореньки у дзеркальцях калюжності,
Що кришталем осипались з ухмарених небес,
А сонце сивим променем в холодності примруженій
Буває, прочалапає калюжами, мов пес.

І поки ще взолочені дерева напівсплячії,
Ще бачать віддзеркалення в люстерках тих калюж,
Та засинають згадками про пустощі дитячії,
Що зігрівають сонячно старезність їхніх душ.

А в снах вони –  з лелеками, які летять до вирію,
Дерева ті щоосені бажають відлетіть…
Але бажання їхнєє назавжди є лиш мрією,
Солодкою-солодкою, якою варто снить.

І через ніч розвидниться, заквітнеться все інеєм
По травах ще не скошених — ментолова цвітінь.
А, може, і задмухає мороз льодяним віялом,
Замінить золотавую на білу заметіль…

(від 1998 року.(обробка 20.12.2006.))
...вірш дуже старий, друкую майже таким, яким він народився))...