3.1

Дорогою до його будинку вони їхали мовчки.

Зайшовши у своє подвір'я, Андрій одразу побачив Жульку, що мчала на нього. Поки собака  не почала стрибати та облизувати, хлопчик заздалегідь наступив на ланцюг, поки Лера не зайшла до будинку.

Дівчина не стала проходити у вітальню. Зайшовши до передпокою, вона сіла на стілець, поки Андрій пішов звати брата. Їй довелося чекати десять хвилин.

  -  Привіт Лера! - у передпокої з'явився молодший Златарев - Пашка. - Ти ж не проти, що я піду з вами?

- Я тільки за. Втрьох буде веселіше! - усміхнулася Лера.

Андрій був відсутній довше ніж вона планувала. Весь цей час Лера спостерігала як Пашка міряв передпокій кроками, щось бурмочучи собі під ніс.

  - Він там, що фарбується? - невдоволено буркнув Пашка, а потім голосно крикнув. - Андрюх, ти там заснув? Якщо ти за хвилину не з'явишся, ми підемо самі!

  Слухаючи репліки молодшого Златарева, Лера розреготалася. Після цього Андрій все ж таки з'явився в передпокої.

  - Не діставай! Інакше залишишся вдома! - пригрозив він, знявши з вішалки кепку, і начепив її на голову братові.

Пашці нічого не залишалося, як поправити її та разом з усіма вийти з дому.

* * *

- Ви йдіть, а я пізніше підійду. – сказала Лера, сідаючи на розстелене на траві покривало. 

Хлопці не стали з нею сперечатися, швидко скинувши верхній одяг і побігли до води. Вона ще деякий час дивилася їм услід. Зайшовши по пояс у воду, Андрій махнув їй рукою, кличучи до себе. Лера усміхнулася.

Коли вони відвернулися від берега, вона дістала з сумки підвішений на мотузці кристал та швидко одягла його на шию. Якщо Андрій дізнається, про її наміри точно почне відмовляти.

Перевіривши, настільки міцно вона зав’язала мотузку, Лера зняла через голову сарафан. Кулон добре сховався за рюшами закритого купальнику.

Востаннє вона була на річці два тижні тому. Тоді з ними була ще Люба. Варто їй тільки наблизитись до хлопчиків, як в обличчя полетіли бризги води. Лера верескнула, закриваючи очі. Через деякий час усі сміялися, поливаючи один одного водою.

Просто плавати їй спочатку не вдавалося. Відмовившись плавати навипередки через річку, Лера вимушена була стати суддею. Виграв на подив Пашка. Раніше першим торкався берега Андрій.

Коли вони пішли на берег засмагати, Лера, нарешті змогла приділити увагу собі. Сівши на мелену, дівчина опустила руки у воду. Коли вона це робила у минулий раз сталося непередбачуване – змінився стан води, і вона ледь не захлинулася.

Лера здригнулася відганяючи жахливі спогади. Але вони були занадто свіжими. Поки Андрій з Любою розмовляли на березі вона зайшла по пояс у воду. Їй хотілося швидше опанувати всі стихії, але не хотілося дотримуватися правил.

Пірнувши, Лера сіла на дно. Вода була не солона, тому вона могла спокійно сидіти і не виринати весь час.

Не розплющуючи очей, Лера спробувала уявити себе водою. Прохолода розливалася по всьому тілу. Дівчина відчувала, як сила води з кристалу перетікає у неї. Тепер вона була з нею одним цілим.

Коли Лера вже хотіла випливати, раптом відчула масу води, що давила зверху. Вона не змогла піднятися на поверхню.

Перелякавшись, дівчина розплющила очі та зробила ривок, але натрапила на щось тверде. Вода втратила свою плинність і стала схожою на бетон.