Розділ 23

Аліса налила у склянку води і, відпивши, подивилася в очі Квітці.
– Я згадала одну деталь. Коли я дивилася на фото цього лікаря, то за його плечем на стіні виднівся логотип.
– Логотип лікарні? - Стрепенувся Максим, мало не перекинувши чашку.
- Мабуть, не можу точно сказати. Там були літери, "B" і "R". За ними, як щит, була зображена ще одна літера, більше схожа або на M, або на H.
- Чудово! Це може бути основною зачіпкою, і, швидше за все, саме це змушувало тебе пригадати твою підсвідомість…
- Макс! Я не божевільна! - зірвалася на крик Аліса.
- Вибач, твої видіння. Звичайно, ти не божевільна. Давай пошукаємо інформацію, володіючи новими даними. Тягни сюди ноут.
За півгодини Квітка жестом покликав Алісу, яка метушилася за столом, споруджуючи дивного вигляду маленькі квадратні бутерброди, пришпилені зверху шпажками. Скинувши рукою всі шпажки, дівчина буквально стрибнула до ноутбука.
- Дивись! - Він вказав на розгорнуте на весь екран зображення. Глянувши на нього, Аліса завмерла – перед очима був той самий логотип, що й на стіні за плечима лікаря! На логотипі зображувалися три літери - "B" "R" "H". «B» і «R», немов головні в цій трійці, були на видному місці, а за їхніми спинами, немов на варті, стояла величезна, більше разу на два «H». Все це було на тлі сонячних променів та трохи видозміненого зображення англійської корони.
- Це точно той логотип, Максиме. Я впевнена! – Аліса не могла відірвати погляду від світлини.
- Ну і відмінно! Тепер ти можеш зі спокійною душею збирати розсипані тобою штуки, – засміявся Максим.
- Чого? - Здивувалася Корснєва. Потім пирхнула. – Ці «штуки» називаються шпажками, між іншим, зрозумів, розумник?
- Щодня дізнаєшся щось нове, - Максим знизав плечима, читаючи інформацію.
- Ну, звичайно ... - Буркнула дівчина, але все ж, нахилившись, почала збирати шпажки, що розлетілися по всій кухні. Так як з фігурою і пластикою у Аліси все було в порядку, їй не довелося опускатися навпочіпки, її гнучкість дозволяла робити це на прямих ногах.
Відірвавшись від читання, Максим скосив очі на Алісу, що схилилася навпіл. Вигляд відкривався пікантний. «Ех, гарна Аліса, та не вийшло!» - промайнуло в голові у хлопця і він, зітхнувши, поспішив відвести погляд і продовжив читати.
Коли шпажки були зібрані, а бутерброди з'їдені, Максим відірвався від екрану ноутбука і із задерикуваним блиском в очах подивився на Алісу.
- Знаєш, подруго, а тепер ми хоча б в курсі, що це за будівля тобі марить! Дивись! - І він розгорнув ноутбук у бік дівчини, після чого продовжив. – За тією інформацією, що я знайшов, виходить, що це логотип сумнозвісної психіатричної лікарні в Лондоні. Офіційна назва - "Бетлемська Королівська Лікарня". По-англійськи звучить - "Bethlem Royal Hospital". Ось тобі і BRH на логотипі.
– Бетлемська лікарня. Щось знайоме… – пробурмотіла Аліса.
– А ще медичний працівник! - Пожурив подругу Максим. - Гаразд, не парься! Історія цього закладу настільки величезна та жахлива, що всякі спогади про неї вирішили прибрати з вільного доступу. І лише загальні, менш шокуючі факти розміщені на просторах Мережі. Цю психлікарню в народі англійці, а потім і весь світ, прозвали Бедламом. Це слово ти точно чула.
- Це так. Але я думала, що це слово означає хаос, безладдя і гармидер, - здивувалася Аліса, відірвавшись від екрану.
- По суті так і є, - кивнув Квітка. – Слово «бедлам» стало загальним і стало з цими словами в один ряд, поповнивши їх кількість. Однак спочатку так називалася психіатрична лікарня.
- І що нам це дає? Чи є хоч якісь зачіпки?
– Нє-а. За тими даними, які знаходяться у вільному доступі, немає жодної згадки про божевільного лікаря, візуально схожого на твого жахариста. Є один варіант, який дозволить копнути глибше, але для цього у нас з тобою має бути більше часу. Та й мені треба домовитись із начальством.
- Так, стоп! – обурилася Корснєва. - Що ти вже вигадав, а ну, викладай! Бо налаштуєш зараз планів…
- Щоб дізнатися історію якогось місця, потрібно пошукати у книгах із бібліотеки цього самого місця. Нам треба їхати до Бетлемської лікарні.
- Чого? Ти пропонуєш летіти до Великої Британіі? - Здивувалася Аліса. Вона, звичайно, давно збиралася прогулятися вуличками Лондона, вдихнути аромат історії старої Англії, але не в такому вигляді! Не по психлікарнях екскурсії замовляти, справді!
- А чому б і ні? Ти була у Лондоні? Ось і я не був. Заодно і світ побачимо. Я думаю, декілька днів нам вистачить, щоб розібратися з цими питаннями щодо лікарів з вусами, а ще один-два дні залишаться на екскурсії.
- Я тільки влаштувалась на роботу, хто мені дасть відгулів на тиждень, алло! - пирхнула Аліса, допиваючи свій остиглий і вже несмачний чай.
- Візьми лікарняний, щось придумай. А то, відчуваю я, скоро ці видіння тебе насправді до лікарні відправлять. Так що не жартуй із цим.
На такі аргументи дівчина з відповіддю не знайшлась. Побалакавши ще трохи, вони пішли спати. Максим ліг на дивані у вітальні, зі словами: «Я спав і на виставлених у ряд стільцях, мені не звикати». Знизавши плечима, Аліса вирушила до спальні, з виразом злого наміру на обличчі потираючи руки. Вона планувала гостинно запропонувати йому ліжко в спальні, а сама одну ніч переночувати на дивані, але коли гість сам вибрав, то…
Максим не міг знати, що диван, хоч і виглядає добротно, але вже давно потребує заміни. Підгнили дошки та продавлені пружини рипіли при кожному русі, а іноді й кожному зітханні. Але поки хлопець не ліг на нього, він не зрозумів, наскільки безсовісно обвели його навколо пальця.