15. Новий рівень гри.

- Хочу на землю. Я чув що там цікава гра. Багато місць для захопливих й цікавих мандрівок. Є на що подивитися і що дослідити.

- Куди саме? І в якості кого конкретніше хочете? - Запитала причудливої форми істота. Вона мала велику лису голову з великими чорними очима, голова трималася на тоненький шиї, яка росла з худенького тіла сірого кольору.

- Ну я не знаю, а ким можна? І хіба на цілій планеті потрібно обирати конкретні місця?

- Так. Ця планета розбита на майданчики, гравці їх називають країнами, і мандрівки між ними майже неможливі, принаймні для багатьох людей і деяких видів тварин. Людські вакансії заброньовано віками на перед. Ролі тварин теж зайняті. Залишились ролі комах, риб та деяких невеличких птахів, правда такі ролі я чула мало приємні. Якщо комахи, то це дослідження купи відходів біологічної життєдіяльності, або різних рослин. Якщо риби, або молюски якісь, або ще щось із підводного світу, то і дослідження відповідні. З підводного світу і з деякого світу птахів такі дослідження іноді закінчуються на пательні у людей, або ж в пащі інших дослідників.

- Щось не дуже привабливо звучить. Комахами та іншою мілкотою я вже був, і весь мій досвід обмежувався тим, що ви вже озвучили, мало приємного і цікавого. Розум тільки й забитий пошуками їжі та пари для шлюбних ігрищ. Хотілось б чогось дійсно цікавого. Я чув про емоції, і хотів би їх відчувати. Хочу насолоджуватись красою довкілля свідомо, а головне - залишатись при розумі в самоусвідомленні. - відповів мрійливо гість.

- Так, я вас розумію. Хоча в нас іноді бувають форс-мажори. Іноді ми пропускаємо на майданчик у вигляді полтергейста, або ще якимись, в розумінні людей, аномальними сутностями. Це, так би мовити, ознайомче дослідження, як кажуть люди, зазирнути одним оком. - істота задумалась постукуючи тоненькими пальцями по столу - Гаразд, я вас запущу на ігровий майданчик поки що в такій формі, а в кого, або в що ви зможете втілитися залежатиме від того, де і при яких обставинах опинитесь. Такі гравці на ігровому майданчику на довго не затримуються, але в поодиноких випадках деякі застрягали на сторіччя, ну це вже як вийде. То що, згодні? Чи запишетеся у чергу і прибудете в назначений час?

- Так, я згоден на пробну гру. - відповів радісно гість.

- От і добре. Вам у ті двері. - вказала істота на одні з багатьох дверей - Ой, ледь не забула, платити чим будете?

- А у вас тут платно? - запитав здивовано гість.

- Так, це ж гральний майданчик, розвивально-досліджувальні ігри. Душі прибувають до нас з різних світів розважатися. А через те що такі майданчики потрібно обслуговувати і підтримувати, потрібні на це ресурси, інакше все розвалиться. Тому ми вимушені брати плату, але це достатньо доступна оплата, ще ні в кого не виникало з цим проблем.

- Але ж у мене немає ні чого, окрім мого мізерного життєвого досвіду. - розгублено відповів гість.

- Ну що ви, не треба так перейматися. У вас, як і у всіх душ є емоції. Вам лише потрібно буде грати за нашими правилами, і проживати те що прописано сценарієм емоційно. Ви просто ділитеся з нами своїми емоціями, це все що нам від вас потрібно. Та це вже чисто технічне питання, вам цих дрібниць знати не обов’язково - істота висунула шухляду із величезної шафи, почала перебирати довгими пальцями готові розпечатані бланки - так, ось, є один, якраз для вас - протягує розгорнутий довжелезний рулон з текстом дрібного шрифту до самого низу - розпишіться ось тут внизу над рискою - показує пальцем.

Гість узяв перо з чорнильниці й раптом згадав що не знає як це робити. З кінчика пера впала крапля чорнила і розтягнулась над рискою на папері химерною плямою.

- Ой - розпереживався гість - я напевно зіпсував бланк - подивився винувато на істоту.

- Все гаразд, не переживайте, цього теж достатньо. Так що ласкаво просимо в наш розважально-розвивальний круїз, приємної вам гри.

Гість з радісним хвилюванням підійшов до дверей і вони самі відчинилися. Його вихором понесло нешироким прозорим тунелем зі світовою швидкістю кудись до низу. Тунель був трохи закрученим мов розтягнута спіраль і нескінченно довгим.

Гостя викинуло з тунелю в нескінченний чорний простір, усіяний безліччю зірок. Його рух трохи призупинився і його зору представилася галактика, рукава якої були закручені по спіралі навколо центру. Його знову почало тягти. Тягнуло до цього яскравого диска. Рух прискорення поступово збільшувався доки знову не набрав шаленої швидкості. Зірки почали витягуватися в нескінченно довгі яскраві нитки різних кольорів. Потім він влетів в один із рукавів галактики, наближався до зірки. Біля зірки було видно декілька цяток, які поступово збільшувались і він вже пролітав повз планети. Його тягнуло до однієї з них. Спочатку космічне тіло було в вигляді маленької блакитної кульки. Кулька, збільшуючись шаленими темпами, перетворилася на блакитно-біле полотно, краї якого гість уже й не бачив. Після того, як він пролетів через білі хмари, почали наближатися материки, його несло до одного з них, поки він різко не зупинився над поверхнею й завис над нею.

Він парив над землею, вкритою бархатистою зеленою травою. В далині виднілися якісь споруди квадратної форми з трикутними верхівками, і він направився туди, оглядаючись навкруги. Краса краєвиду лоскотала емоції, він був радісний і піднесений. Він бачив і в інших світах різні насадження, але тут все було трохи іншим, незвичайним, все квітнуло і буянило різними формами та кольорами.

Ось він наблизився до групи споруд, у них були якісь отвори квадратної форми. В тих отворах він міг бачити якихось істот. Вони рухали кінцівками й розкривали роти, але звуків від них гість не чув. Він подумав що напевно ці створіння і є ті самі люди, ролі яких було заброньовано на сторіччя, і він їм почав трохи заздрити.

В небі почали згущатися чорні хмари, закриваючи собою сонце. Здійнявся сильний вітер. Гість відчував пронизливу прохолоду, та це не принесло йому дискомфорту. Він оглядався навкруги та вирішив наблизитись до однієї зі споруд. Йому стало цікаво подивитись на цих створінь по ближче. Раптом він відчув якийсь приємний аромат і поплив по вітру туди, звідки аромат тягнувся.