Розділ 4

Наступного дня, коли дівчата повернулися до квартири, їх охопило почуття затишку й легкого виснаження після вчорашнього марафону покупок.

— Ну що, починаємо? — Люсі простягла Кет чашку ароматного кавового напою і кинула погляд на купу пакетів, що займала половину вітальні. — Спочатку свічки! — додала вона з ентузіазмом.

— А я, мабуть, спершу займуся полицею, — відповіла Кет, злегка розтягуючи слова, ще не повністю прокинувшись після ранкового дзвінка будильника.

Пройшло трохи часу, і кімната заповнилася запахом полуничних свічок, теплим світлом від лампи й тихим потріскуванням складання меблів.

— Уявляєш, — почала Люсі, повертаючись від вікна, — вчорашній день був якось водночас таким спокійним і хаотичним. Я навіть не помітила, скільки книг я набрала!

— Ти не одна така, — сміючись, відповіла Кет, піднімаючи останній шматок полиці. — Тепер лишається питання: коли все це прочитати?

Вони обидві засміялися, відчуваючи, що попереду на них чекають не тільки нові книжкові пригоди, але й приємний час разом, затишними вечорами за улюбленими романами та новими ароматами свічок.

— До речі, — Люсі раптом згадала, — я записала нас на відкриття нової книгарні на вихідні. Кажуть, там будуть авторські зустрічі та цікаві знижки. Як тобі така ідея?

Кет кивнула, посміхаючись. Ще один день, ще одна книжкова подорож.

До відкриття книгарні залишалося ще два дні, тож часу вистачало і на роботу, і на розваги. Кет пішла до своєї кімнати, готуючись до зустрічі з першим клієнтом онлайн. Тим часом Люсі вирішила розпакувати всі покупки, зроблені для своїх творчих захоплень: фарби, папір, полотно, олівці та ще багато різних дрібниць. Книги вже прикрашали нову полицю, а свічки займали свої місця на робочому столі, полиці й прикроватній тумбі — вони тепер були всюди.

Люсі відчувала натхнення від нового житла. Вона відчувала свободу, тому вирішила, що перша картина, яку вона намалює, буде присвячена Кет. Саме вона підтримала Люсі в найскладніший момент, коли на неї одночасно звалився переїзд і розлучення з чоловіком.

Хоча, чи можна назвати переїзд "великим", якщо Люсі просто зібрала найнеобхідніше й поїхала? Вона не взяла з собою улюблені книжки, а багато одягу залишила в колишній квартирі.

Але зараз було важливо зосередитися на теперішньому, а не на минулому. Звісно, минуло ще недостатньо часу, щоб будувати нові стосунки чи відкривати свою студію, але Люсі вирішила насолоджуватися життям тут і зараз — разом із новою подругою в новому помешканні.

Дівчата вирішили,що ввечері,десь о годині сьомій,будуть зустрічатися на кухні.Щоб провести разом час:приготувати поїсти й подивитися фільм.

Кет провела три онлайн - зустрічі.Люсі почала творити.Ідея для написання картини вже є,тому треба перетворити її в реальність.Головне,щоб Кет раніше не побачили полотно.

— Як пройшли твої зустрічі?-із зацікавленням спитала Люсі.

— Все добре.У всіх такі різні випадки,іноді здається,що всі ці люди із різних планет.Ну когось домашнє насильство й дівчина не може взяти й піти.Ну когось розлучення і тяжко із цим справляється.Ой,вибач мені,будь ласка.-Кет не хотіла нагадувати Люсі про її вже колишнього чоловіка,а тому так спантеличелась.

— Нічого,все нормально.

— Ти із мамою вже говорила?

— Ні.Не знаю як це сказати..

— А де вона живе?

— Як не дивно,у Львові.Десь в центрі.Я до не навідувалась ще,з того моменту,як вона переїхала з Києва.

— Слухай,то може це шанс?Ну а що?Ти і зустрінешся з матір'ю,і побалакаєш з нею,розповісиш про того Майка.

Вони сіли перед телевізором, налаштувавшись на вечірній перегляд "Гаррі Поттера і в'язня Азкабану". Кет, затишно вмостившись на дивані, відчула, як усі тривоги поступово зникають у компанії подруги й старого доброго фільму.

— Обожнюю цей фільм, — сказала Кет, відкусивши шматочок піци. — Ти теж, правда?

— Звісно! Ця частина завжди мала щось особливе, — відповіла Люсі, не відриваючи очей від екрану. — До речі, це, напевно, найтемніша з усіх.

— Так, але тут стільки магії й атмосфери! І завжди нагадує мені про дитинство, — додала Кет, підкресливши свою думку ковтком газованого.

Перші кадри фільму перенесли їх у знайомий світ чарівництва.

— Глянь, яка атмосфера! — захоплено промовила Кет, коли на екрані з’явилися перші кадри похмурого лондонського вечора.

— Так, третя частина завжди вміла навіювати відчуття таємниці, — погодилася Люсі, налаштовуючи звук трохи голосніше.

Дівчата вже занурилися у світ магії, коли Люсі раптом кинула погляд на стіл із залишками піци.

— Як думаєш, це була гарна ідея — робити піцу самостійно, а не замовляти? — запитала вона жартома.

— Абсолютно! — Кет з ентузіазмом відкусила великий шматок. — Домашня піца, "Гаррі Поттер", затишний вечір… Що може бути кращим?

— Хіба що більше таких вечорів, — посміхнулася Люсі, притягнувши ближче плед. — До речі, хто твій улюблений персонаж?

Кет на мить задумалася, перш ніж відповісти:

— Сіріус Блек, однозначно. Він загадковий, і ця частина розкриває його з такої несподіваної сторони. А твій?

— Герміона, — не вагаючись відповіла Люсі. — Вона така розумна і завжди впевнена у своїх діях. Хоча Ремус теж мені дуже подобається.

— О, це вже хороший вибір, — усміхнулася Кет. — Мені здається, він якраз твій тип — мудрий, але з прихованими глибинами.