Розділ 2

Але нічого примітного не виявилося. Аліса, як і всі підлітки, що надивилася таких серіалів, як "Доктор Хаус" та "Клініка", розраховувала на щось схоже. На те, що у відділенні, куди її призначать працювати, буде завідувач і купка інтернів чи молодих лікарів, які демонструють як мінімум дружелюбність.
Однак нічого спільного з серіалами не було й близько. Прийшовши на своє робоче місце першого дня, вона побачила лише завідувача відділення. Ним виявився чоловік середнього віку – близько сорока п'яти років. Очі здавались невеликими карими намистинками, що глибоко сиділи в очницях. 

Олег Кривопальцев завідував хірургічним відділенням вже п'ятнадцять 
років, будучи всупереч іронічному прізвищу першокласним хірургом.
Жодних інтернів у Олега не було, і за розмовою з ним Аліса зрозуміла, що Кривопальцев не дуже любить будь-які компанії. Скудно пояснивши новому працівникові її обов'язки, завідувач пішов до ординаторської. Дивно було те, що тут, у «Очищенні», лікарі, які чергували вдень і вночі, мали свій особистий кабінет.

Цей факт спантеличив Алісу, але за тиждень роботи вона звикла і навіть знайшла позитивні сторони. З іншими лікарями та персоналом вона перетиналася вкрай рідко. Єдині постійні працівники, які, здавалося, жили у відділенні, – санітари Степан Ушаков та Андрій Дизелєв, якого у простолюді прозвали «Дизелем». Добрі і чуйні, санітари завжди були раді поговорити і частенько курили на сходах.

Через три тижні Кривопальцев підійшов до Корснєвої та сказав, що випробувальний термін закінчено, і він бере дівчину на постійну роботу. Приємна новина застала Алісу після нічної зміни, і вона у гарному настрої вирушила додому, відсипатись.