Розділ 1

— Я мрію про велику, простору та світлу квартиру з панорамними вікнами, наповнену безліччю квітів. Де в кожного з нас буде власний кабінет, а після роботи ми зможемо проводити час разом: вечеряти, сидячи один навпроти одного, прогулюватися парком та влаштовувати пікніки, — з натхненням промовила Кет.

— У нас все так і буде, обіцяю тобі, — відповів Майк, ніжно цілуючи її в чоло.

Кет відчувала, як сильно її коханий старається для їхнього спільного щастя. Проте проблеми на роботі кидали тінь на їхні плани щодо ремонту в новенькій квартирі з чудовим видом на озеро.

*Місяць по тому...*

— Майку, ти вдома?

Кет, прийшовши додому після довгого робочого дня, відчула незвичну тишу. Квартира була пустою. Майк мав повернутися з роботи ще годину тому. Він говорив, що у видавництві запланована зустріч із сучасною українською письменницею, яка нещодавно принесла свій проєкт до їхнього офісу. Телефон мовчав, виклики залишалися без відповіді. Неспокій розливався по тілу, змушуючи серце битися швидше.

— Агов, Джейку? Майк, випадково, не з тобою? — з легким тремтінням у голосі запитала Кет, намагаючись приховати тривогу, що роїлася в її душі, але зусилля були марними. Вона сподівалася, що хоча б найліпший друг її хлопця зможе пролити світло на його раптове зникнення.

—І тобі привіт. Ні, він не зі мною, — відповів Джейк із ноткою цікавості.

— Вибач, привіт, — зітхнула вона, зрозумівши, що занепокоєння взяло гору.

— Щось трапилося?

Кетніс розповіла Джейку про несподівану відсутність Майка, виказуючи свою стривоженість.

— Ого, це на нього не схоже. Якщо щось дізнаюся, обов'язково тобі повідомлю, гаразд?

— Так, дякую, гарного вечора, — відповіла вона, але відчуття неспокою не полишало її навіть після завершення розмови.

03:30

Кет раптово прокинулася від гучного звуку дверей, що з силою зачинилися. Злякавшись, вона схопила вазу — перше, що потрапило під руку, і обережно виглянула в коридор. Там стояв її хлопець, який десь "заблукав".

— Майк! Де ти був? Ти взагалі в собі? — ошелешено вигукнула дівчина, дивлячись на нього. Він був п'яний, дуже п'яний, ледве тримався на ногах.

— Кет, моя люба, — промовив він, мало не падаючи.

— О Господи, — прошепотіла Кет, узявши його за руки й потягнувши до спальні.

Вона зрозуміла, що зараз немає сенсу з'ясовувати стосунки — краще поговорити вранці. Хлопець упав на ліжко й миттєво заснув.

РАНОК

Дівчина стояла пригнічена, готуючи каву, її серце стискалося від болю через поведінку хлопця, яка глибоко ранила. Раптом, почувши за спиною кроки, вона різко обернулася. Побачивши Майка в такому занедбаному стані, їй стало важко стримати сльози. Після того, як вона наливала йому склянку води, Кет вирішила, що настав момент розставити всі крапки над "і" і поговорити відверто.

— Що це було вчора? Чому ти прийшов додому п’яним о пів на четверту ранку? Що з тобою коїться останнім часом? — Кет ледь стримувала сльози. Вона розуміла, що завалила його питаннями, але потребувала відповідей, багато відповідей.

— Ну, випили з колегами. З ким не буває?

— Ні з ким не буває! Бо нормальні люди дзвонять і попереджають, що затримаються, або принаймні чесно кажуть, що збираються пиячити з друзями! — Кет не змогла стримати емоції й підвищила голос.

— Добре, пробач. Вибач, я був неправий. Треба було попередити.

— Ні, Майку, цього разу твоє «вибач» не спрацює. Нам треба розійтися. — Кет ледь не завмерла від власних слів. Вона кілька разів уявляла цю розмову, але такий поворот подій навіть не приходив їй на думку

— Що? Ні. Кет, не можна так просто взяти й розійтися.

— Можна. Все можна.