Розділ 55 «У тунелі»

Після Вечірнього Тренування я стрімко помчала до Житлових приміщень. У запасі лишалися лічені хвилини, щоб привести себе до ладу, адже за чверть до десятої ми домовилися зустрітися з друзями в підвалі… Хлопці пообіцяли попередити Тіса, що ми будемо там і що нам конче потрібна його допомога. Про саму вечірку він нічого не знав — і, думаю, навіть не здогадувався, у що саме його втягнуть.

Бетті наполягла, що на вечірку треба причепуритися, і запропонувала нам з Еббою приміряти щось із її суконь. Я поставилася до цієї ідеї доволі скептично, зате Ебба майже одразу погодилася. А тоді Бетті ще й заявила, що сукні від «Ля Жюлі» створені саме для таких випадків і що тримати їх у шафі — це ледь не образа для самого Ля Жюлі. Хто це такий — вона, звісно, не пояснила, ніби це мало бути очевидним, та після такої промови я зрештою здалася.

Еббі дісталася чудова чорна коктейльна сукня в тонку білу вертикальну смужку, яка неймовірно їй личила: трохи вище колін, із прямокутним вирізом і невеликими рукавами-ліхтариками, оздобленими білим мереживом. Від лінії під грудьми тканина спадала вниз легким дзвоником, а низ теж був обрамлений витонченим мереживом. Дивно, але в цій сукні Ебба виглядала старшою на кілька років.

Мене ж Бетті вдягнула в легку небесно-блакитну сукню, що нагадувала стародавню туніку, з невеликим вирізом на спині. Плечі прикрашали позолочені декоративні вставки, схожі на погони, а на поясі був прилаштований витончений ланцюжок, який дуже гарно підкреслив талію.

Авжеж, я трохи знітилася, одягнувши її: тканина відчувалася незвично легкою й вельми чужою. Бетті вища, розкутіша і мала бездоганне відчуття стилю, та й почувалася вона в таких речах абсолютно природно. Я ж боялася, що сукня не сяде як слід, що виглядатиму незграбно чи почуватимусь скуто… але, на мій подив, вона підійшла майже ідеально.

Сама ж Бетті обрала коротку обтислу спідницю з дивного синього матеріалу, який вона називала «джинсом», і ніжно-попелясто-рожеву кофтинку з довгими прозорими рукавами. Волосся зібрала у високий хвіст, відкривши шию й плечі.

Еббі вона швидко зробила хитромудру зачіску — трохи недбалу косу набік, яка, втім, виглядала напрочуд гарно. Мені ж лише порадила розпустити волосся — і, як не дивно, я не стала сперечатися.

***

За чверть до десятої ми втрьох, мов справжні змовниці, обережно спустилися сходами в напівтемний підвал. Хлопці вже чекали там. Побачивши нас, вони ніби на мить завмерли, а тоді їхні обличчя освітилися дивним ореолом мовчазної радості й захоплення. За секунду всі, як один, розпливлися в безглуздо-щасливих усмішках, а в їхніх поглядах майнуло щось нове, геть незвичне... Кейл навіть не стримався — тихо присвиснув.

Бетті зухвало фиркнула, Ебба раптом збентежено опустила погляд, а я… я повільно ковзала очима від одного до іншого, вловлюючи кожну деталь.

Хлопці теж причепурилися, навіть Тіс. На ньому були темні штани, які я колись бачила на Реді, й чужа блакитна футболка з кумедним написом «Від бобра до бобра!» — і ця абсурдна фраза мимоволі змусила мене всміхнутися. Тіс насупився, але, простеживши за моїм поглядом, і сам не втримався від щирої усмішки.

Кейл виглядав збудженим: тупцяв на місці, щось шепочучи Пату на вухо, і вся його постать випромінювала нетерпляче передчуття веселощів. Світло-сірі штани з накладними кишенями й графітова футболка ідеально підкреслювали його фігуру. На футболці красувався напис: «Який дах не любить швидкої їзди?» — і звучав майже як його особисте гасло.

Блондин ковзнув до мене своїм фірмовим прижмуреним поглядом і підморгнув. 

— Після таких поглядів, 30-15, ти просто зобов’язана на мені одружитися! — реготнув він, повертаючи мене до реальності. 

Я лише задерикувато гмикнула й хутко перевела погляд на Патріка. На відміну від Кейла, він виглядав спокійним і врівноваженим. Світло-бежевий светр із V-подібним вирізом і темні класичні штани робили його образ стриманим, проте водночас елегантним.

 Він тепло всміхнувся, зустрівшись зі мною очима.

— Маєш чудовий вигляд, Ріко, — тихо пролунало у мене в голові.

Я ледь помітно відповіла губами: «Ти теж», — і щиро усміхнулася.

Останнім стояв Ред. Чубчик падав йому на очі, які він не відводив од мене. Його погляд був палкий, ба навіть таким, що обпікає — од нього по шкірі пробігли мурахи. Я ковтнула, змушуючи себе зосередитися на  його вбранні: чорна сорочка з закоченими рукавами, темні штани, трохи розкуйовджене волосся. Усе виглядало недбало — втім, саме ця недбалість і створювала його особливу привабливість. У цій простоті була його сила. Його стиль. Його свобода.

Я насилу відвела очі.

— Дівчата… — першим порушив тишу Тіс, злегка знітившись. — Мені здається, ви… е-е… не зовсім вдало обрали одяг для вилазки на заборонену територію.

— Справді? — лукаво всміхнулася Бетті й легко пройшлася повз нього, ніби навмисне демонструючи себе.

— Кришеня, — Кейл підступив до сестри й спробував непомітно смикнути її спідницю донизу, — у тебе не знайшлося нічого… довшого? І, бажано, менш прозорого, — кивнув на її блузку. — Не боїшся замерзнути?