3. На річці

- Скоро, дуже скоро, я приїду! Як мені хочеться опинитися зараз на Аладеї! Мені тебе так не вистачає, Владе! Швидше б розпочалася школа.

Лера сиділа на ліжку, тримаючи обома руками кулю. Вона вже не вперше жалілася, як скучила та хоче до нього. Влад на це тільки сміявся, та казав, що також за нею скучив. Лера намагалася дзвонити йому кожного дня, але іноді він був зайнятий, і вона собі місця не знаходила. Від Мерліна конкретики було неможливо дізнатися. Він казав, що все в них добре. А так воно було насправді?!

У перший день на Землі Лера ходила з вологими очима майже цілий день. Тоді дідусь з бабусею дізналися про Влада. Хоча спочатку вони не повірили.

  - Мерлін піде до директора Резенфорда! Він не має сумнівів, що мене візьмуть одразу на третій курс. Будимо навчатися разом! – сказав він, позіхнувши.

- В тебе точно все добре? Ти виглядаєш виснаженим.

- Я багато сиджу за книжками. У нас навчальні програми відрізнялися. Не переживай. Вже скоро побачимося.

Найрідніший у світі голос щемив душу. Лера не знала куди діти себе від щастя. У неї вже добре вдавалося стримувати сльози. Тим паче він був правий – вони скоро побачяться. Якщо суд пройде на його користь…

Лера намагалась не думати про це, бо тоді вона починала себе накручувати. Побажавши йому спокійної ночі, дівчина зітхнула, поставивши кришталеву кулю на комод.

На початку Лера турбувалася, що Влад не знайде спільну мову з бабусею та дідусем. Але незабаром дівчина зрозуміла, що її побоювання зайві. Хоча вони спілкувалися мало, але залишили добрі враження одне про одного.

Відсутність Влада єдине, що псувало такі чудові канікули. Вона майже кожен день проводила у компанії друзів. Коли була погана погода Лера сиділа у Андрія вдома. Вони розмовляли, грали у комп'ютерні ігри. Часто з ними була Люба.

Місяць тому їх до себе запрошувала Ліза. Вони тиждень провели гуляючи історичним центром Львова. Після, разом з її батьками та сестрою на три дні поїхали в Очаків на Чорне море. Потім вони полетіли до якихось родичів у Норвегію, а Лера з друзями повернулася додому.

Відносини з Сонею теж налагодилися. Вона їх також запрошувала до себе. Лера саме думала над її пропозицією. Вона давно мріяла побувати у Венеції.

Загалом, Лера не сумувала.

Визирнувши у вікно, Лера побачила бабусю та дідуся, що сиділи на задньому дворі та перебирали помідори. У цьому році їх вродило багато. Леру сьогодні вони не просили допомогти, тому вона могла присвятити день собі. Ввечері або завтра вона мала перекрутити їх на томат.

Але Лера вже почала нудитися. Їй було нічого робити. Відкривши холодильник, вона пробігла по його вмісту швидким поглядом. Побачивши скляний глечик з компотом, Лера подумки подякувала бабусі. Літо було спекотним.

Допиваючи другу склянку, Лера раптом почула, як вібрує телефон у кармані літнього сарафану. По мелодії, що заграла після, Лера зрозуміла, що телефонує Андрій. Кутики її губ поповзли угору.

 -  Привіт.

-  Ти вдома? – пролунав веселий голос хлопця. - Тоді відчиняй хвіртку!

Посміхнувшись, Лера вибігла через двері на кухні у двір. Побачивши її, Амур вискочив зі своєї будки кинувшись їй під ноги.

- Не зараз!

Відсахнувшись від собаки, Лера завернула за ріг. Звідси було видно хвіртку. Не ховаючи посмішки, дівчина побігла до неї. І тільки коли вона відсунула засув, помітила, що взуття забула в будинку і тепер стоїть босоніж.

– Привіт, заходь! - ще раз привітавшись, Лера впустила друга у двір. - Ти просто так, чи з якоїсь справи?

  – Вдома було нудно. Ось і вирішив до тебе навідатись. – хлопець притулив велосипед до стіни гаражу, а сам сів, витягнувши ноги на лавці. – А Люба тут?

  - Ні, вона з бабусею поїхала на базар у Лозову! Мабуть, тільки ввечері вийде гуляти. – Лера вмостилася поруч, закинувши ногу на ногу.

Хлопець та  дівчина кілька хвилин сиділи під гаражем мовчки. Притуливши голову до стіни, Андрій задумливо покусував нижню губу.

  - Як там твій брат? – порушив мовчання Андрій.

- Наче все добре. Але сумніваюсь, що мені скажуть, як там насправді.

- Бо ти кинеш усе та приїдеш, щоб набити морду ерцгерцогині та її гвардійцям.

Лера тихо реготнула.

- Не виключено. Але це не означає, що я б не стримувала себе. Я ж не дурепа, щоб шкодити рідному брату. Зараза він сидіть за книжками. Вчиться…

  – Вчиться? Літом? – здивовано зігнув брову хлопець. – До речі, коли ти до них?

  - Не знаю! Мерлін сказав, що зараз не треба! У них там багато справ! Я відволікатиму!

- Ясно. – Андрія раптом зацікавили нігті на його руці. – Я приїхав взагалі не просто так. По дорозі прийшла ідея. Як ти ставишся, щоб сходити на річку, поплавати?

Лера завмерла від несподіваного питання.  Внутрішній голос благав дати позитивну відповідь.

  -  Хороша ідея! Зараз спитаю, якщо я непотрібна, то підемо! Заразом зможу потренуватися у родовій магії.

  - Супер, тільки сходимо до мене додому, я візьму деякі речі та Пашку! Ти ж не будеш проти, якщо він піде з нами? Йому одному нудно сидіти вдома!