Кружляючи на кухні під динамічну музику дет-металу під час приготування вечері, Аліса непочула кілька дзвінків. Коли вона взяла телефон, щоб уточнити, яка погода очікується завтрашнього вечора – у неї якраз за графіком було чергування – дівчина нарешті помітила кілька пропущених від свого друга, Максима Квітки. Усміхнувшись, Аліса натиснула кнопку виклику і вимкнула звук у телевізорі, який через флешку програвав музику.
Через кілька гудків трубку зняли, і з динаміка пролунав низький вкрадливий голос.
- Привіт, Алісо. Ти чого трубку не береш?
- Привіт Максим! Тихо дзвониш – не чула.
- Смішно. Як воно? Чи є чим похвалитися?
- Так, я тепер повноправний медичний працівник "Очищення"! - Стримуючи тріумфування, повідомила вона.
- Все-таки взяли? – у голосі Максима було більше подиву, ніж радості.
- А ти сумнівався у моїх здібностях? - Своєю чергою здивувалася дівчина.
- Ну, як тобі сказати… Зараз майже всі влаштовують своє життя та кар'єру чи через зв'язки та гроші, чи через… Ну, ти розумієш. А оскільки ти дівчина моральна, з відсутністю капіталу та великих зв'язків, то сумніви були.
- Ось гад! – пирхнула Аліса. - Але тобі не вдасться зіпсувати мені настрій! Краще бери щось солодке та під'їжджай – мені є, що тобі розповісти з приводу «Очищення».
- Ось – віриш? - я б із задоволенням, особливо, якщо в тебе ще залишилася та чудова кава, якою ти мене пригощала минулого разу. Але! Сьогодні такий завал, що не до посиденьок, на жаль. Давай я тебе наберу за кілька днів, і тоді точніше домовимося про зустріч?
- Гаразд, тоді я піду далі мучити сусідів! - Легко погодилася Аліса.
- Як завжди, змушуєш їх слухати диявольську музику? – посміхнувся Максим.
- А то! Вони мені місяць спати не давали зі своїми дрилями, хай тепер хоч до дет-металу долучаються! Гаразд, бувай, бо в мене все згорить.
- Ага, я за кілька днів наберу, тільки тримай телефон при собі, а не в іншій кімнаті, як завжди.
- Так, так, домовились.
Натиснувши клавішу відбою, Аліса блискавкою метнулася до плити, волосся каскадом розсипалося по плечах. Аліса встигла вчасно: ще пару хвилин розмови - і дівчині довелося б їсти не добре просмажені шматочки бекону, а гумові устілки у вугільному пилу.
Повечерявши під філіжанку чорного чаю з бергамотом, Аліса попрямувала до кімнати, де ввімкнула ноутбук і закопалася в нього повністю.
#883 в Детектив/Трилер
#327 в Трилер
#603 в Фантастика
подорож у часі, психіатрична лікарня бедлам, героїня із надздібностями
Відредаговано: 04.08.2024