Розділ 16

Максим Квітка мовчки дивився на екран телефону Аліси після закінчення відео новин пожежі в Бетлемській клініці майже двадцять років тому. Чай розповсюджував приємний аромат, пара кільцями піднімалася вгору і приваблювала зробити хоча б ковток. Але Максимові було не до цього, він прокручував у голові фрагменти подій із різного часу.
Кошмари Корснєвої і постать доктора з її кошмарів, дивний директор Бетлемської клініки та його методи лікування в п'ятдесятих роках двадцятого століття, незрозумілі появи пацієнтів у Бедламі тоді і небажання говорити про деяких з них зараз – усі ці події кружляли в голові Максима, ніби маленьке колесо.
- Максиме? - голос Аліси долетів до Квітки, немов крізь товщу в'язкого кисілю. Молодий чоловік повернув голову і витріщився на Корснєву.
- Нам треба зрозуміти, чому це все тягнеться з минулого сторіччя. Саме тоді, після появи цієї пацієнтки, Еліс, все почалося. - Квітка зробив невеликий ковток чаю.
- Ти думаєш, все тягнеться звідти? – із сумнівом запитала Аліса. - Мені здається, це почалося раніше, набагато раніше.
- Ми маємо це з'ясувати. У будь-якому випадку нам потрібно більше інформації. - Максим поколупав «мак-енд-чіз», відправив у рот невелику порцію, потім продовжив. - Мені здалося, що шановна Багалі не дуже зраділа, коли ми почали ставити питання щодо Еліс.
- Ти теж це помітив, правда? – Корснєва підвела очі на Квітку. У уважних очах Максима хлюпала задумливість і наполегливість. Склалося враження, що Квітка готовий - будь-що - докопатися до істини. — Нам би більше дізнатися про цього лікаря, Чарльза Ейзенхорта. І бажано – не зі слів нинішнього персоналу Бедлама, чи очевидців подій… – Аліса замовкла, обмірковуючи думку.
- Якщо ти сумніваєшся у достовірності інформації від самих очевидців, що нам залишається? - Здивувався Максим, допиваючи чай.
- Нам потрібна інформація від тих, хто не зможе брехати, тих, хто видасть нам події минулого без жодних змін.
- Боюся, подруго, це неможливо. – посміхнувся Максим. – Будь-яка людина спотворює ті чи інші події, свідком яких вона стала. Навіть якщо він цього не бажає. Психіка і сприйняття того, що відбувається, - дивна штука. Взяти хоча б біблійні тексти.
– А що з ними не так? - Підняла брови Корснєва.
- Ну, згідно із визнаними фактами, вони були записані лише через кілька поколінь усних переказів тих подій. Ось і уяви, скільки всього було втрачено, додано та трансформовано за ці сотні років? Люди – ті ще казкарі.
- А я не казала, що нам потрібно шукати інформацію про Бедлама у людей, - хитро посміхнулася Аліса і глянула на Максима.
- Тобто? Не з собаками ти ж пропонуєш спілкуватися? – здивувався той.
- Ха-ха-ха, Максе, ти смішний, коли не помічаєш очевидного! - Розсміялася Корснєва. - Не з собаками, це точно. Але нам допоможе огляд місця, де був кабінет Ейзенхорта. До переїзду Бедламу.
- А ти ж маєш рацію! - ляснув себе по коліну Квітка. – Ми оглянули лише територію сучасної будівлі Бедлама! А вся інформація, що сягає корінням за часів задовго до появи Еліс, може бути там, де стояла будівля Бетлемської клініки раніше!