Розділ 20

Доставивши Кривопальцева додому, Живов повернувся до себе. Пройшовши на кухню, він подивився на годинник, який показував початок четвертого, сумно зітхнув і, клацнувши тумблер чайника, замислився.
У Євгена не йшла з голови постійна згадка Олегом якогось Лікаря, який прямо вчепився у свідомість друга, наче кліщ. Випадки дистанційного гіпнозу та підпорядкування своїй волі були описані раніше. Взяти хоча б тих самих Лонго, Кашпіровського та Чумака. Усі три особи позиціонували себе як екстрасенси та цілителі.
Проте. Якщо розглядати сеанси тих же Чумака та Кашпіровського як можливість дистанційного гіпнозу та підпорядкування індивіда своїй волі, виходить дуже цікавий факт. Виходить, що є хтось, який називає себе «Лікарем», який на відстані, за допомогою інтернету та телевізійних каналів, гіпнотизує людей.
З якою метою це все? Враховуючи ті слова, які говорив Олег, який щиро вірить у правильність поведінки та точку зору Лікаря, можна припустити, що це робиться для резонансу.
Той колосальний резонанс, що виник за часів Чумака та Кашпіровського, мав масштаби держави! А тоді крім газет, радіо та телебачення більше не було жодних засобів масової інформації. І була цензура! Живов чудово пам'ятав, як рубалися телефільми, спектаклі та передачі лише через те, що комітету з цензури не подобався той чи інший кадр у наданому відео.
Зараз же свобода слова, помножена на вседозволеність у доступі інформації і зведена в квадрат будь-якими блогерами, ЖЖ-особами, онлайн-лікарями, тощо…
Раптом пролунало клацання – Євген аж здригнувся. Чайник закипів, різким звуком сповістив про готовність окропу для заварювання.
Вставши з-за столу, Живов додав заварку в чашку і залив окропом. Повернувшись, уже з чашкою, за стіл, Євген раптово широко розплющив очі – він згадав недавню розмову з Корснєвою!
Ця нова лікарка, гарненька руда дівчина, Аліса Корснєва, приходила до нього кілька днів тому і розпитувала про Бетлемську клініку. Нібито для якоїсь статті, або чогось такого. А може вона теж помітила дивну поведінку Кривопальцева і вирішила дізнатися більше деталей? Але, зачекайте, тоді б Аліса цікавилася нападами чи зміною свідомості?
Може, Корснєва знає те, чого ще не знає Євген?
"Так, давайте розберемося" - Живов задумався. Якщо прокрутити ту розмову знову, але з акцентом на події, про які вже знає Євген, що виходить? Виходить, Лікар, який веде свою мерзенну гру з Олегом, якимось чином пов'язаний із Бетлемською клінікою. Але, як Живов знав, директором там зараз є приємна жінка на ім'я Маджелі Багалі. Вона аж ніяк не може бути тим зловісним Лікарем.
Отже, необхідно шукати відповідну кандидатуру у минулому Бедлама. Питання – наскільки глибоким може виявитися це минуле?
Живов схопився, мало не перекинувши чашку, і кинувся до кімнати. Через хвилину він повернувся на кухню, несучи в руці розкритий ноутбук, що завантажувався. Чи не шпурнувши його на стіл, завідувач психотерапії ледве дочекався, коли комп'ютер засвітиться. Коли це, нарешті, відбулося, Євген із запеклістю застукав пальцями по клавіатурі.
За годину копітких пошуків та тонн перелопаченої інформації Живов відкинувся на стільці та зітхнув. З екрану ноутбука на нього дивилася фотографія доктора Чарльза Ейзенхорта, директора клініки Бетлема з 1888 по 1999 роки. Судячи з кількох відкритих статей, Ейзенхорт уславився швидше науковим світилом і винахідником, ніж лікарем.
Згідно з інформацією, Чарльз Ейзенхорт розробив препарат, який дає змогу збільшити тривалість життя. Інакше, яким чином йому вдалося б обіймати посаду директора понад сто років? Дивно, що цієї інформації практично не було у вільному доступі. Начебто уряд Великобританії чітко стежив за цим, не дозволяючи поширювати відомості про геніального вченого за межі рідної країни.
«Варто покрутити цього геніального лікаря з різних боків. Може, він не такий геній?» - Це були останні думки Живова, перш ніж він вирушив спати.