У палаті горіла лише лампа на тумбочці. На лікарняному ліжку лежала, приєднана до крапельниць, жінка. Глибокі зморшки вимили її обличчя, немов потріскане гирло висохлої річки, а запалі очі дивилися з згасаючою надією.
Підбігши, Аліса схилилася над старою і вдивилась у неї. Щось здалося дівчині знайомим. Обриси обличчя, колір зелених очей і лінія губ. Начебто Корснєва знала цю хвору, знала давно.
- Що з вами? - Схопивши мляву руку, Аліса промацала пульс. Ледве помітний, він складав не більше тридцяти ударів за хвилину, ніби життя майже покинуло це старе тіло. Раптом губи бабці заворушились, і Аліса почула голос.
- Алісо, згадай.
Корснєва готова була присягнутися, що губи старої вимовили інші слова, щось англійською, схоже на «Alice, remember», проте чула вона саме те, що чула: вмираюча стара благала її щось згадати.
- Що згадати? Я не розумію! - Дівчина з колотящимся серцем, стала оглядатися в пошуках того, чим можна допомогти цій жінці в даний момент.
- Згадай… - останнє слово зі свистом зірвалося з губ хворої, і вона завмерла. Рука, яку Аліса більше не тримала, безвольно повисла, а очі посмикнулися серпанком. Майже миттєво риси обличчя загострилися, викликаючи відразливе, лякаюче враження. Аліса закрила рота руками і стрімголов вибігла з палати.
#871 в Детектив/Трилер
#309 в Трилер
#591 в Фантастика
подорож у часі, психіатрична лікарня бедлам, героїня із надздібностями
Відредаговано: 04.08.2024