ВІРШІ 2023 р

Ніби кішка...

На вагах – твої міркування... і на гойдалці – почуття...
А мені – скупі римування... дрібка відчаю й каяття...
Бач, не сплю, бо віршую... Зимно... що надворі... що на душі...
То гальмує... а то нестримно час долає знов рубежі...
Ніч байдужа до того птаства, що у вирій десь подалось...
Бо полює тутешніх... Пастка... Вже піймала, мабуть, когось...
Бач, не маю білої шубки... смолянисте моє вбрання...
То пригріюся біля грубки... то іду кудись навмання...
Ніби кішка прусь на верхівку, що тримає небо в саду...
Все шукаю згублену зірку... та навряд чи її знайду...

03.01.2023

Ніби кара...

Ця хворобливість... ці страждання... ніби кара...
Але... то є така собі звичайна карма...
Праворуч поштовх... коливання в грудях... зліва...
Біль в осередку серця... надчуттєва злива...

А вірші... символи яких пройшли крізь пекло...
У світі цьому мають виткуваті стебла,
Де у рядках напівпрозорі квітнуть мрії...
А між рядків... палке суцвіття теургії...

Оця вразливість... має наслідки пекучі...
Та благо... все у цьому світі є минучим...

07.01.2023

Солоні нотки

Солонуватий присмак новоріччя –
Немов сільни́цю перекинуто зумисно,
Аби звести весь помисел у відчай,
Де я збиратиму із розпачу намисто...

Гірчать й солодощі, бо забагато,
Мабуть, у тих крихких солодощах солодки...
Тягуче соло та пливке легато –
Мав навіть дощ в святочні дні солоні нотки...

07.01.2023

Події розгортаються...

Події розгортаються, стають життєвим струсником.
Думки переплітаються, зав'язуються вузликом.
Мої понадчутливості під час стають гострішими.
Чи з Божої я милості сповита горе-віршами...
В напівпрозорім савані душа мандрує хмарами,
Пристанища у гавані жадає поміж марами.
Події розгортаються – загальні з особистими –
В думках переплітаються, чіпляються намистами
На шию сьогоденності та на зап'ястки дійсності
Кайданами нужденності у чиннику імлистості...

20.01.2023

У небі бликають Стожари

У небі бликають Стожари.
Навколо темно.
Поснулий ліс весною марить,
Вклонившись земно.
Але зима б'є у литаври
Таки системно –
Збирати почесті та лаври 
Жадає денно.
У небі бликають Стожари.
Навколо темно.
Ймовірно ко́лесом сансари
Керує демон...

24.01.2023

Обумовлена свобода

Де є́ оті ві́льні по-спра́вжньому лю́ди?
Таких не знайдеться, шукай хоч усюди.
Усі ми від чо́гось та ко́́гось залежимо,
Невільники плоті кармічно-обмежені.

А місяць такий надзвичайно-магічний,
Той погляд сяйливий доволі незвичний –
Землі біополе в процесі оновлення.
Мав право на вибір свобод обумовлених

Знедолений дух в оболонці свідомій,
Але опинився у пасці натомість, 
Де місяць латає поранену ауру
Скорботній планеті під саваном трауру...

31.01.2023

Ритмічний малюнок вірша:
- / - - / - - / - - / -
- / - - / - - / - - / -
- / - - / - - / - - / - -
- / - - / - - / - - / - -

Розуміння поза межами

Розуміння поза межами. Умовністю
Колективне сприйняття модифіковано, 
Чим спотворено картину майже повністю –
До кісток усі прошарки інфіковано.

Викривляються ідейні стьожки абрисів,
Розкладаються на атоми поцінності,
Бо сучасне трактування життєнарисів
Набуває руйнівної інтенсивності.

Розуміння поза межами. Приречено
На заклання людство йде немов зомбоване.
Один одному чи то собі перечимо,
На всі боки розкидаючись прокльонами?

Біс керує колективною свідомістю.
Хтось шукає у недоїдках поживності,
Чим спотворює картину майже повністю,
Бо віддався чорторию одержимості

І тепер вдає із себе аналітика,
Тільки робить це напевно по-звірячому.
Я ж мовчатиму, бо то безглузда витівка –
Розтуляти очі кожному незрячому.

Хтось у судженнях впадатиме у крайнощі,
Корабель осатаніло в штор гойдаючи.
Розуміння поза межами – не радощі, 
Бо пітьма руйнує світ, часу не гаючи.

Відчуваються посилені вібрації,
Що підтримують світогляд попри істини.
От таке воно єство глобалізації..!
Чи не є сукупність явищ передвістями..?

15.02.2023

Закидайте мене капцями...

Закидайте мене капцями,
Якщо це не апокаліпсис*.
Доля сита псевдотанцями,
За поділ в яких хапає біс.
З вітряками хтося бореться
І вдає із себе воїна.
Від шуліки гине горлиця.
Накладна у дідька згоїна*.
Суперечливими фактами
Радо живиться невігластво. 
Накиває розум п'ятами,
Активуючи пітьми єство.
Світова містифікація
Жартома керує натовпом.
Де суцільна деградація,
Зло не викурити ладаном.
Набирає швидкість колесо
І летить у прірву возик наш.
Хтось висловлюється голосно –
Хоч у вухо бгай, слух ріже фальш.
Над усім панує арідник*,
Бо створив у душах лігвище.
Чи знайдеться врешті праведник,
Що припинить кляте ігрище...
Доля сита псевдотанцями,
За поділ в яких хапає біс.
Закидайте мене капцями,
Якщо це не апокаліпсис.

20.02.2023

АПОКА́ЛІПСИС (грец. ἀποκαλυψις – відкриття, одкровення, об'явлення).
*ЗГО́ЇНА (діал.) - шрам.
*А́РІДНИК (діал.) - злий дух; чорт, дідько.

Земля втомилась від знемоги...

Земля втомилась від знемоги,
Вітає всіх з теплом прийдешнім.
Усім єством смак перемоги
Відчути хочеться нарешті...

Коли нарцисово-тюльпанний
Розстелиться в садочку килим,
Зітруться сумніву кайдани,
Уздовж дороги ляжуть пилом.